Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 10-10/11
Стаття 165-2 КПК
05 січня 2011 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Романова О.В.
суддів: Андрушкевича С.З., Котіка В.П.
з участю прокурора: Єгорова О.М.
захисника: ОСОБА_1
та обвинуваченого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на постанову судді Корольовського районного суду м.Житомира від 20 грудня 2010 року, якою відносно,-
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, з середньою освітою, не одруженого, раніше не судимого,
відмовлено в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
20 грудня 2010 року старший слідчий відділу ОВС СУ УМВС України в Житомирській області Негода В.В. звернувся із поданням, в якому зазначив, що 14.12.2010 року о 13 годині 25 хвилин працівниками міліції під час проведення огляду квартири АДРЕСА_1 та прилеглого до нього гаража було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - кокаїн, загальною вагою 37,9175 грам, що є особливо великим розміром, який ОСОБА_2 незаконно зберігав з метою збуту.
По даному факту проти ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.
17.12.2010 року ОСОБА_2 було затримано в порядку ст. 115 КПК України.
Посилаючись на тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_2, наявність у підозрюваного декількох місць проживання, можливості ухилитись від слідства та суду, перешкодити встановленню істини по справі, слідчий просив обрати щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Постановою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 20 грудня 2010 року у задоволенні подання слідчого про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою було відмовлено.
В апеляції прокурор просить скасувати постанову суду щодо ОСОБА_2 та направити справу на новий судовий розгляд. Вважає, що суд, відмовляючи в задоволенні подання, не в повній мірі врахував тяжкість скоєного злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, обставини скоєння злочину, що обвинувачений має декілька місць проживання, в тому числі й дозвіл на мешкання у Іспанії, не працює, у зв'язку з чим може ухилитись від слідства та суду, перешкодити встановленню істини по справі.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який підтримав подану апеляцію з вищевказаних мотивів, слідчого, в провадженні якого перебуває справа, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката ОСОБА_1, які заперечили проти скасування постанови суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.150 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, повинні бути враховані особа обвинуваченого, її вік, стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 раніш до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, підозрюється у вчиненні одного епізоду злочинної діяльності, по якому дає визнавальні показання.
За поясненнями слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальна справа, ОСОБА_2 за той час, який пройшов з моменту звільнення його з під варти, будь-яких намагань вплинути на свідків, або іншим чином перешкодити встановленню істини по справі не вчиняв, для виконання процесуальних дій за викликом слідчого з'являвся.
За зазначених обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції цілком обґрунтоване рішення про відсутність підстав для задоволення подання слідчого.
Посилання в апеляції прокурора на наявність у обвинуваченого дозволу на мешкання у Іспанії, як на доказ можливості у ОСОБА_2 з метою уникнення кримінальної відповідальності виїхати за межи України, не може бути прийнято до уваги, оскільки за поясненнями слідчого, про наявність зазначеного дозволу органам досудового слідства повідомив сам ОСОБА_2 Крім того, за поясненнями обвинуваченого його закордонний паспорт був вилучений працівниками міліції, а дозвіл на мешкання у Іспанії він отримав у зв'язку з тим, що тривалий час працював у даній країні, що спростовує доводи апеляції про те, що обвинувачений суспільно корисною працює не займається.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 165-2, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила :
апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 20 грудня 2010 року, якою відмовлено в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_2 - без зміни.
Судді: