Справа № 2-1348/11
Іменем України
(заочне)
«14»березня 2011 року м.Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі:
Головуючого - судді Суворової О.В.
при секретарі -Бондаренко Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «Аурум»про стягнення заборгованості по заробітній платі,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до закритого акціонерного товариства «Аурум»про стягнення заборгованості по заробітній платі, у якій просить стягнути на свою користь з відповідача суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 8824,81 гривень, суму середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 4814,60 гривень, суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 гривень, поновити його на роботі та стягнути з відповідача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що перебував у трудових відносинах з відповідачем з 1972 року на посаді ювеліра-монтувальника. Наказом № 4 від 22.01.2010 року позивач був звільнений з 25.01.2010 року з займаної посади на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Позивач вважає звільнення незаконним, оскільки йому не було запропоновано іншу роботу та його не попередили за 2 місяці про скорочення штату. Крім того, позивач зазначив, що його не ознайомили з наказом про звільнення, а лише видали трудову книжку. В порушення ст.116 КЗпП України, йому не була сплачена заборгованість по заробітній платі за березень 2009 року -січень 2010 року в сумі 8824,81 грн., тому на підставі ст.117 КЗпП України позивач вимагає стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а також просила відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10000 грн.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити з наведених підстав. У судове засідання 14.03.2011 року позивач не з'явився, звернувся до суду з заявою, у якій просить суд розглянути справу за його відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.
Представник відповідача в судове засіданні не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про поважність причини неявки суд не сповістив, з заявою про відкладення розгляду справи не звертався. Надав заперечення, згідно яких позов не визнав, вважаючи його необґрунтованим та просив застосувати строк позовної давності.
Суд у зв'язку з належною оповіщеністю відповідача про час та місце судового засідання, неявкою відповідача та неповідомленням ним про поважні причини такої неявки в судове засідання, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача, на підставі ч. 4 ст. 169, ч.ч. 1, 2 ст. 224 ЦПК України ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, що не з'явився, у порядку заочного розгляду справи.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. Судом встановлені наступні фактичні обставини на підставі представлених письмових доказів та пояснень позивача.
Суд встановив, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 01.11.1972 року на посаді ювеліра-монтувальника, що підтверджується копіями відповідних сторінок книги обліку бланків трудових книжок, що надані суду відповідачем.
Наказом № 4 від 22.01.2010 року позивач був звільнений з 25.01.2010 року з займаної посади на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату.
При звільненні йому не було виплачено заборгованість по заробітній платі за період березень 2009 року -січень 2010 року в сумі 8824,81 грн., що підтверджується довідкою про доходи.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільнення працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Однак, сума заробітної плати в сумі 8824,81 грн. позивачу в день звільнення сплачена не була.
Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, вимога про стягнення заробітної плати позовною давністю не обмежується.
Оскільки розрахунок з позивачем з вини відповідача не проведено до даного часу, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.01.2010 року по 01.08.2010 року (як просив позивач) в сумі 4814 грн. 60 коп. (792,80+875,43)/44 *127), (792,80 грн. - заробітна плата за грудень 2009 року, 875,43 грн. -заробітна плата за січень 2010 року; 44 - робочі дні; 127- дні прострочення виплати).
Що стосується вимог позивача в частині поновлення на роботі, то, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом з пропуском встановленого ч. 1 ст. 233 КЗпП України місячного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Відповідно до ст. 233 КЗпП України та п.4 Постанови Пленуми Верховного Суду України № 9 від 06.11.92р. «Про практику розгляду судами трудових спорів»пропуск без поважної причини місячного строку для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі є підставою для відмови у позові.
Поважних причин пропуску вказаного строку судом не встановлено, а викладені позивачем причини не підтверджені належними доказами.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З цієї ж підстави суд доходить до висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, оскільки ця вимога є похідною від вимоги про поновлення на роботі.
Щодо відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що передбачених законом підстав для її відшкодування позивачу немає, оскільки позивачем не вказано, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та не надав докази в її підтвердження. Тому в задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди керуючись ч. 1 ст. 60 ЦПК України, належить відмовити.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 71, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «Аурум»про стягнення заборгованості по заробітній платі -задовольнити частково.
Стягнути з закритого акціонерного товариства «Аурум»(65082, м. Одеса, вул. Софіївська, 7, код ЄДРПОУ 00227241, р/р 26000309926020 у ТОВ Комерційний банк «СоцКомБанк», МФО 388313) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.01.2010 року по 01.08.2010 року у сумі 4814 (чотири тисячі вісімсот чотирнадцять) гривень 60 копійок.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Аурум»(65082, м. Одеса, вул. Софіївська, 7, код ЄДРПОУ 00227241, р/р 26000309926020 у ТОВ Комерційний банк «СоцКомБанк», МФО 388313) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітної платі за період з березня 2009 року по січень 2010 року у сумі 8824 (вісім тисяч вісімсот двадцять чотири) гривні 81 копійка.
В іншій частині позову -відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення з заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя О.В. Суворова