"13" березня 2008 р. Справа № 12/4063
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі -Петько Л.В., за участю представників сторін: позивача -Лемця В.В. за довіреністю, відповідача-1 -Литвин Н.П., відповідача-2 -не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Продальянс» до товариства з обмеженою відповідальністю «АгроРось» (відповідач-1) та сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрооб'єднання «Україна» (відповідач-2) про стягнення 200000 грн., -
Заявлено позов про стягнення солідарно з відповідачів 200000 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що 23.03.2004 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (далі -Фактор) і відповідачем-1 був укладений договір № 230304-1/ФС про факторингове обслуговування (далі -договір факторингу), за умовами якого відповідач-1 виступає поручителем перед Фактором по грошовим зобов'язанням відповідача-2, визначеним додатковими угодами (реєстрами переданих документів) до договору факторингу № 5/5 від 11.03.2005 року, № 5/6 від 6.04.2005 року, № 5/7 від 13.05.2005 року, у розмірі 20 % простроченої заборгованості по кожній угоді. 01.11.2006 року між Фактором і позивачем укладено договір про відступлення права вимоги (далі -договір цесії) та додаткову угоду № 2 до нього, на підставі яких Фактор уступив позивачеві право вимагати від відповідача-1 і відповідача-2 належного виконання зобов'язань по договору факторингу в розмірі 5777516 грн. 29 коп. Загальна сума заборгованості відповідача-1 як поручителя, строк сплати якої наступив, становить 1201017 грн. 77 коп. Від цієї суми позивач просить стягнути з відповідача-1 солідарно з відповідачем-2 200000 грн. (частину заборгованості, оплачену позивачем державним митом), та відшкодувати судові витрати.
У судовому засіданні представник позивача позов з підстав, викладених в позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити.
Відповідач-1 подав відзив на позовну заяву. Із відзиву і пояснень представника відповідача-1 в суді слідує, що позов відповідач-1 не визнає, в запереченнях на позов вказує, що договір цесії між Фактором і позивачем суперечить нормам Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі -Закон № 2664-ІІІ) щодо врегулювання правовідносин зобов'язання, факторингу, відступлення права вимоги (цесії), поруки, надання фінансових послуг. Наслідком невідповідності цієї угоди вимогам закону є її недійсність і, відповідно, відсутність у позивача права вимоги до відповідача. Крім того, відповідач-1 зазначив, що в провадженні господарського суду Черкаської області є справа № 10/872 за заявою позивача про визнання банкрутом відповідача-2, вимоги позивача включені в реєстр вимог кредиторів: в сумі 1019152 грн. 14 коп. -в першу чергу, 33060351 грн. 02 коп. - в четверту чергу, що є теж підтвердженням безпідставності позовних вимог. З урахуванням цього відповідач-1 вважав позов безпідставним і просив суд в його задоволенні позивачу відмовити.
Відповідач-2 відзив на позов не подав. Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Відповідно ст. 75 ГПК України суд розглядає справу без його участі за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача-1, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд в задоволенні позовних вимог відмовляє повністю з наступних підстав.
Із договору № 230304-1/ФС про факторингове обслуговування між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (Фактор) і ТОВ «АгроРось» (відповідач-1) від 23.03.2004 року вбачається, що відповідач-1 зобов'язався уступити Фактору на умовах цього договору право вимагати виконання відповідачем-2 грошових зобов'язань по договорам поставки, укладеним між відповідачкм-1 і відповідачем-2, зазначеним в додаткових угодах (реєстрах переданих документів) до договору факторингу № 5/5 від 11.03.2005 року, № 5/6 від 6.04.2005 року, № 5/7 від 13.05.2005 року, а Фактор зобов'язався перераховувати за плату відповідачу-1 аванс по кожному зазначеному договору поставки, рівний вартості цього договору. Відповідно до розділу 7.2 договору факторингу і ст.ст. 553-559 ЦК України, сторони погодились, що відповідач-1 стає поручителем перед Фактором і відповідає по зобов'язаннях відповідача-2 перед Фактором у розмірі 20 % від суми простроченої заборгованості відповідача-2. Строк дії договору, відповідно розділу 10, - до 23.03.2009 року.
На підставі договору № 05/43 від 11.03.2005 року по видатковій накладній № РН-0000137 від 11.03.2005 року відповідач-1 відпустив а відповідач-2 отримав товар на загальну суму 3958422 грн. 09 коп., строк оплати товару покупцем -на протязі 330 днів з моменту видачі товару (накладної).
