01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
"04" квітня 2008 р. Справа № 69/19-06/12/15-07
Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О. розглянувши матеріали справи
за позовом
державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу», м. Київ
до
відкритого акціонерного товариства «Бородянське хлібоприймальне підприємство», смт. Бородянка
про
стягнення 134358,64грн.
В засіданні приймали участь:
від позивача Карапетянц А.В. довіреність № 315д від 27.12.2007р.
від відповідача Шаленко П.М. довіреність № 30 від 22.11.2007 р.
Обставини справи:
Державне підприємство “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до відкритого акціонерного товариства “Бородянське хлібоприймальне підприємство» про стягнення збитків у сумі 134358,64 грн. за неналежне виконання договору поставки пально-мастильних матеріалів № 535 від 28.07.1998 р.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору поставки пально-мастильних матеріалів № 535 від 28.07.1998 р., який є договором комісії, що встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2003 р. у справі № 201/4-01/17, та відповідно до умов якого ОП “Бородянське хлібоприймальне підприємство» (комісіонер) зобов'язалось за дорученням ДАК “Хліб України» (комітента) укласти від свого імені договори з третіми особами (сільськогосподарськими товаровиробниками) на поставку останнім пально-мастильних матеріалів з наступними розрахунками коштами або сільськогосподарською продукцією, та в порушення вимог ст. ст. 1018, 1022, 1016 ЦК України зобов'язання по оплаті пального повністю не виконав, звітів про вчинення правочину за дорученням комітента комітентові не надав, повідомлень про порушення третьою особою договорів, укладених з відповідачем ні на адресу ДАК «Хліб України», ні на адресу позивача не надіслав. Позивач посилається на те, що з боку відповідача має місце неналежне виконання ним своїх зобов'язань за договором № 535 від 28.07.1998 р., в результаті чого позивачу завдано збитки в розмірі 134358,64 грн., які відповідач повинен відшкодувати на підставі ст. 224 ГК України та ст. 623 ЦК України.
Рішенням господарського суду Київської області від 17.10.2006 р., залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.06.2007 р., позов задоволено.
Постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2007 р. рішення господарського суду Київської області від 17.10.2006 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.06.2007 р. скасовано; справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.
Під час нового розгляду справи представник позивача в судовому засіданні 08.02.2008 р. надав суду пояснення по справі, в яких позивач зазначає, що позовні вимоги за даним позовом ґрунтуються на порушеннях, неналежному виконанні відповідачем своїх зобов'язань комісіонера, оскільки в порушення умов договору та ст. ст. 1016, 1018, 1022 ЦК України звіт відповідачем наданий не був та майно на суму 134358,64 грн. передане позивачу не було. З огляду на викладене позивач стверджує, що в діях відповідача наявна протиправна поведінка (неналежне виконання обов'язків комісіонера), саме в наслідок якої позивачу завдано збитки у сумі 134358,64 грн., наявний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і завданими позивачу збитками, та в діях відповідача наявна вина, тобто наявні всі необхідні складові правопорушення. Крім того, позивач зазначає, що відповідальність комісіонера не обмежується випадками, визначеними ч. 3 ст. 1016 ЦК України, оскільки за загальним правилом, встановленим ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, відшкодування збитків.
В судовому засіданні 26.02.2008 р. представник відповідача надав суду пояснення по справі, в яких відповідач заперечує проти позову, посилаючись на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2003 р. у справі № 201/4-01/17 та на те, що комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, крім випадків, встановлених ч. 3 ст. 1016 ЦК України. Крім того, відповідач зазначає, що позивач за весь час не здійснював будь-яких дій для захисту своїх інтересів, зокрема, щодо прийняття на себе прав кредитора та звернення третіх осіб з вимогами про погашення заборгованості.
Представник позивача в судових засіданнях 08.02.2008 р., 26.02.2008 р., 04.04.2008 р. підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові та у поясненнях, наданих в судовому засіданні 08.02.2008 р.
Представник відповідача в судових засіданнях 26.02.2008 р. та 04.04.2008 р. проти позову заперечував з підстав, викладених у поясненнях, наданих в судовому засіданні 26.02.2008 р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.
