Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322
Іменем України
02.04.2008
Справа №2-27/12599-2007А
За позовом - Алупкінського центрального військового клінічного санаторію МО України (м. Алупка, вул. Амет-Хана-Султана, 31, ЗКПО 08396546)
До відповідача - Головного управління по справам захисту прав споживачів в АР Крим (95700, м. Сімферополь, вул. Кримська правда, 61)
Про скасування постанови
Суддя Н.В. Воронцова.
При секретарі Пономаренко Н. О.
представники:
Від позивача -
Від відповідача -
Сутність спору:
Алупкінський центральний військовий клінічний санаторій МО України звернувся до господарського суду АР Крим із адміністративним позовом та просить скасувати постанови про накладення штрафів, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», №1245 від 31.07.2007р., винесене Головним управлінням по справам захисту прав споживачів в АР Крим на суму 164320 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювана постанова була прийнята із порушенням діючого законодавства та без врахування відповідачем по справі всіх істотних обставин.
Крім того, позивач у позовній заяві надав клопотання про вжиття заходів із забезпечення позовних вимог шляхом зупинення дії оспорюваної постанови.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 20.09.2007р. по справі №2-27/12599-2007А клопотання позивача було задоволено. Дія оспорюваної постанови була зупинена.
Відповідач на позовних вимогах заперечує з підстав, наведених у відзиві на позов та вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки штрафні санкції були розраховані на підставі виявлених в процесі перевірки порушень позивачем зі справи діючого законодавства, зокрема, норм ДСТУ 4268-2003, у розмірі, передбаченому ч. 1 п. 2 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», у строки та спосіб, встановлені положенням ст. ст. 238, 239, 241, 250 Господарського кодексу України.
Розгляд справи відкладався відповідно до положень ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
02.02.2007р. Головним управлінням у справах захисту прав споживачів в АР Крим був складений акт перевірки №00004971 серії ЯР 0001 стосовно дотримання законодавства про захист прав споживачів Алупкінський центральним клінічним санаторієм МО України.
Згідно зазначеного акту було зазначено, що санаторієм надаються послуги з тимчасового перебування, лікування та питання.
При цьому, при проведенні перевірки були виявлені наступні порушення. Так, в акті було зазначено, що в кутку споживача на увідному місці, яке доступно для споживача, відсутні телефони вищестоящих організацій, спеціально уповноваженого органу сфери захисту прав споживачів, інформація щодо переліку послуг, що надаються, та їх вартості. Крім того, за результатами огляду номерів (в тому числі й №504) було встановлено що умови розміщення не відповідають вимогам ДСТУ 4268-2003 в частині п.5.8 (а), а саме не відповідають вимогам ДСТУ 4268-2003 площі кімнат, зокрема, 504, яка складає 12,1 кв.м. (відповідно до індивідуальної карти №268), проте, відповідно до зазначеного п. ДСТУ 4268-2003 кімната на 3 чоловік має бути 18 кв.м. (не менш 6 кв.м. на чоловіка). Крім того, в результаті перевірки було встановлено, що 2-хмістні номера мають площу 8,3-8,4 кв.м. (згідно індивідуальній картці №268). Крім того, перевіркою було встановлено порушення п.п. 5.7. ДСТУ 4268-2003, а саме відсутність в номерах мережі радіозв'язку або радіоприймальника, п. 5.9 (в дверях відсутні внутрішні предохранітелі), в житлових кімнатах відсутній відповідний інвентар: ключ комбінований для відкриття бутилок, набір посуду для питної води), порушений п. 5.11 а,б (відсутня кімната для побутового обслуговування з утюгом, гладильною доскою, щітками для одягу та обуві, відсутні місця для стирки ту сушки одягу з необхідним обладнанням).
