Кіровоградської області
"03" жовтня 2006 р.
Справа № 14/178
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 14\178
за позовною заявою приватного підприємства “Стандарт-Сервіс»(далі по тексту - ПП), м. Кіровоград
до відповідача: Державної податкової інспекції в м. Кіровограді (далі по тексту - ДПІ), м. Кіровоград
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
Секретар судового засідання - Дряпак Я.В.
Представники :
Від позивача - Романяк М.Я. довіреність № 13/06 від 13.06.2006 року;
Від відповідача - Гладковська О.С. довіреність № 134 від 19.04.2006 року;
Від відповідача - Гончарюк Л.П. довіреність № 20 від 25.09.2006 року
Подано позов про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень Кіровоградської ОДПІ від 26.12.2005 р. №0001722310\1, від 06.03.2006 р. №0001722310\2, від 16.05.2006 р. №0001722310\3, яким ПП «Стандарт-Сервіс» донараховано податок на додану вартість в сумі 160,00 грн. та застосована штрафна(фінансова) санкція в розмірі 19 748,00 грн., відшкодування за рахунок відповідача судових витрат у розмірі 10,20 грн. державного мита, та 118,00 грн. за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
05.09.2006 р. позивачем подано заява про зменшення позовних вимог, згідно якої відмовляючись від позовних вимог про визнання нечинними спірних податкових повідомлень-рішень в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 160,00 грн. та застосування штрафної(фінансової) санкції в сумі 80,00 грн., позивач просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 26.12.2005 р. №0001722310\1, від 06.03.2006 р. №0001722310\2, від 16.05.2006 р. №0001722310\3 в частині застосування до ПП «Стандарт-Сервіс» штрафної(фінансової) санкції в розмірі 19 668,00 грн., відшкодування за рахунок відповідача судових витрат у розмірі 10,20 грн. державного мита, та 118,00 грн. за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
03.10.2006 року позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд визнати нечинними податкові повідомлення - рішення Кіровоградської Об"єднаної державної податкової інспекції від 26.12.2005 року за № 0001722310/1, від 06.03.2006 року за № 0001722310/2, від 16.05.2006 року за № 0001722310/3 в частині застосування штрафної санкції в розмірі 19668,00 грн. та відшкодувати за рахунок відповідача державного мита в сумі 3,40 грн.
Посилаючись на підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивач зазначає, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати(заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору(обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятидесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Виходячи з даної норми позивач вважає безпідставним застосування штрафної санкції в сто тридцять разів більше за суму донарахованого податку на додану вартість, яка склала 160,00 грн.
В запереченнях на позов ДПІ у м. Кіровограді не погоджується з позовними вимогами та просить суд відмовити в їх задоволенні.
Обґрунтовуючи заперечення на позов, відповідач посилаючись на підпункт 6.1.3 пункту 6.1 статті 6 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних(фінансових) санкцій органами державної податкової служби, яка затверджена наказом ДПА України від 17.03.2001 р. №110, зареєстрована в Мінюсті України 23.03.2001 р. за №268\5459 зазначає, що у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов»язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору(обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятидесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Підпунктом 2.8 пункту 2 Інструкції недоплата - заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові(звітні) періоди.
В зв'язку з викладеним податкова служба вважає, що слово «донараховує», яке вжите у тексті підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід тлумачити так, що у випадку, коли платник в одних податкових періодах занижує суми податкових зобов»язань, а в інших випадках завищує їх, внаслідок чого за результатами перевірки усіх періодів сума податку не донараховується, штрафні санкції застосовуються у загальному порядку.
Відповідач стверджує, що наявність переплати податку не звільняє платника податків від відповідальності за порушення законодавства про податки, оскільки закон пов'язує застосування штрафних санкцій до платника податку з виявленням факту порушення законодавства про податки.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
Кіровоградської ОДПІ проведена комплексна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «Стандарт-Сервіс» за період з 01.07.2003 р. по 30.06.2005 р.
За результатами перевірки складено акт №146\23-1\31146212 від 26.10.2005 р., який став підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 08.11.2005 р. №0001722310\0, яким позивачеві донараховано податок на додану вартість в сумі 160,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 20 752,50 грн.
Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в процедурі адміністративного узгодження.
За результатами розгляду скарги Кіровоградської ОДПІ винесене рішення №38007\10\25-018 від 22.12.2005 року, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасовано в частині застосування штрафної санкції в сумі 1 004,00 грн., а в іншій частині залишено без змін. Кіровоградської ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0001722310\1 від 26.12.2005 р. про донарахування позивачеві податку на додану вартість в сумі 160,00 грн., застосуванні штрафної(фінансової) санкції в розмірі 19 748,00 грн., яке залишено без змін на рівні ДПА у Кіровоградської області та ДПА України.
Господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в силу наступного.
Перевіркою своєчасності та обґрунтованості визначення ПП «Стандарт-Сервіс» податкового зобов'язання по податку на додану вартість податковим органом встановлено, що за даними бухгалтерського обліку по рахункам 36.1 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», подорожних листів вантажних автомобілів (ф. №2), товарно-транспортних накладних (ф. №1-ТН) встановлені факти порушення позивачем підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині правильності визначення дати виникнення податкових зобов»язань від операцій з надання автотранспортних послуг по перевезенню вантажів.