По додатковій угоді № 5/5 від 11.03.2005 року (Реєстр переданих документів по угоді) до договору факторингу відповідач-1 передав Фактору право стягнення коштів по договору № 05/43 від 11.03.2005 року на умовах договору факторингу, а Фактор зобов'язався перерахувати відповідачу-1 аванс в сумі 3760500 грн. 98 коп. Відповідно до п.п. 3, 4 цієї угоди сторони домовились, що на підставі розділу 7.2 договору факторингу і ст.ст. 553-559 ЦК України, відповідач-1 виступає поручителем перед Фактором і відповідає по зобов'язаннях відповідача-2 перед Фактором у розмірі 20 % від суми простроченої заборгованості відповідача-2 по цій угоді, що становить 791684 грн. 42 коп., строк оплати відповідачем повної суми угоди -27.09.2006 року.
Заборгованість відповідачів перед Фактором також складає: відповідно до: договору № 05/78 від 05.04.2005 року, накладної № РН-0000293 від 05.04.2005 року, додаткової угоди до договору факторингу №5/6 від 06.04.2005 року відповідача- 2 -981654 грн. 44 коп., відповідача-1 - 196330 грн. 89 коп.; відповідно до договору № 05/79 від 05.04.2005 року, накладної № РН-0000294 від 05.04.2005 року, додаткової угоди до договору факторингу №5/6 від 06.04.2005 року відповідача- 2 -545014 грн. 93 коп., відповідача-1 -109002 грн. 99 коп.; відповідно до договору № 05/78 від 05.04.2005 року, накладної № 412 від 05.04.2005 року, додаткової угоди до договору факторингу №5/6 від 06.04.2005 року відповідача- 2 -369600 грн., відповідача-1 -73920 грн.; відповідно до договору № 05/104 від 25.04.2005 року, накладної № РН-0000653 від 05.05.2005 року, додаткової угоди до договору факторингу №5/7 від 13.05.2005 року відповідача- 2 -150397 грн. 33 коп., відповідача-1 -30079 грн. 47 коп., а разом відповідача-2 -5777516 грн. 29 коп., відповідача-1 -1201017 грн. 77 коп., строк сплати заборгованості наступив, заборгованість, як зазначає позивач -не сплачена.
На підставі договору відступлення права вимоги від 01.11.2006 року та додаткової угоди № 2 до нього акціонерний комерційний банк «ТАС -Комерц банк» відступив, а позивач набув права вимоги і став кредитором за договором № 230304-1/ФС про факторингове обслуговування, укладеним між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (Фактор) і ТОВ «АгроРось» (відповідач-1) 23.03.2004 року. За цим договором цесії позивач набув право вимагати від відповідачів належного виконання зобов'язань по факторингу в розмірі 5777516 грн. 29 коп. відповідно до Реєстрів переданих документів по Угоді, прийняв усі права, які забезпечують виконання обов'язків відповідача-1.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 08.02.2007 року за заявою позивача порушено провадження в справі № 10/872 про банкрутство відповідача-2. Ухвалою суду в цій же справі від 03.10.2007 року позивач включений в реєстр вимог кредиторів боржника -відповідача-2, згідно з яким визнані його вимоги, які забезпечені заставою майна боржника: на суму 1019152 грн.14 коп. -в першу чергу, на суму 33060351 грн. 02 коп. -в четверту чергу, ухвалою суду від 16.10.2007 року відповідач-2 визнаний банкрутом, розпочато процедуру його ліквідації.
Із пояснень представника позивача в суді слідує, що спірні позовні вимоги включені і до вимог в справі про банкрутство.
Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Визнавши кредиторські вимоги позивача в справі про банкрутство відповідача-2 (№ 10/872), судом було визнано право позивача вимагати від відповідача сплати спірної заборгованості, отримане ним на підставі договору відступлення права вимоги від 01.11.2006 року, тому заперечення відповідача-1 проти позову в цій частині суд визнає необґрунтованим і відхиляє.
Разом з тим, відповідно до абз. 3 п. 8.11 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», внаслідок винесення судом ухвали про визнання вимог кредитор набуває права брати участь у провадженні у справі про банкрутство і отримати задоволення своїх вимог за рахунок майна боржника, що за своїм змістом дорівнює судовому рішенню про задоволення позову.
Таким чином, позивач отримав задоволення своїх вимог на підставі ст.ст. 14 ч. 6, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у справі № 10/872, тому заперечення проти позову відповідача-1 в цій частині суд визнає обґрунтованим, а позовні вимоги -безпідставними і в їх задоволенні позивачу з цих підстав відмовляє.
Враховуючи висновок суду про відмову позивачу в задоволенні його вимог в частині стягнення основного боргу, відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, не підлягають задоволенню і його вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат.
Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд -
Відмовити в позові товариству з обмеженою відповідальністю «Продальянс» до товариства з обмеженою відповідальністю «АгроРось» та сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрооб'єднання «Україна» про стягнення 200000 грн. повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.
Суддя В.М. Грачов