На підставі зазначеного акту перевірки була прийнята постанова про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» №1245 від 31.07.2007р., відповідно якої стосовно позивача з дійсного спору були застосовані штрафні санкції у розмірі 162230 грн. на підставі ч. 2 п. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів»
У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
ДСТУ 4268-2003 є державними нормами, які пред'являються до виконавців готельних послуг, а саме визначає державні норми та стандарти туристичних послуг, засобів розміщення та термінів визначення.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Перевірки додержання засобами розміщення вимог до якості та порядку надання готельних послуг, що визначені нормативними документами (Законами України: «Про захист прав споживачів» від 12.05.91, №1023-XII; «Про туризм» від 18.11.03, №1282- IV; «Про столицю України - місто-герой Київ» від 15.01.99, №401-XIV; «Про пожежну безпеку» від 12.09.02, №138-IV; Декретом Кабінету Міністрів України №46-93 від 10.05.93 «Про стандартизацію і сертифікацію»; Національними стандартами України: «Послуги туристичні. Класифікація готелів» ДСТУ 4269:2003; «Послуги туристичні. Засоби розміщення. Загальні вимоги» ДСТУ 4268:2003; «Послуги туристичні. Засоби розміщення Терміни та визначення» ДСТУ 4527:2006; «Управління якістю та елементи системи якості. Частина 2. Настанови щодо послуг» ДСТУ ISO 9004-2-96; «Порядок надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15.03.06. №297, а також вимог встановлених «Правилами користування готелями і аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг» затверджених Наказом Державної туристичної адміністрації України від 16.03.2004 №19»; (далі - нормативні документи з питань надання готельних послуг) проводяться комісіями згідно з річним планом перевірок, який затверджується відповідним наказом, які здійснюються комісіями (органами контролю), які створені на базі структурного підрозділу з питань туризму, готельного господарства та курортів виконавчого органу відповідної місцевої ради або органу виконавчої влади, що затверджуються наказом керівника даного структурного підрозділу.
При цьому, суд вважає за необхідне зауважити наступне.
Згідно статуту Алупкінського центрального військового клінічного санаторію МО України, останній є лікувально-профілактичним закладом Збройних Сил України, призначений для лікування, медичної реабілітації військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, членів їх сімей працівників Збройних Сил України, інших осіб з використанням переважно природних лікувальних факторів в комплексі з фізіотерапією, лікувальною фізкультурою, дієтичним харчуванням та іншими методами.
Згідно п. 1.3 статуту, санаторій є закладом фтизіатричного профілю та підпорядкований Головному військово-медичному Управління МО України, предметом діяльності якого є відповідно до абз. 1 п. 2 статуту саме медічна діяльність.
При цьому, відповідно до п. 5.7 статуту, санаторій надає послуги всіх видів медичної а лікувально-профілактичної допомоги за плату (крім невідкладної допомоги, яка надається безкоштовно), та реалізація таких санаторних путівок за договірними цінами, тощо.
Таким чином, згідно статуту, санаторій є клінічним лікувально-профілактичним закладом.
Статус та особливості щодо правового регулювання клінічного лікувально-профілактичного закладу врегульовані Наказом Міністерства охорони здоров'я України №174 від 05.06.1997р. «Про затвердження Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я», відповідно до п. 1.1 якого 1.1. клінічним є лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я (далі - клінічний заклад), який не менше ніж на 50 відсотків використовується для розташування структурних наукових і навчальних підрозділів (кафедри, лабораторії та ін.) вищих медичних закладів освіти III, IV рівнів акредитації, закладів післядипломної освіти, науково-дослідних інститутів і спільної роботи по забезпеченню лікувально-діагностичного процесу, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації медичних кадрів та проведення і впровадження в практику медичних наукових досліджень. Згідно п. 1.4 Положення, діяльність клінічного закладу регламентується Положенням (Статутом) про клінічний заклад, а також наказами Міністерства і органу охорони здоров'я, якому він підпорядковується, та цим Положенням.
Отже, санаторій (позивач з дійсного спору) не є, тобто взагалі не відноситься до закладів, які мають статус готелів, до яких й слід застосовувати положення відповідних нормативних документів, якими регулюється діяльність готелів, до яких відноситься й ДСТУ 4268-2008, на підставі якого й були розраховані штрафні санкції відповідачем з дійсного спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги і заперечення.
