Справа № 2-2741/11
25 березня 2011 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Андрухіва В.В.,
при секретарі Василенко М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_4, про визнання права власності на нерухоме майно, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання права власності: - на земельну ділянку загальною площею 0,1788 га, що складається з трьох земельних ділянок: 0,0624 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, 0,0586 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, 0,0578 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4; - на двоповерховий будинок з підвалом та надвірними спорудами, що складається з: двоповерхового будинку Літ. "А", загальною площею 815,5 кв.м., житловою площею 288,6 кв.м., підсобною площею 526,9 кв.м., сараю Літ. "Б", бесідки Літ. "В", літньої кухні Літ. "Г", навісу Літ. "г", гаражу Літ. "Д", 1- вимощення, 1-3 огорожа, розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,1788 га за адресою: АДРЕСА_4; - на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 312 кв.м.; - на нежитлове приміщення АДРЕСА_5, загальною площею 163 кв.м. В обґрунтування своїх вимог позивачка посилалась на те, що з 17 серпня 1985р. перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7, оскільки стосунки між ними були дуже складними, вона, купуючи нерухомість оформлювала її на ім'я матері ОСОБА_6, з котрою була досягнута домовленість, про те, що згодом мати переоформить всю нерухомість на її ім'я. Однак ОСОБА_6 відмовилася від своїх зобов'язань, у зв'язку з чим вона вимушена звернутися до суду.
Крім того, ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 і ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування кв.АДРЕСА_1, укладеного 25.02.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, вказуючи, що спірне майно придбане в період шлюбу з ОСОБА_2 та є їх спільною сумісною власністю. Проте ОСОБА_1 після визнання за нею рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27.03.2008 року права власності на вказане майно, подарувала спірну квартиру ОСОБА_5 В подальшому зазначене рішення Київського районного суду м. Одеси скасоване апеляційною інстанцією, а тому договір дарування від 25.02.2010 року, ОСОБА_8 вважав незаконним.
Ухвалою суду від 30.11.2010 року позови об"днані в одне провадження.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер.
Ухвалою суду від 03.11.2010 року до участі у справі залучено правонаступника ОСОБА_8 -ОСОБА_4.
Позивач ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити з наведених підстав. Позов ОСОБА_4 не визнали.
Відповідач ОСОБА_6 не заперечувала проти задоволення позову ОСОБА_1, підтвердвивши, що дійсно спірна нерухомість та земельні ділянки придбані за кошти, які належали її доньці ОСОБА_1, а небажання переоформити зазначену нерухомість на ім'я позивачки, пояснювала недвірою до свого зятя.
Представник третьої особи на стороні позивача ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" позов ОСОБА_1 підтримав, вважаючи його обгрунтованим
Представники ОСОБА_4 заперчували проти позову ОСОБА_1, позов ОСОБА_4 підтримали. Представники вважали, що спроба ОСОБА_1 зареєструвати за собою право вланості на нерухоме майно, яке було набуте ОСОБА_2 в період шлюбу з ОСОБА_8 є спробою зменьшення спадкової маси після померлого ОСОБА_8 Ці обставини також підтверджується тим, що відповідач ОСОБА_2 не заперечувала проти позову ОСОБА_1, тобто між сторонами фактично відсутній спір про право, і ніхто не позбавляв їх можливості урегулювати дані правовідносини у встановленному законом позасудовому порядку.
Представник ОСОБА_5 позов ОСОБА_4 не визнав, вважаючи його необгрунтованим.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, допиташи свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1, виданого міським відділом РАЦС Головного управління юстиції в Одеській області, актовий запис про народження №1890 від 07.09.1967 року, ОСОБА_6 є рідною матір'ю ОСОБА_1.
Відповідно до державного акту на право власності на землю від 14.04.1998р., серія НОМЕР_2 ОСОБА_6 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0624 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний №866.
Відповідно договору купівлі-продажу від 13 жовтня 2000 року, посвідченого державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Драло Г.Л., реєстраційний № 8-625, ОСОБА_6 купила у ОСОБА_12 земельну ділянку площею 0,0586 га, що розташована в АДРЕСА_3, яка належала ОСОБА_12 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії III -ОД №035439, реєстраційний №865 від 14.04.1998 року.
Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю, серії III-ОД, №035419, зареєстрованого за №879 від 14.04.1998 р., позивачка ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки, загальною площею 0,0578 гектарів, що розташована по АДРЕСА_4.
На вищевказаній земельній ділянці, що складається з трьох земельних ділянок, побудуваний двоповерховий будинок з підвалом та надвірними спорудами що складається з: двоповерхового будинку Літ. «А», загальною площею 815,5 кв.м., житловою площею 288,6 кв., підсобною 526, 9 кв. м., сараю Літ. «Б», бесідки Літ. «В»,літньої кухні Літ «Г», навісу Літ. «г», гаражу Літ. «Д», 1-вимощення, 1-3 -огорожа.
На підставі договорів купівлі-продажу від 20.12.1995 року, 6.07.1999 року, 17.06.1996 року, 01.08.1996 року ОСОБА_6 є власником квартири під АДРЕСА_1 (а.с.22-29).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 знаходилася в зареєстрованому шлюбі з 25.12.1990р. з ОСОБА_8.(а.с.97-98).
Згідно з пунктом 3 ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідно до ст. 60 СК, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
З огляду на наведені положення закону діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, якщо воно набуте ним за час шлюбу, визнання ж такого майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка потребує доведення сторонами.
Крім того, суд не вбачає підстав для визнання права власності на жилий будинок за адресою: АДРЕСА_4, оскільки в матеріалах справи, відсутні будь-які відомості щодо технічної документації та дозвільних документів на будівництво цього будинку, введення його в експлуатацію.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка 0,0578 гектарів, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 вже належить ОСОБА_1 на підставі державного акту ІІІ-ОД № 035419, виданого на підставі рішення виконкому Одеської міської ради від 01 лютого 1998р.(а.с.13).
На підставі цього ж рішення виконкому Одеської міської ради безоплатно у власність ОСОБА_6 було передано земельну ділянку по АДРЕСА_2, тому твердження ОСОБА_1, про придбання цієї земельної ділянки за її кошти не відповідають дійсності.
За таких обставин, правових підстав для визнання права вланості на спірне нерухоме майно за ОСОБА_1, суд не вбачає, оскільки дане майно було набуте ОСОБА_6 відповідно порядку встановленого законом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про визнання права власності на спірне нерухоме майно необхідно відмовити повністю.
Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування кв.АДРЕСА_1, укладеного 25.02.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, судом встановлені наступні обставини:
спірна квартира під АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_6 в період перебування в зареєстрованому шлюбі з 25.12.1990р. з ОСОБА_8, що підтвердується відповідними договорами-купівлі продажу (а.с.22-29).
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27.03.2008 року за ОСОБА_1 визнано право власності на вищевказану спірну квартиру.
25 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, був укладений договір дарування квартири під АДРЕСА_1, посвідчений державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Різой Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 3-212.
27.10.2009 року ухвалою апеляційного суду Одеської області рішення Київського районного суду м. Одеси скасовано.
Таким чином, підстав для набуття ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру не має, а рішення суду, на підставі якого вона подарувала ОСОБА_5 спірну квартиру, як вище зазначалося, скасоване.
Згідно ч.1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно ч.1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Таким чином, договір дарування від 25.02.2009 року укладено особою, яка не мала права відчужувати спірну квартиру, а тому, суд вважає позов ОСОБА_4 обгрунтованим та задовольняє його в повному обсязі.
Відповідно ст. 88 ЦПК України суд стягує з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 солідарно на користь ОСОБА_4 сплачені при подачі позову судові витрати у сумі 171 грн.
Керуючись ст..ст. 10,11, 60, 154, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності: - на земельну ділянку загальною площею 0,1788 га, що складається з трьох земельних ділянок: 0,0624 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, 0,0586 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, 0,0578 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4; - на двоповерховий будинок з підвалом та надвірними спорудами, що складається з: двоповерхового будинку Літ. "А", загальною площею 815,5 кв.м., житловою площею 288,6 кв.м., підсобною площею 526,9 кв.м., сараю Літ. "Б", бесідки Літ. "В", літньої кухні Літ. "Г", навісу Літ. "г", гаражу Літ. "Д", 1- вимощення, 1-3 огорожа, розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,1788 га за адресою: АДРЕСА_4; - на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 312 кв.м.; - на нежитлове приміщення АДРЕСА_5, загальною площею 163 кв.м. - відмовити повністю.
Позов ОСОБА_4 - задовольнити.
Договір дарування квартири під АДРЕСА_1, укладений 25 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, посвідчений державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Різой Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 3-212, - визнати недійсним.
Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 солідарно на користь ОСОБА_4 сплачені при подачі позову судові витрати у сумі 171 грн. (сто сімдесят одна гривня).
Рішення може бути оскаржене шляхом подання до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: В.В.Андрухів