28.07.1998р. між орендним підприємством "Бородянське ХПП" і державною акціонерною компанією "Хліб України" на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.1998р. № 77 «Про умови забезпечення сільськогосподарських товаровиробників пально-мастильними матеріалами у 1998 році" було укладено Договір поставки пально-мастильних матеріалів № 535. Відповідно до умов даного Договору ДАК "Хліб України" забезпечує ОП "Бородянське ХПП" пально-мастильними матеріалами з наступною оплатою їх вартості коштами або зерном та іншою сільськогосподарською продукцією, а ОП "Бородянське ХПП" зобов'язується визначити перелік сільськогосподарських товаровиробників, згодних на отримання нафтопродуктів, укласти договори з сільськогосподарськими товаровиробниками на поставку нафтопродуктів з наступною оплатою вартості коштами або зерном та іншою сільськогосподарською продукцією.
Відповідно до п. 6.1. договору № 535 ОП “Бородянське хлібоприймальне підприємство» розраховується з ДАК “Хліб України» за поставлений товар на протязі п'яти банківських днів після поступлення коштів на його рахунки від товаровиробників. Пунктом 6.2 договору № 535 сторони передбачили, що розрахунки за поставлені нафтопродукти можуть здійснюватися Товаровиробником шляхом поставки на франко-склад Підприємства сільськогосподарської продукції на суму ПММ, не пізніше 1-го листопада поточного року.
На виконання даного Договору ДАК "Хліб України" було поставлено ОП «Бородянське ХПП" пальне на загальну суму 871220,56 грн., що підтверджується наступними документами: накладна № 535 від 28.07.1998р. на суму 808923,33грн.; видаткова накладна № 2617 від 18.12.1998р. на суму 98007,00грн.; акт б/н повернення дизпалива на суму 35709,77грн.
В свою чергу між відповідачем та сільськогосподарськими товаровиробниками були укладені типові договори на постачання пально-мастильних матеріалів.
Відповідач за отримані матеріали розрахувався частково, сума заборгованості за договором № 535 від 28.07.1998 р. становить 134358,64 грн.
В ході розгляду Київським апеляційним господарським судом справи № 201/4-01/17 за позовом ДАК "Хліб України" до ВАТ "Бородянське ХПП" про стягнення 134713,54 грн. заборгованості та визнання недійсним п. 6.1 договору № 535 від 28.07.1998 р. постановою від 22.09.2003 р. у даній справі було встановлено, що ЗАТ «Бородянське ХПП" утворене у 1999 році в процесі приватизації на базі орендного підприємства "Бородянське хлібоприймальне підприємство" і є правонаступником останнього.
Крім того, постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2003р. у справі № 201/4-01/17, яка набрала законної сили, також встановлено, що між сторонами фактично було укладено договір комісії, за яким ОП "Бородянське ХПП" (комісіонер) зобов'язалося за .дорученням ДАК "Хліб України" (комітента) укласти від свого імені договори з третіми особами (сільськогосподарськими товаровиробниками) на поставку останнім пально-мастильних матеріалів, з наступною оплатою їх вартості коштами, або зерном та іншою сільськогосподарською продукцією, та те, що саме сільськогосподарські виробники не провели розрахунки з відповідачем за поставлені нафтопродукти.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 р. № 690 “Про утворення державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу» було створено ДП "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" (Агентство) шляхом виділення зі складу ДАК "Хліб України". Даною постановою Агентству по розподільчому балансу були передані непогашені зобов'язання, що виникли на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.1998р. № 77 "Про умови забезпечення сільськогосподарських товаровиробників пально-мастильними матеріалами у 1998 році".
Відповідно до Реєстру дебіторської заборгованості Агентству по розподільчому балансу було передано заборгованість ВАТ "Бородянське ХПП" за Договором № 535 від 28.07.1998 р. у розмірі 134358,64 грн.
25.05.2004 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 875 про перерахування позивачу заборгованості за договором № 535 від 28.07.1998 р. у розмірі 134358,64 грн.
Відповідно до абзацу другого пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України та абзацу другого пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, які набрали чинності 01.01.2004р. до відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями цих Кодексів, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями. Таким чином, оскільки права і обов'язки щодо виконання зобов'язань за договором № 535 від 28.07.1998 р. продовжують існувати між сторонами після набрання чинності Господарським та Цивільним кодексами України, судом застосовуються положення норм вказаних Кодексів.
