Справа № 2-а-965/11
1 березня 2011 року суддя Димитровського міського суду Донецької області Перекупка І.Г., розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Димитров Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача управління Пенсійного фонду України в місті Димитров Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни. В обґрунтування вимог вказав, що вона народилася 29 серпня 1939 року і відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни. Згідно статті 6 зазначеного Закону вона має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % від розміру мінімальної пенсії за віком, але в порушення зазначеного Закону відповідач виплачує їй як дитині війни щомісячно підвищення до пенсії лише в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, чим порушує її права, визначені законом. Вказуючи на те, що дії відповідача є неправомірними, позивачка просить суд визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в місті Димитров Донецької області щодо відмови в виплаті їй як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Димитров нарахувати їй, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 1 вересня 2010 року по 28 лютого 2011року в розмірі 892,2грн.
Оцінивши повідомлені сторонами обставини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 народилася 29 серпня 1939 року і відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-1У має статус дитини війни. Позивачка знаходиться на персоніфікованому обліку пільгової категорії громадян в УПФУ в м. Димитров Донецької області та отримує пенсію за віком, що підтверджується копією паспорта громадянина України та пенсійним посвідченням № 25783 (а.с.7-10).
Відповідно до ст.6 Закону № 2195-1У, який набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року.
Законом України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20 жовтня 2009 року № 1646-У1 та статтею 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" визначено, що розмір мінімальної пенсії за віком з січня 2010 року становить 695 грн., з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня - 734 грн. Статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" визначено, що розмір мінімальної пенсії за віком з січня 2011 року становить 750 гривень, з 1 квітня - 764 гривні, з 1 жовтня - 784 гривні, з 1 грудня - 800 гривень.
Згідно довідки відповідача, позивачу в 2010 році щомісячно сплачується підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 49,80 грн., що становить 10 відсотків від підвищення, визначеного статтею 6 Закону України №2195-1У, яка є чинною на час розгляду справи і дія якої не обмежена і не зупинена ніяким нормативно-правовим актом.
Постановляючи рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав та свобод людини і громадянина України, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачене Конституцією України та іншими Законами України, не може бути скасоване чи звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань.
Відповідно до вимог Закону, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Тому, вирішуючи вимоги позивача щодо сплати позивачу конкретної суми підвищення до пенсії за період, вказаний ним в позові, суд, виходячи з положень статей 11, 162 КАС України, зазначає, що в даному випадку адміністративний позов може містити лише вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, а не вимоги щодо стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги дитини війни у конкретно визначеній грошовій сумі, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено повноваження щодо нарахування такої соціальної допомоги. Тому належним способом захисту права позивача, на думку суду, є зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України в м. Димитров нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», з зазначенням початкової і кінцевої дати здійснення такого перерахунку.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили: постанова суду чи ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, про закриття провадження в такій справі у зв'язку з відмовою позивача від адміністративного позову або примирення сторін.
Судом встановлено, що позивачка раніше вже зверталася до суду в порядку цивільного провадження з вимогами до відповідача про визнання дій протиправними та стягнення недоотриманої соціальної допомоги як дитині війни. Рішенням Димитровського міського суд Донецької області від 10.09.2010 року з відповідача на його користь було стягнуто підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 23.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008року по 10.09.2010року, тому ухвалою суду від 11.02.2011 року у відкритті провадження у справі в частині вимог позивача щодо визнання дій УПФ в м. Димитров та нарахування йому недоплаченої соціальної допомоги як дитині війни за період з 01.09.2010 року по 10.09.2010 року відмовлено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 109 КАСУ.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню за період з 11 вересня 2010 року по 28 лютого 2011року.
Керуючись ст.ст. 11, 17, 18, 99, 100, 109, 158-163, 183-2, 185-186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Димитров Донецької області про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Димитров, Донецької області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 11 вересня 2010 року по 28 лютого 2011 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в місті Димитров Донецької області здійснити нарахування ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і провести відповідні виплати за період з 11 вересня 2010 року по 28 лютого 2011року, з урахуванням фактично виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: