Справа № 2-1199/11
Іменем України
(заочне)
«31»березня 2011 року м.Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі:
Головуючого - судді Суворової О.В.
при секретарі -Бондаренко Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментних платежів, -
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментних платежів, у якому просить стягнути з відповідача на її користь кошти за прострочення сплати аліментних платежів у розмірі 91311 гривень 55 копійок, посилаючись на те, що відповідач ухилявся від виконання виконавчого листа 2-616 від 14 грудня 1985 року про стягнення з нього на користь позивачки аліментів на утримання сина -ОСОБА_4 у розмірі 1/4 усіх видів заробітку щомісячно з 30 січня 1985 року, до повноліття -ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а також виконавчого листа 2-575 від 20 квітня 2000 року про щомісячне стягнення суми у розмірі 70 грн. як додаткових коштів та утримання сина -інваліда 1-ої групи, з 20 квітня 2000 року довічно, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість по пені за прострочення виплати заборгованості по аліментах за виконавчим листом 2-616 від 14 грудня 1985 року у розмірі 76094 гривень 85 копійок та заборгованість по сплаті аліментів з урахуванням індексу інфляції за виконавчим листом 2-575 від 20 квітня 2000 року у розмірі 15216 гривень 70 копійок.
Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про отримання матір'ю відповідача, що на підставі ч. 3 ст. 76 ЦПК України є підставою вважати відповідача повідомленим належним чином.
Суд у зв'язку з належною оповіщеністю відповідача про час та місце судового засідання, неявкою відповідача та неповідомленням ним про поважні причини такої неявки в судове засідання, враховуючи відсутність відповідних заперечень від представника позивачки, на підставі ч. 4 ст. 169, ч.ч. 1, 2 ст. 224 ЦПК України, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, що не з'явився, у порядку заочного розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивачки, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із частковим задоволенням позову. Судом встановлені наступні фактичні обставини на підставі представлених письмових доказів та пояснень представника позивачки.
14 грудня 1985 року Київським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист у справі № 2-616/1985 про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання сина -ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 30.01.1985 року до повноліття -ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
За вказаним виконавчим листом відповідачем сплачувались аліменти з 30 січня 1985 року по березень 1997 року, що підтверджується розрахунком заборгованості по аліментах від 1 жовтня 2010 року, виконаним державним виконаним державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Зозулею О.Ю. та не заперечується позивачкою.
З вказаного ж розрахунку вбачається, що з квітня 1997 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року у відповідача накопичувалась заборгованість за вказаним виконавчим листом у розмірі 1595 гривень 28 копійок. Той факт, що відповідачем не сплачувались аліментні платежі за цей період також підтверджується постановою прокурора Приморського району м. Одеси від 23 червня 2004 року про порушення щодо відповідача кримінальної справи за ст. 164 КК України.
Вказана заборгованість була погашена відповідачем згідно з квитанцією АВ № 792164 27 вересня 2010 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 22 постанови від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Таким чином, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача складає: 1595 грн. 28 коп. х 4770 днів прострочення сплати аліментів х 1 % = 76 094 гривень 85 копійок.
20 квітня 2000 року Жовтневим районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист у справі № 2-575/2000 про щомісячне стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у розмірі 70 гривень додаткових коштів на утримання сина ОСОБА_4, 1983 року народження, починаючи з 20 квітня 2000 року довічно.
Згідно з розрахунком заборгованості по додатковим коштам на утримання від 1 жовтня 2010 року, виконаним державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Зозулею О.Ю., додаткові кошти на утримання за вказаним виконавчим листом сплачувались відповідачем з квітня 2000 року по грудень 2004 року, усього в сумі 1365 гривень. Згідно з квитанцією АВ № 792164 від 27 вересня 2010 року відповідачем також сплачено 5404 гривні 72 копійки. Проте, станом на 1 жовтня 2010 року розмір заборгованості відповідача за виконавчим листом 2-575/2000 складає 2003 гривні 61 копійка.
Відповідно до ч. 2 ст. 184 СК України, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Враховуючи наведене та керуючись рекомендаціями, викладеними у листі Верховного Суду України № 62-97р від 3 квітня 1997 року, суд встановив, що середній індекс інфляції за період, коли відповідачем не сплачувались платежі за виконавчим листом 2-575/2000 , складає 211,8 %.
Суд також приймає до уваги той факт, що сума в розмірі 5404 гривні 72 копійки сплачена відповідачем без урахування індексації.
Таким чином, суд доходить до висновку, що загальний розмір інфляційного збільшення суми боргу складає (2003 грн. 61 коп. + 5404 грн. 72 коп.) * 211,8 % - (2003 грн. 61 коп. + 5404 грн. 72 коп.) = 8282 грн. 51 коп. Таким чином, загальна сума заборгованості за виконавчим листом 2-575/2000 складає 10286 грн. 12 коп. (15690,84-5404,72=10286,12).
Суд, беручи до уваги обставини справи, доходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача суми пені за прострочення виплати аліментів за виконавчим листом 2-616/1985 від 14 грудня 1985 року, виданим Київським районним судом м. Одеси, у розмірі 76 094 гривні 85 копійок та обґрунтованість вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача заборгованість за виконавчим листом 2-575/2000 від 20.04.2000 року, виданим Жовтневим районним судом м. Одеси, проте задовольняє її частково, у розмірі 10286 грн. 12 коп., з огляду на наведений розрахунок.
Таким чином, керуючись ст.ст. 60, 61, 169, 212-215, 218, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 184, 196 Сімейного кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментних платежів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 неустойку за прострочення виплати аліментів за виконавчим листом 2-616/1985 від 14 грудня 1985 року, виданим Київським районним судом м. Одеси, у розмірі 76 094 гривні 85 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за виконавчим листом 2-575/2000 від 20.04.2000 року, виданим Жовтневим районним судом м. Одеси, у розмірі 10 286 гривень 12 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави державне мито у розмірі 864 гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення з заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя О.В. Суворова