Як слідує з пояснення відповідача штрафна санкція застосована до позивача виходячи із сум недоїмки, яка виникла у відповідні базові податкові періоди у зв'язку з включенням позивачем сум податкових зобов»язань з податку на додану вартість у податкових періодах, наступних за періодом фактичного надання результатів робіт(послуг). В акті перевірки відповідач дійшов такого висновку виходячи з того, що датою надання послуг позивачем своїм замовникам відповідач вважає дати зазначені в подорожних листах вантажних автомобілів та товарно-транспортних накладних, які додаються до подорожних листів.
В зв'язку з чим державна податкова інспекція прийшла до висновку про несвоєчасно визначені позивачем податкові зобов'язання за грудень 2003 р. в сумі 337,00 грн., за лютий 2004 р. в сумі 6 540,00 грн., за березень 2004 р. в сумі 2 340,00 грн., за квітень 2004 р. в сумі 2 778,00 грн., за червень 2004 р. в сумі 398,00 грн., за вересень 2004 р. в сумі 20 631,00 грн., за жовтень 2004 р. в сумі 8 321,00 грн.
Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов»язань з поставки товарів(робіт, послуг) вважається дата , яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше - або дата зарахування коштів від покупця(замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів(робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів(робіт, послуг) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт(послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт(послуг) платником податку.
Отже, датою виникнення податкових зобов»язань з поставки послуг є, зокрема, дата оформлення документа, що засвідчує факт надання послуги платником податку. Вказаний документ повинен засвідчувати факт надання послуги, як такої, що надана платником податку своєму замовнику належним чином та прийнята до виконання замовником послуги, оскільки в разі неприйняття послуги замовником, послуга буде вважатися такою, що не надана. Позивач у всіх випадках надання послуг являвся посередником, а тому, подорожні листи та товарно-транспортні накладні свідчать лише про факт доставки вантажу за призначенням і не можуть свідчити про факт надання послуги позивачем саме своїм замовникам.
Факти наявності підписів та печаток(штампів) замовників послуг позивача на товарно-транспортних накладних не можуть свідчити про фактичне надання послуги, оскільки, згідно пункту 11.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 та зареєстрованих в Мінюсті України 20.02.1998 р. за №128\2568, підпис та печатка(штамп) замовника(вантажовідправника) на товарно-транспортній накладній ставляться в момент оформлення ТТН перед початком надання послуги з перевезення вантажу, а не після її фактичного надання.
Враховуючи викладене, господарський суд погоджується з твердженням позивача, що документом, якій засвідчує саме факт надання послуг ПП «Стандарт-Сервіс» своїм замовникам є акти про виконання робіт, копії яких додані до матеріалів справи(а.с.54-103).
З матеріалів справи вбачається, даного факту не заперечив представник відповідача, що позивач включав суми податку на додану вартість по наданим послугам по автоперевезенням в податкові зобов'язання саме в ті податкові періоди, в яких оформлювалися акти про виконання робіт.
Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який вказаний в податковому повідомленні-рішенні як підстава для нарахування штрафних санкцій, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору(обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50% такої суми.
Донарахування контролюючим органом суми податкового зобов'язання платнику податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, можливе лише на підставі податкового повідомлення-рішення.
Суд не може погодитися з трактуванням податковим органом підпункту 6.1.3 пункту 6.1 статті 6 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних(фінансових) санкцій органами державної податкової служби, викладеним в запереченнях на позов, оскільки в даної нормі, як і в підпункті 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» йде мова про суму недоплати(заниження суми податкового зобов'язання) по якій податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення, тобто, дана сума податкового зобов'язання не включена платником податків самостійно у відповідних податкових періодах, а отже є недоплата, яка відповідно донараховується платнику податку.
Навіть, якщо вважати, що позивач невірно включав суми податкових зобов»язань з податку на додану вартість у відповідних податкових періодах, згідно спірного податкового повідомлення-рішення донарахування суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість за даними операціями місця не мало, а тому у податкового органу були відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Враховуючи викладене, господарський суд задовольняє позовні вимоги ПП «Стандарт-Сервіс» та визнає нечинними податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 26.12.2005 р. №0001722310\1, від 06.03.2006 р. №0001722310\2, від 16.05.2006 р. №0001722310\3 в частині застосування до ПП «Стандарт-Сервіс» штрафної(фінансової) санкції в розмірі 19 668,00 грн.
Керуючись частинами 1-3 статті 160, частиною 1 статті 162, статтею 163, частинами 1-4 статті 254, статтею 258, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 26.12.2005 р. №0001722310\1, від 06.03.2006 р. №0001722310\2, від 16.05.2006 р. №0001722310\3 в частині застосування до ПП «Стандарт-Сервіс» штрафної(фінансової) санкції в розмірі 19 668,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України (№ рахунку 31118095600002, МФО 823016, отримувач коштів ВДК у м. Кіровограді, банк отримувача УДК у Кіровоградській області, ідентифікаційний код 24145329) на користь ПП «Стандарт-Сервіс» (25006, м. Кіровоград вул. Автолюбителів,14 , № рахунку 26009312483001) судові витрати по справі 3,40 грн. державного мита.
За заявою стягувача після набрання постановою законної сили господарський суд видає виконавчий лист.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя
С. Б. Колодій