Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322
Іменем України
07.04.2008
Справа №2-27/12282-2007А
За позовом - Мале підприємство «Корал», с.м.т. Красногвардійське, вул. Полева, 4.
До відповідача - ДПІ в Красногвардійському районі АР Крим, с.м.т. Красногвардійське, вул.. Комсомольська, 4.
Про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень.
Суддя Н.В. Воронцова.
При секретарі Пономаренко Н. О.
представники:
Від позивача - Борисов, дор. у справі.
Від відповідача - Нечитайло, дор. у справі.
Сутність спору:
Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 07.03.2007 р. №0002091500/0, №0002081500/0, № 0002071500/0.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач визначив суму штрафних санкцій відповідно до спірних податкових повідомлень - рішень, без врахування штрафних ( фінансових ) санкцій, які вже були застосовані до позивача по забовязанням по сплаті податку на землю, нарахувавши їх на суму вже наявних штрафних санкцій.
Відповідач у запереченнях на позов повідомив про те, що позивачем було задекларовано забовязання по сплаті податку на землю на 2006 р. відповідно до податкового розрахунку №623 від 31.01.2006 р., але сплата сум узгоджених забовязань була здійснена з порушенням встановлених строків. Уточнюючи розрахунки по вказаному податку позивачем надавалися за 2003 р. і 2004 р., а не за 2006 р.
На підставі викладеного, просить у позові відмовити.
Суд у виконання п. 2 - 1 Прикінцевих та Перехідних Положень КАСУ, здійснював повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до ст.. 41 КАСУ.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, суд, -
06.03.2007 р. відповідачем по справі було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності погашення податкових забовязань з земельного податку за період з 03.05.2006 р. по 06.03.2007 р.
По результатам перевірки було складено акт №344/15-03/22318783 від 06.03.2007 р.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено та надіслано на адресу позивача податкові повідомлення - рішення №0002091500/0 від 07.03.2007 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 481,20 грн., №0002081500/0 від 07.03.2007 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 1924,80 грн. і №0002071500/0 від 07.03.2007 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 16842,08 грн.
Не погодившись з вказаним, позивач звернувся зі скаргою від 17.03.2008 р. до ДПІ в Красногвардійському районі.
ДПІ в Красногвардійському районі рішення №992/25-0 від 04.04.2007 р. про результати розгляду первинної скарги у задоволенні скарги відмовила.
Не погодившись з вказаним, позивач звернувся з повторною скаргою від 20.04.2007 р. до ДПА в АР Крим.
ДПА в АР Крим рішенням від 14.06.2007 р. №1403/10/25-021 про результати розгляду повторної скарги у задоволенні скарги відмовила.
Не погодившись з вказаним, позивач звернувся зі скаргою до ДПА України.
ДПА України рішення від 17.08.2007 р. №7936/6/25-0215 про результати розгляду повторної скарги у задоволенні скарги відмовила.
Сторонами по справі не надано доказів прийняття по результат розгляду вказаних адміністративних скарг нових податкових повідомлень - рішень.
При таких обставинах позовні вимоги необхідно задовольнити, виходячи з наступних підстав.
Відповідач дійшов висновку, що позивачем було порушено п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-Ш від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями.
Як свідчать матеріали справи, до позивача застосовані штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р., п. 17.3 якої визначає, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
Під час проведення перевірки відповідачем було досліджено розрахунок №623 від 31.01.2006 р., відповідно до якого позивачем було самостійно визначене податкове забовязання по податку на землю у розмірі 57744,24 грн.
Відповідно до преамбули Закону України «Про плату за землю» цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
Відповідно до ст.. 1 вказаного Закону податок - обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.
Відповідно до ст.. 14 вказаного Закону юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом, за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.
Відповідно до ст.. 17 вказаного Закону податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
З урахуванням викладеного, позивач повинен був щомісячно сплачувати податок за землю щомісячно у сумі 4812,02 грн. у наступному порядку:
- за березень 2006 р. до 03.05.2006 р. ( фактично сплачено 25.12.2006 р. з затримкою на 236 днів );
- за квітень 2006 р. до 30.05.2006 р. ( фактично сплачено: 25.12.2006 р. - 2958,92 грн. з затримкою 209 днів, та 10.02.2007 р. - 1853 грн. з затримкою 256 днів );
- за травень 2006 р. до 30.06.2006 р. ( фактично сплачено: 10.02.2007 р. - 2785,09 грн. з затримкою 225 днів та 22.02.2007 р. - 2026,93 грн. з затримкою 237 днів );
- за червень 2006 р. до 31.07.2006 р. ( фактично сплачено 22.02.2007 р. - 4812,02 грн. з затримкою 206 днів );
- за липень 2006 р. до 30.08.2006 р. ( фактично сплачено 22.02.2007 р. - 4812,02 грн. з затримкою 176 днів );
- за серпень 2006 р. до 02.10.2006 р. ( фактично сплачено 22.02.2007 р. - 4812,02 грн. з затримкою 143 дні );
- за вересень 2006 р. до 30.10.2006 р. ( фактично сплчено: 22.02.2007 р. - 1295,02 грн. з затримкою 115 днів, та 3517,00 грн. з затримкою 120 днів );
- за жовтень 2006 р. до 30.11.2006 р. ( фактично сплачено 27.02.2007 р. - 4812,02 грн. з затримкою 89 дні );
- за листопад 2006 р. до 04.01. 2007 р. ( фактично сплачено 27.02.2007 р. - 4812,02 грн. з затримкою 54 дня );
- за грудень 2006 р. до 30.01.2007 р. ( фактично сплачено 27.02.2007 р. - 4812,02 грн. з затримкою 28 днів. ).
При цьому, як уже вказувалося вище, за вказані порушення позивачем було застосовано штрафні санкції у відповідності до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-Ш від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями.
Однак, як встановлено судом, спеціальним Законом в частині визначення і сплати податкового забовязання по податку на землю є Закон України «Про плату за землю».
Також необхідно вказати, що відповідно до ст.. 25 Закону України «Про плату за землю» за прострочення встановлених строків сплати податку (стаття 17 цього Закону) справляється пеня у розмірах, визначених законом. Розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати передбачається у договорі оренди, проте він не може перевищувати ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку.
Тобто законодавцем прямо вказано, що за прострочення встановлених строків сплати земельного податку стягується саме пеня, а ні штрафні санкції, які були застосовані відповідно до спірних податкових повідомлень - рішень.
Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади , який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії
Доказів того, що нарахування застосованих до позивача штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями - рішеннями здійснено правильно та правомірно, відповідачем суду не надано.
Відповідно до п. 11 ст. 171 КАСУ резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
В даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що опублікуванню належить постанова суду, яка виноситься по справі, результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спор, який виник між сторонами по справі зачипає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного спору носить локальний характер. Таким чином, суд не баче ніякої необхідності в опубліковані результатів розгляду даної справи.
За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3, 40 грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошено і підписано складом суду 07.04.08 р.
09.04.08 р. постанову було виготовлено у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 - 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати нечинними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі АР Крим від 07.03.2007 р. №0002091500/0, №0002081500/0, № 0002071500/0.
4. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на малого підприємства «Коралл», с.м.т. Красногвардійське, вул. Полева, 4, ( ідентифікаційний код 22318783, банківські реквізити не відомі ) 3,40 грн. судового збору.
Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу, за заявою особи на користь якої воно винесено.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.