Як вже зазначалося, договір № 535 від 28.07.1998 р. за своєю правовою природою є договором комісії.
Згідно з ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії (п. 1 ст. 1012 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст.1014 Цивільного кодексу України комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 3 ст. 1016 ЦК України комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).
Отже, комісіонер несе відповідальність за дії третьої особи у випадку, якщо вибір цієї особи був неналежним, або коли комісіонер поручився за виконання договору. Позивачем не надано суду доказів того, що вибір комісіонером третіх осіб був неналежним, чи того, що комісіонер поручався за будь-кого з сільськогосподарських товаровиробників за виконання ними укладених договорів.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2003р. у справі № 201/4-01/17, яка набрала законної сили, встановлено, що саме сільськогосподарські виробники не провели розрахунки з відповідачем за поставлені нафтопродукти. Після прийняття зазначеної постанови позивачу стало відомо про невиконання третіми особами договорів, укладених з комісіонером, з урахуванням обставин, встановлених постановою у справі № 201/4-01/17.
Відповідно до ч. 4 ст. 1016 ЦК України у разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи.
В матеріалах справи відсутні докази того, що комітент здійснював будь-які дії для захисту своїх інтересів, зокрема, щодо прийняття на себе прав кредитора та звернення до третіх осіб з вимогами про погашення заборгованості. Проте, доказів того, що відповідач повідомляв позивача про порушення третіми особами договорів, з ним укладених, відповідачем суду не надано.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач в позовній заяві та поясненнях по справі посилається на те, що він був позбавлений можливості приймати на себе права кредитора та звернення до третіх осіб з вимогами про погашення заборгованості, оскільки виключно відповідач як комісіонер мав інформацію про наявність чи відсутність порушень третіми особами договорів і знав, в якій мірі мають місце порушення. Позивач вважає, що саме порушення відповідачем своїх зобов'язань комісіонера, передбачених ст. ст. 1016, 1022 ЦК України, призвело до того, що позивачу завдано збитки у сумі 134358,64 грн.
Згідно із ст. 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати все одержане за договором комісії.
В матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем звіту позивачеві. Зазначена обставина не спростовувалась представником відповідача в судових засіданнях. Проте, все одержане від товаровиробників сільськогосподарської продукції було передане відповідачем позивачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки (збитки); 3) причинного зв'язку між збитками та протиправною поведінкою; 4) вини. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою правопорушника і збитками, яких зазнала сторона, полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує у часі шкідливому результату, що настав; 2) збитки є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Отже, збитки як категорія цивільно-правової відповідальності являють собою ті негативні наслідки, що виникають як невідтворний результат порушення законних прав та інтересів особи, де збитки є наслідком, а протиправна поведінка -причиною. Позивач посилається на те, що саме через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань комісіонера, таких як неповідомлення комітента про порушення третіми особами договорів, укладених з комісіонером, незабезпечення комітента необхідними доказами та неподання звіту, він поніс збитки у розмірі 134358,64 грн. Проте, позивачем при зверненні з даним позовом до суду не визначено правової природи збитків, які він просить стягнути з відповідача (реальні збитки чи упущена вигода), та не доведено суду, що при належному виконанні відповідачем своїх зобов'язань комісіонера, таких як повідомлення комітента про порушення третіми особами договорів, укладених з комісіонером, забезпечення комітента необхідними доказами та подання звіту, позивач отримав би від сільськогосподарських товаровиробників борг у сумі 134358,64 грн. за передані пально-мастильні матеріали, тобто не доведено, що неотримання позивачем 134358,64 грн. є наслідком саме неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань комісіонера.
Таким чином, оскільки саме сільськогосподарські виробники не провели розрахунки з відповідачем за поставлені нафтопродукти, а між неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань комісіонера та неотриманням позивачем 134358,64 грн. за передані пально-мастильні матеріали відсутній причинний зв'язок, що виключає застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, позовні вимоги про стягнення з ВАТ “Бородянське хлібоприймальне підприємство» збитків у сумі 134358,64 грн. задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті держмита відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 43, 44, 49, ст. 82-85 ГПК України, суд
вирішив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Рябцева О.О.
Рішення підписане 11.04.2008 р.