При цьому, відповідно до п. 2 зазначеної статті тягар доказування правомірності прийнятого рішення (дії чи бездіяльності) покладений на суб'єкта владних повноважень. При цьому, відповідачем з дійсного спору не надано суду під час розгляду справи жодного переконливого доказу щодо здійснення позивачем з дійсного спору готельних послуг, які мають здійснюватися насамперед на підставі сертифікації таких готельних послуг.
Так, відповідно діючого законодавства, готелям видається органом з сертифікації сертифікат відповідності згідно з ДСТУ 3498, який реєструється в Реєстрі Системи в термін, що не перевищує 10 днів з дня подання акта перевірки готелю на предмет відповідності. Виконавці послуг (готелі) застосовують знак відповідності (ДСТУ 2296-93) проставлянням у рекламній та супровідній документації, що видається клієнтові (картках гостя, квитанціях, рекламних брошурах тощо), а також на вивісках.
Проте, відповідачем з дійсного спору були безпідставно застосовані ДСТУ 4268-2003, які застосовуються при проведенні сертифікації готелів (виконавців готельних послуг) для клінічного лікувально-профілактичного закладу, який має взагалі інших статус та діяльність якого регулюються іншими нормативними документами, що не відповідає положенням п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Так, стандартизаційні вимоги слід розраховувати із застосуванням насамперед положень Наказу Міністерства охорони здоров'я України №20 від 20.01.2001р. «Про затвердження Критеріїв (умов) державної акредитації лікувально-профілактичних закладів», до ст. 16, 33 Основ законодавства України про охорону здоров'я, Указу Президента України від 24 липня 2000 р. N 918/2000 “Про Положення про Міністерство охорони здоров'я України» та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року N 765, “Про затвердження Порядку державної акредитації закладу охорони здоров'я України", тощо, якими передбачені, зокрема, й стандарти споруди закладу здоров'я, права та обовязки пацієнту, спосіб його інформування, тощо.
У звязку з чим, суд вважає за необхідне зазначити, що застосування положень законодавства, яке не може бути застосовано до позивача з дійсного спору в частині визначення певних додаткових вимог до його діяльності (організації роботи, вимог до будівель та споруд - номерів), встановлених нормативними документами, які регулюють діяльність інших закладів (виконавців готельних послуг), суперечить насамперед положенням ст. 19 Конституції України, тобто постанова №1245 про застосування штрафних санкцій до позивача є такою, що не відповідає положенням діючого законодавства взагалі.
За такими обставинами, позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому, відповідно до положень ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує заходи із забезпечення адміністративного позову, вжиті судом відповідно до ухвали господарського суду АР Крим від 20.09.2007р. по справі №2-27/ 12599-2007А.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошено 02.04.2008 р. Повний текст постанови підготовлений та підписаний 07.04.2008 р.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 118, 122, 158 - 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Скасувати постанову №1245 від 31.07.2007р., винесену Головним управлінням по справам захисту прав споживачів в АР Крим, про накладення на Алупкінський центральний військовий клінічний санаторій МО України штрафів, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 164230,00 грн.
3. Скасувати заходи із забезпечення позову, вжити ухвалою господарського суду АР Крим від 20.09.2007р. по справі №2-27/12599-2007А шляхом зупинення дії постанови№1245 від 31.07.2007р., винесену Головним управлінням по справам захисту прав споживачів в АР Крим, про накладення на Алупкінський центральний військовий клінічний санаторій МО України штрафів, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 164230,00 грн.
4. Стягнути з державного бюджету України (код платежу 22090200, одержувач -Держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405) на користь Алупкінського центрального військового клінічного санаторію МО України (м. Алупка, вул. Амет-Хана-Султана, 31, ЗКПО 08396546, р/р 35228001000140, УДК в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, ІНН 083965401129) судовий збір у розмірі 3,40 грн.
5. Повернути з державного бюджету України (код платежу 22090200, одержувач -Держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405) на користь Алупкінського центрального військового клінічного санаторію МО України (м. Алупка, вул. Амет-Хана-Султана, 31, ЗКПО 08396546, р/р 35228001000140, УДК в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, ІНН 083965401129) зайво сплачений судовий збір у розмірі 1638,90 грн.
Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу, за заявою особи на користь якої воно винесено.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.