Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
02.04.2008
Справа №2-29/11347-2007А
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «НК Альянс-Крим», м.Сімферополь.
До відповідача - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі, м. Сімферополь.
Про визнання нечинним рішення.
Суддя Башилашвілі О.І.
Секретар судового засідання Готовкіна Т.С.
Від позивача - Бакаєв С.М., довіреність № 04-02/14 від 30.11.07, представник.
Від відповідача - Щербіна Д.С., довіреність № 45/10-0 від 25.05.07, ДПІ.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «НК Альянс-Крим» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004722303 від 21.06.2007р.
Заявою від 02.10.2007р. позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати спірне рішення - нечинним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач прийняв рішення про застосування до позивача штрафних санкцій за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», якого позивач не допускав.
Відповідач у запереченнях на позов посилається на необґрунтованість вимог позивача, вважає, що позов не підлягає задоволенню, у зв'язку з тим, що спірне рішення прийнято на підставі фактів викладених в акті перевірки.
Провадження у справі порушено суддею Г.М. Іщенко ухвалою від 14.08.2007р.
Ухвалою Заступника Голови господарського суду АР Крим Тіткова С.Я. від 04.02.2008р., справу було передано до провадження судді О.І. Башилашвілі з привласненням справі нового номеру № 2-29/11347-2007А.
Після з'ясування усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів, та після закінчення яких, суд віддалявся для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.
Розглянувши матеріали справи, заслухав представників сторін, суд -
06.06.2007р. працівниками Державної податкової адміністрації в АР Крим проводилась перевірка господарської одиниці - АЗС, розташованої по вул. Севастопольська, 247 у м. Сімферополі, що належить позивачу, за наслідками якої складений акт перевірки (а.с. 9-10).
З акту перевірки вбачається, що посадові особи ДПІ дійшли висновку про порушення позивачем вимог пунктів 6, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон), що виразилося в не зберігання розрахункових книжок протягом встановленого строку; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, вказаної в денному звіті реєстратора розрахункових операцій (невідповідність склала 1 735,84 грн.).
На підставі акту перевірки ДПІ у м. Сімферополь винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9019,20 грн., у тому числі: 340,00 грн. - за порушення п.3 ст. 3 Закону; 8679,20 грн. - на підставі ст. 22 Закону.
Відповідно до вимог п. 13 ст. 3 Закону, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, чеків и т.д.) при продажу товарів (наданні послуг) в сфері торгівлі та послуг, зобов'язані забезпечувати відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, вказаної у денному звіті реєстратора розрахункових операцій.
Судом встановлено, що під час перевірки, а саме: після звірки грошових коштів в касі з сумою, вказаною в денному звіті, на вимогу перевіряючи оператор - касир відкрив сейф, що розташований в тому ж приміщенні, де знаходиться і каса.
В ході огляду сейфа, перевіряючи виявили в ньому грошові кошти в сумі 1735,00 грн. Виявлення грошових коштів в сейфі було розцінене посадовими особами ДПІ, як невідповідність суми наявних коштів на місці проведення розрахунків з сумами, вказаними в звіті РРО.
Однак, суд встановив, що сума грошових коштів у розмірі 1735,00 грн., була заробітною платою, що підтверджується зарплатною відомістю № 222 від 05.06.2007р. 9а.с. 11), що знаходилася разом з грошовими коштами і призначалися для виплати заробітної плати працівникам АЗС № 5.
Вказану заробітну плату отримав по ордеру в головній касі підприємства керівник АЗС № 5 Зейтуллаєв Я.Т., який у встановлені підприємством терміни видає працівникам АЗС заробітну плату (враховуючи добовий графік роботи операторів АЗС і їх віддаленість від управління Позивача).
Судом встановлено, що особливості приміщення операторської на АЗС, що перевірялося, не дозволяють зберігати грошові кошти в іншому приміщенні, ніж те, де проводяться розрахунки.
