Рішення від 05.05.2011 по справі 2-48/11

Справа № 2-48/11

РІШЕННЯ

іменем України

"05" травня 2011 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Пороховий Г. І.

за участю секретаря Квашук О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту частково недійсним та право власності на спадкове майно.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Липовецького районного суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту частково недійсним та визнання права власності на спадкове майно мотивуючи тим, що 1970 року спільно із дружиною ОСОБА_3 він розпочав реконструкцію та переобладнання житлового будинку за №4 по вулиці Фрунзе в місті Липовець Вінницької області. 19 січня 1971 року позивач продав свою частину житлового будинку №8 по вулиці Зіндельська в місті Липовець і виручені гроші вклав в реконструкцію та побудову домоволодіння по вулиці Фрунзе №4, а саме: в 1971 році обклав житловий будинок цеглою, времянку обклав цеглою в 1972 році, перекрив будинок шифером в1973 році, в будинку перестелив усі поли перебудував веранду, 1976 році побудував другий погреб та времянку, в подальшому повністю огородив домогосподарство забором, поставив ворота, провів водопровід підключив газ до житлового будинку. Перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_3І зареєстрований 25 листопада 1986 року, фактично добудували житловий будинок по вулиці Фрунзе №4. 06 вересня 2009 року дружина позивача ОСОБА_3І померла,про що видано свідоцтво про смерть ОСОБА_4 міською радою .Після смерті дружини позивач ОСОБА_1 спадщину прийняв шляхом постійного проживання з спадкодавцем, та подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини. 19 листопада 2010 року позивачеві було відмовлено про видачу свідоцтва про право на спадщину, мотивуючи тим що заповіт від 15 липня 2008 року яким померла ОСОБА_3 заповіла усе належне їй майно своєму синові ОСОБА_2

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, а саме просить суд визнати заповіт частково недійсним в 1\2 частині спадкового майна, посилаючись на те, що про існування заповіту йому нічого не було відомо, а тому на його думку цей заповіт складений під тиском відповідача по справі. Також просить суд визнати за ним право власності на 1\2 житлового будинку №4 по вулиці Фрунзе м. Липовець.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, в судовому засіданні суду пояснив ,що він проживає в місті Київ, до матері приїздив в гості. В 2008 році коли він приїхав до матері, то вона вручила йому заповіт на своє майно, коли вона вчинила цей заповіт його не буловідомо, та тому про його існування він нічого не знав, ніякого тиску він на матір не чинив. В 1965 році будинок та всі господарські споруди були побудовані, тому коли прийшов в їх сім'ю ОСОБА_1 будинок та всі господарські споруди були побудовані, своїх кошти він не вкладав, якщо робив якісь ремонт то матеріали на цей ремонт купував він, відповідач. Позивач продав свою частину будинку за що купив собі мотоцикл на якому їздив. У позивача є обов'язкова доля в спадщині, тому визнавати за ним право власності на 1/2 частину домогосподарства немає ніяких підстав. Шлюб з його матірю позивач уклав в 1986 році. Позивач має право на обовязкову долю в спадщині матері.

Суд заслухав свідчення свідка ОСОБА_5 який суду пояснив, що позивач проживає із ним на одній вулиці, і той бачив як позивач добудовував будинок, чиї матеріали йому не відомо.

Свідок ОСОБА_6 в суду засвідчив, що позивач являється його сусідом, та привозив йому кирпі та шифер.

Свідок ОСОБА_7 суду засвідчив, що з відповідачем ОСОБА_2 навчались разом у школі, в період навчання приходилось бувати у нього в дома, це було в 1966 році, і на той час будівлі вже були зведені.

Свідок ОСОБА_8 суду засвідчив, що з ОСОБА_2 жили по сусідству в 1966 році будинок та господарські споруди було побудовано.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідача та його представника, свідчення свідків, та дослідивши усі зібрані по справі докази та давши їм оцінку в сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи, зокрема, на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі. Кожна сторона, згідно ст. 10 цього ж Кодексу, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов'язок доказування передбачений також і ст. 60 ЦПК України.

Як вбачається із свідоцтва про смерть ОСОБА_3, померла 07 вересня 2009 року, яка залишила заповіт від 15 липня 2008 року на випадок своєї смерті зробила розпорядження усе своє рухоме та нерухоме майно заповіла своєму синові ОСОБА_2

Заповіт -це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Це право тісно пов'язано з особою, а тому вчинення заповіту через представника не допускається.

За своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином, який дійсний за умови додержання встановленої законом форми та змісту.

Цивільний кодекс України проголошує принцип свободи заповіту, відповідно до якого заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Крім того, він може без зазначення будь-яких причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Але свобода заповіту має певні межі, не можна позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині. Свобода заповіту стосується не лише визначення кола спадкоємців, а й визначення обсягу спадкової маси, яку заповідають. Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Можна скласти заповіт щодо усієї спадщини або лише щодо її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права , до спадкоємців , яких він призначив, переходить та частина його обов'язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Слід наголосити на тому, що чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини, оскільки з моменту складання заповіту до моменту відкриття спадщини її обсяг може змінитися.

Як будь-який правочин, заповіт може бути визнано недійсним. Недійсним заповіт є, якщо за позовом заінтересованої особи таким його визнає суд, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Заповіт є нікчемним, якщо: а) заповіт складений особою, яка не мала на це права; б) заповіт складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Позивач висловив думку, що на покійну ОСОБА_3 чинився тиск, а тому вона склала такий заповіт. Суду не надано будь яких доказів тиску при складанні заповіту на ОСОБА_3 з боку її сина ОСОБА_2

Заповіт ОСОБА_3 по формі та змісту відповідає вимогам закону.

В спадщині ОСОБА_3 позивач має обов'язкову долю.

З огляду на це суд вважає не доведеними позивачем, вказані в позовній заяві обставини, які свідчать про недійсність заповіту від 15 липня 2008 року вчиненого ОСОБА_3 та посвідченого приватним нотаріусом, тому оцінюючи в сукупності всі досліджені по справі докази у контексті з наведеними нормами регулювання предмету спору суд вважає, відмовити у задоволенні позову, як необґрунтованому.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 203, 207, 1247, 1257 ЦК України керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 208, 209, 213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту частково недійсним та визнання права власності на 1\2 частину спадкового майна -відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з моменту проголошення рішення через Липовецький районний суд.

Суддя:ОСОБА_9