Справа № 2-2806/11
21 березня 2011 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Андрухіва В.В.,
при секретарі Василенко М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про скасування свідоцтва про право власності, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, в якому просив скасувати свідоцтво про право власності на нежилі приміщення виробничо-торгового комплексу по АДРЕСА_1, загальною площею 269,6 кв.м., видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради 08 липня 2003 року на ім'я ОСОБА_2, номер бланка 025545, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що у 1997 році він придбав квартиру НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу Н/97-0249 від 07.04.1997 року. В подальшому дана квартира була реконструйована у торівельно-виробничий комплекс та на ім"я позивача було видано свідоцтво про право вланості № 020178 від 12.08.2002 року на нежиле приміщення торгівельно-виробничого комплексу, загальною площею 230 кв.м. Однак, як стало відомо позивачу, його братом ОСОБА_2 незаконно, на підставі розпорядження Ілічівської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради від 03.03.1999 року за № 147, було оформлено та отримано свідоцтво про право вланості на нежилі приміщення виробничо-торгівельного комплексу по АДРЕСА_1, загальною площею 269,6 кв.м. Позивач вважав, що вищевказане свідоцтво повинно бути визнано недійсним, оскільки, за вищевказаною адресою є тільки виробничо-торговий комплекс, який належить йому (позивачу) на праві вланості. Позивач також посилався на лист КП «ОМБТІтаРОН», згідно якого технічний паспорт № 8.175 від 31.07.2003 року на ім"я ОСОБА_2 необхідно вважати недійсним, так як даний технічний паспорт скалдений відповідно приміщень, які належать позивачу на підставі свідоцтва про право вланості № 020178 від 12.08.2002 року.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні просив суд прийняти рішення на розсуд суду.
Третя особа -ОСОБА_2, в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в тому числі через засоби масової інформації, про поважність причини неявки суд не сповістив.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що у 1997 році позивач придбав квартиру НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу Н/97-0249 від 07.04.1997 року.
В подальшому дана квартира була реконструйована у торівельно-виробничий комплекс та на ім"я позивача було видано свідоцтво про право вланості № 020178 від 12.08.2002 року на нежиле приміщення торгівельно-виробничого комплексу, загальною площею 230 кв.м.
Однак, як стало відомо позивачу, його братом ОСОБА_2, без відома позивача, на підставі розпорядження Ілічівської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради від 03.03.1999 року за № 147, було оформлено та отримано свідоцтво про право власності на нежилі приміщення виробничо-торгового комплексу по АДРЕСА_1, загальною площею 269,6 кв.м.
В ході судового розгляду встановлено, що в свідоцтві про право вланості на нежитлові приміщення торгівельно-виробничого комплексу, загальною площею 269,6 кв.м на ім"я ОСОБА_2 від 08.07.2003 року, вказано, що воно видається на підставі технічного паспорту від 21.06.2000 року, вказаний технічний паспорт складений на квартири НОМЕР_2 та НОМЕР_3 у будинку АДРЕСА_1. Однак, спірне свідоцтво засвідчує право вланості на нежитлові приміщення торгівельно-виробничого комплексу, право власності на якій виникло на підставі ст.331 ЦК України у позивача, в наслідок будівельно-реконструційних робіт, проведених на підставі затвердженої належним чином технічної документації.
Крім того, в свідоцтві про право вланості на нежитлові приміщення торгівельно-виробничого комплексу, загальною площею 269,6 кв.м на ім"я ОСОБА_2 від 08.07.2003 року вказано, що свідоцтво видано на підставі розпорядження Ілічівської районної адміністрації виконкому Одеської міської ради. В даному розпорядженні є посилання на акт державної комісії про прийняття об"єкта торгівельно-виробничого комплексу в експлуатацію. При цьому торгівельний комплекс приймався в експлуатацію в інтересах замовника -ОСОБА_1, що підтверджуєтсья печаткою позивача як приватного підприємця, який провів роботи по реконструкції нежитлових приміщень.
Таким чином, в спірному свідоцтві про право власності, розпорядженні № 147 Ілічівської районної адміністрації виконкому Одеської міської ради помилково вказаний в якості власника інший суб"єкт. Право власності на спірний об"єкт виникає у особи, яка здійснила будівництво, тобто позивача. Також в розпорядженні № 147 вказано, що приймається в експлуатацію торгівельно-виробничий комплекс площею 230 кв.м, а в спірному свідоцтві про право власності від 08.07.2003 року вказаний інший розмір площі -269,6 кв.м, а в технічному паспорті, на який мається посилання в свідоцтві про право вланості, вказані квартири НОМЕР_2 та НОМЕР_3 меншої площі.
Згідно листа КП «ОМБТІтаРОН»від 01.03.2004 року, технічний паспорт, виданий 31.07.2003 року за №8.175 на нежитлові приміщення площею 269,6 кв.м у будинку АДРЕСА_1, виконаний за замовленням ОСОБА_2, вважати недійсним, так як замовник при інвентаризації надав доступ до приміщення, яке належить на праві власності ОСОБА_1, згідно свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення виробничо-торгівельного комплексу площею 230 кв.м, виданого 12.08.2002 року за № 020178.
За таких обставин, розглянувши позов в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст..ст. 10,11, 60, 154, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Свідоцтво про право власності на нежилі приміщення виробничо-торгового комплексу по АДРЕСА_1, загальною площею 269,6 кв.м., видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради 08 липня 2003 року на ім'я ОСОБА_2, номер бланка 025545, - скасувати.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя -В.В.Андрухів-