Під час перевірки, грошові кошти знаходилися в замкнутому сейфі, а не в грошовому ящику касового апарату, або в безпосередній близькості від нього. Наявна в сейфі сума була підкріплена відповідними документами, підтверджуючими її виникнення і призначення, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що грошові кошти, що знаходилися в замкнутому сейфі, в приміщенні, де проводяться розрахунки, не виникли в результаті незастосування РРО і не були використані і не могли бути використані для порушення законодавства про РРО.
Пункт 6 ст.3 Закону передбачає, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема: забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення.
Посадові особи відповідача в акті перевірки зазначили, що під час перевірки їм не були надані розрахункові книжки, у зв'язку з чим, відповідач застосував до позивача, штрафні санкції у розмірі 340 грн. на підставі п. 3 ст. 17 Закону.
Однак, на думку суду, не надання розрахункових книжок перевіряючим в момент перевірки не тягне за собою відповідальність передбачену п. 3 ст. 17 Закону, оскільки правопорушення, що виникають у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій розрахункових книжок і книг обліку розрахункових операцій; використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки і порушення встановленого порядку її використання; використання незареєстрованих або не прошнурованих книг обліку розрахункових операцій, не були допущені позивачем.
Що стосується незбереження книг обліку розрахункових операцій впродовж встановленого терміну, то як випливає з акту, в вину позивачу поставлена відсутність на об'єкті розрахункових книжок, а не книг обліку розрахункових операцій.
Судом встановлено, що позивач звертався до прокуратури АР Крим із скаргою на дії працівників ДПІ у м. Сімферополі, що проводили перевірку.
В матеріалах справи знаходиться відповідь прокуратури АР Крим від 15.11.2007р. за вих. № 7/1-4330-07 (а.с. 77) на скаргу позивача, з якої вбачається, що в ході перевірки скарги позивача було встановлено, що акт перевірки, складений працівниками відповідача в ході перевірки АЗС № 5 позивача, не відповідає вимогам п.п. 1.5. - 1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного і іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327.
При цьому лист - відповідь на думку суду не може служити певним доказом по справі, однак суд встановив, що акт містить ряд неточностей.
Так, в розділі акту «перевіркою встановлено» вказано, що: «Невідповідність суми наявних коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі коштів вказаних в денному звіті РРО. Невідповідність склало 1735 грн. 84 коп. (одна тисяча тридцять п'ять грн. 84 коп.)...»
Таким чином, в акті перевірки є невідповідність сум вказаних в цифрах, сумам, вказаним прописом. Розбіжність складає 700 грн.
Викладене свідчить про необґрунтованість розрахунку фінансових санкцій відповідачем.
Згідно пункту 1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного і іншого законодавства, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової або позапланової перевірки фінансово, - господарській діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного і іншого законодавства.
Таким чином, акт перевірки є єдиним доказом виявлених порушень вимог податкового, валютного і іншого законодавства.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають
- значення для прийняття рішення (вчинення дії);
- безсторонньо (неупереджено);
- добросовісно;
- розсудливо;
- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 3 ст. 70 КАС України встановлює, що докази, отримані з порушенням закону, судом при вирішенні справи до уваги не приймаються.
Згідно ч.4 ст. 70 КАС України, обставини, які згідно із законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Згідно ч.1,2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доведенню правомірності свого рішення, дії або бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що акт перевірки не відповідає закону, складений з помилками, та відповідно не може бути належним доказом вини позивача у порушенні Закону, у зв'язку з чим не може бути покладений в основу спірного рішення.
Таким чином, відповідач не обґрунтовано застосував до позивача штрафні санкції в сумі 9019,20 грн., у зв'язку з чим, спірне рішення підлягає визнанню нечинним.
Вступна та резолютивна чистини постанови оголошені - 02.04.2008р.
Повний текст постанови оформлений та підписаний - 07.04.2008р.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 160,162,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004722303 від 21.06.2007р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.