14.04.08р.
Справа № А10/96-08(А12/229-07)
За позовом Приватного підприємства "Матеріал-Сервіс", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області
до Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області
Третя особа-1 Приватне підприємство «Техсервіс-2», м. Дніпродзержинськ
Третя особа-2 Департамент забезпечення життєдіяльності в місті Дніпродзержинської міської ради, м. Дніпродзержинськ
Третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Представництво Державного Комітету України з питань регуляторної політики та підприємства у Дніпропетровській області (м.Дніпропетровськ)
про визнання рішення конкурсного комітету нечинним.
Суддя Кощеєв І.М.
Представники сторін:
Від позивача Ведибура Ф.С. довідерість від 20.06.2006р.
Від відповідача Нещерет М.М. довіреність № 7и-17/1020 від 13.11.2007р.
Від відповідача Василенко О.В. довіреність № 7и-17/1037 від 16.11.2007р.
Від третьої особи-1 Семенюк В.В. довіреність від 29.08.2007р.
Від третьої особи-2 Тронза Ю.В. довіреність № 4215/4-06 від 10.12.2007р.
Позивач звернувся до господарського суду із адміністративним позовом до Відповідача в якому просив суд визнати нечинним рішення конкурсного комітету з проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 30 у м. Дніпродзержинську від 07.08.2007 р. в частині визначення переможцем конкурсу Приватне підприємство «Техсервіс-2» посилаючись на те, що оспорюване рішення прийнято з порушенням вимог ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», п. 3, п. 24 Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, ст. 35 Закону України «Про автомобільний транспорт».
В подальшому, Позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати незаконним рішення конкурсного комітету з проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 30 у м. Дніпродзержинську від 07.08.2007 р. за яким переможцем конкурсу визнано Приватне підприємство «Техсервіс-2» посилаючись на те, що дане рішення прийнято з грубим та суттєвим порушенням чинного законодавства України, законних прав та інтересів позивача відповідно до ст. ст. 7, 43, 44, 45, 46 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 10, п. 21, п. 22, п. 24 Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування.
Відповідач та треті особи проти задоволення позовних вимог Позивача заперечують.
У зв»язку з відрядженням судді, розгляд справи переносився з 10.04.2008 р. на 14.04.2008 р.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, господарський суд, -
Згідно з абзацом першим пункту 6 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України “Прикінцеві та перехідні положення» (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV) до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України).
Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено у ст. 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Стаття 17 КАС України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ. З господарськими спорами можуть пересікатись категорії спорів, визначені в пунктах 1, 3, 4 вказаної статті, а саме: а) спори осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності; б) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, а також спори з приводу укладання та виконання адміністративних доворів; в) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
У всіх наведених категоріях спорів передбачено, що хоча б однією із сторін такого спору повинен бути суб'єкт владних повноважень.
Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у статті 3 КАС України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то такий суб'єкт не знаходиться "при здійсненні управлінських функцій", та не має встановлених нормами КАС України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.
Підтвердження вищезазначених положень знайшло своє відображення в інформаційному листі Верховного Суду України від 26.12.2005 р. № 3.2-2005.
Позивач звернувся з позовом до виконавчого комітету і просить визнати незаконним рішення конкурсного комітету з проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 30 у м. Дніпродзержинську від 07.08.2007 р. за яким переможцем конкурсу визнано Приватне підприємство «Техсервіс-2».
Згідно ч. 4 ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах своїх повноважень організовують відповідно до законодавства перевезення пасажирів автомобільним транспортом на території відповідного населеного пункту.
Порядок організації перевезень на автобусних маршрутах загального користування регулюється главою 10 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Згідно ст. 44 цього Закону проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на замовників перевезень автобусними маршрутами загального користування: на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.
Порядок проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року №139 (надалі Порядок).
Згідно цього Порядку поняття конкурс визначено як конкурентний спосіб надання права на перевезення пасажирів на автобусному маршруті (маршрутах), оборотному рейсі (рейсах) загального користування.
Відповідно до п.3 Порядку метою проведення конкурсів є розвиток конкуренції, обмеження монополізму на ринку пасажирських транспортних послуг та вибір на конкурсних засадах юридичних або фізичних осіб, які спроможні забезпечувати належну якість обслуговування перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про автомобільний транспорт» переможцем конкурсу визначається претендент, який за оцінкою конкурсного комітету при порівнянні пропозицій зайняв перше місце.
В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.03.2008 р. № 01-8/164 зазначається, що у вирішенні питань за правилами якого судочинства мають розглядатися справи слід враховувати такі положення рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 року № 04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам« : до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справи у спорах про оскарження лише таких рішень, ухвалених суб'єктом владних повноважень, якими останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність, за умови, що оскаржуваний акт згідно із законодавством України є обов'язковим до виконання; інші ж справи за участю суб'єктів господарювання та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах ( пункт 5 ).
Зі змісту позовних вимог вбачається, що Позивачем оскаржується рішення конкурсного комітету з проведення конкурсу за яким переможцем визнано третю особу, яке не було ухвалене суб'єктом владних повноважень і якими Відповідач не зобов'язує суб'єкта господарювання ( Позивача ) вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність, а тому вказана справа не має ознак справи адміністративної юрисдикції і повинна розглядатися господарськими судами на загальних підставах.
Крім того, в останньому абзаці пункту 3 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 р. №04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» зазначено, зокрема, що в господарських судах мають вирішуватися усі спори, що виникають з господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади, включаючи угоди, які укладаються шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів тощо ( п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 р. № 01-8/164 ).
Оскільки предметом спору по даній справі є оскарження результатів конкурс, тобто конкурентного способу надання права на перевезення пасажирів на автобусному маршруті - то між сторонами існує спір про право, що виключає можливість його вирішення у порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, на підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки такий спір повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;
Враховуючи наведене, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно зазначеного, керуючись ст. ст. 4, 17, п. 1 ч. 1 ст. 157, 160, 165 КАС України; п. 6 Розділу VІІ Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Закрити провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ч. ч. 4-6 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
І.М. Кощеєв