Cправа № 2а-0770/590/11
Ряд стат. звіту № 8.2.8
Код - 05
12 квітня 2011 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилка С.Є.
при секретарі судового засідання Скуби В.І.
за участю сторін:
представника позивача -ОСОБА_1;
представника відповідача -Рущака Івана Володимировича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 12 квітня 2011 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 19 квітня 2011 року.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі -позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004591700/0/2484/1700 від 02 червня 2010 року, № 0004591700/1/2326/1700 від 29 червня 2010 року та № 0004591700/2/1960/НОМЕР_1 від 02 серпня 2010 року, якими визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 75653,55 грн..
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, відповідачем протиправно було донараховано податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що є СПД на спірну суму податку, шляхом виключення зі складу витрат позивача витрати на амортизацію автотранспортних засобів на загальну суму 504357 грн., оскільки право позивача формувати витрати, у тому числі й за рахунок амортизації прямо передбачено статтею 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян». При цьому позивач зазначає, що здійснює ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів, що підтверджується первинними та обліковими (бухгалтерськими) документами, а отже має право додатково зменшувати валовий дохід на суми витрат, які підлягають амортизації.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, що наведені у позовній заяві та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача у засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів викладених у письмових запереченнях проти позову та з посиланням на лист ДПА України від 03.03.2006 р. № 1205/0/17-0415 «Щодо нарахування амортизації фізичними особами»пояснив, що фізична особа - платник податку не є платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерський облік, тому тільки формує витрати згідно з переліком статті 5 «Валові витрати»Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб - платників податку законодавством не передбачено. Тобто нараховувати амортизацію фізичні особи не мають законодавчих підстав. З наведених обставин представник відповідача просив відмовити в задоволені позову повністю.
З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
В судовому засіданні встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 була зареєстрована у Свалявській районній державній адміністрації Закарпатської області 12 липня 2007 року, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_2 (а.с. 117).
Відповідно до Ліцензії Серії НОМЕР_3, що видана Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України 01 лютого 2006 року позивачеві у період з 01 лютого 2006 року по 31 січня 2011 року було дозволено вид робіт -внутрішні та міжнародні перевезення вантажів (а.с. 116).
В період з 30 квітня 2010 року по 18 травня 2010 року Свалявською міжрайонною державною податковою інспекцією у Закарпатській області було проведено документальну планову перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 (код - НОМЕР_1) за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року та валютного законодавства за період 01 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року, про що 21 травня 2010 року складено відповідний акт за № 6/1700/НОМЕР_1 (а.с.а.с. 11-38).
Відповідно до вказаного акту, перевіркою встановлено порушення статей 19 та 20 Закону України за № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 75653,55 грн., в тому числі по періодах: за ІІІ-IV квартали 2008 року в сумі 27782,25 грн. та за 2009 рік в цілому в сумі 47871,30 грн.. Як вбачається із змісту акту перевірки вказані суми податку нараховані позивачеві на тій підставі, що позивач включила до валових витрат амортизацію автотранспортних засобів на загальну суму 504357 грн. в той час як нараховувати амортизацію фізичні особи не мають законодавчих підстав.
На підставі вказаного акту перевірки Свалявською міжрайонною державною податковою інспекцією у Закарпатської області 02 червня 2010 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004591700/0/2484/1700, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 75653,55 грн. (а.с. 39).
За результатами адміністративного оскарження до Свалявської МДПІ у Закарпатській області, ДПА у Закарпатській області та ДПА України, податкове повідомлення-рішення № 0004591700/0/2484/1700 від 02 червня 2010 року залишено без змін, а скарги платника податків - без задоволення, крім того, Свалявською міжрайонною державною податковою інспекцією у Закарпатській області було прийнято нові податкові повідомлення-рішення № 0004591700/1/2326/1700 від 29 червня 2010 року та № 0004591700/2/1960/НОМЕР_1 від 02 серпня 2010 року, якими також визначено податкове зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 75653,55 грн. (а.с.а.с. 40, 41).
Відповідно до статті 9 пункту 9.12 підпункту 9.12.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», чинного на момент існування спірних правовідносин, оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Відповідно до статті 22 пункту 22.10 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визнано таким, що втратив чинність, Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян»(надалі Декрет), крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень статті 9 пункту 9.12 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності.
Згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Як передбачено статтею 13 частиною 2 Декрету -оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Відповідно до статті 13 частини 3 Декрету до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до статті 8 пункту 8.1 підпункту 8.1.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на час виникнення спірних відносин, амортизації підлягають зокрема витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.
Судом встановлено, що за охоплений перевіркою період позивач фактично поніс витрати на придбання та поліпшення основних фондів, при цьому забезпечував ведення обліку балансової вартості груп основних фондів, що підтверджується наявними в матеріалах справи наказами про взяття на облік балансової вартості введених в експлуатацію транспортних засобів та відомостями обліку основних засобів та нарахованої амортизації за відповідні періоди (а.с.а.с. 44-115).
За таких обставин суд приходить до переконання, що позивач за охоплений перевіркою період правомірно зменшив сукупний валовий дохід на суму документально підтверджених витрат, які підлягають амортизації, в межах встановлених законом норм, у зв'язку з придбанням і поліпшенням основних фондів.
Заперечення відповідача щодо відсутності встановленого законодавством обов'язку для фізичних осіб -підприємців вести бухгалтерський облік і нараховувати амортизацію не спростовують вищевказаних висновків і судом відхиляються, оскільки норми законодавства, що регулюють порядок оподаткування податком з доходів фізичних осіб доходів, отриманих від здійснення підприємницької діяльності, прямо встановлюють включення до складу витрат при визначенні об'єкту оподаткування тих витрат, які підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Звужене застосування податковим органом вказаних правових норм є невірним і обмежує права позивача, встановлені Законом. До того ж, відсутність встановленого законом обов'язку фізичної особи -підприємця вести облік основних засобів та нараховувати амортизацію не заперечує наявність відповідного права у платника податку, що кореспондується із положеннями статті 13 частини 3 Декрету.
Згідно статті 2 частини 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до статті 2 частини 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до статті 71 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, під час судового розгляду справи не доведено правомірності прийнятих ним рішень, як це передбачено статтею 71 частиною 2 КАС України.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту, а відтак податкові повідомлення-рішення № 0004591700/0/2484/1700 від 02 червня 2010 року, № 0004591700/1/2326/1700 від 29 червня 2010 року та № 0004591700/2/1960/НОМЕР_1 від 02 серпня 2010 року підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-
Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -з а д о в о л ь н и т и.
Податкові повідомлення-рішення № 0004591700/0/2484/1700 від 02 червня 2010 року, № 0004591700/1/2326/1700 від 29 червня 2010 року та № 0004591700/2/1960/НОМЕР_1 від 02 серпня 2010 року визнати протиправними та скасувати.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн., що сплачені 21 лютого 2011 року відповідно до квитанції № 38.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий Гаврилко С.Є.