Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 11-44/11
Стаття 286 ч.2 КК Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами
11 січня 2011 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Романова О.В.
суддів Заліщука М.С., Зав'язуна С.М.
з участю прокурора Сидоренка О.П.
засудженого ОСОБА_1
та його захисника - адвоката ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції на вирок Коростишівського районного суду від 8 вересня 2010 року, яким
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця с.Старосільці Коростишівського району Житомирської області, мешканця м.Коростишів Житомирської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, приватного підприємця, розлученого, маючого на утриманні дочку - ОСОБА_3, 2005 року народження, раніше не судимого,
засуджено за ст. 286 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
На підставі ст.ст. 75,76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання і роботи.
Згідно вироку суду, ОСОБА_1 засуджений за те, що 17.04.2010 року близько 7 годин 30 хвилин, керуючи автомобілем ВМW-520 номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись по вул. Леніна. с.Більківці. Коростишівського району, Житомирської області, в напрямку м. Коростишів, в районі будинку № 12 порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3(6), 10.1, 12.1, 12.3. 12.4 Правил дорожнього руху України, створив небезпеку для руху, яка загрожувала життю та здоров'ю громадян, завдав матеріальні збитки, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, перед зміною напрямку руху не переконався що це буде безпечно, під час руху не урахував дорожню обстановку, при виникненні перешкоди та небезпеки для руху, яку він об'єктивно був спроможний виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, перевищив дозволену швидкість, яка у населених пунктах повинна не перевищувати 60 км/год., не впорався з керуванням автомобіля, виїхав на зустрічну смугу руху, після чого з'їхав в лівий кювет допустивши перекидання автомобіля.
Внаслідок ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді масивної тупої травми тіла, яка супроводжувалась розривом зв'язок 1 і 2 шийними хребцями з пошкодженням спинного мозку, закритої тупої травми грудної клітини, яка супроводжувалась переломами 15 ребер по чотирьом анатомічним лініям з розривами плеври, гемотораксом, закритої тупої травми голови, яка супроводжувалась крововиливами під м'які мозкові оболонки в потиличній і тім'яній ділянках, закритої тупої травми клітковини правої нирки, закритої тупої травми живота, яка супроводжувалась струсом печінки, синця і ділянки саден на лівому стегні, а також рідкий стан крові та точкові крововиливи в серозні оболонки, які знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю, яка настала на місці пригоди.
На зазначений вирок прокурором, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції подана апеляція, в якій він (з врахуванням поданих доповнень), не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині та кваліфікацію його дій, вважає, що вирок суду підлягає скасуванню за м'якістю призначеного покарання та у зв,язку із неправильним застосуванням кримінального закону. Зокрема, вважає, що постановляючи вирок, суд не надав правової оцінки ступені тяжкості, характеру суспільної небезпечності і обставинам вчинення засудженим злочину. З урахуванням наведеного, просить постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 за ст.286 ч.2 КК України покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Крім того, звертає увагу на те, що суд, звільнив ОСОБА_4 на підставі ст.75 КК України, як від відбування як основного, так й додаткового покарання, тим самим порушив вимоги закону, зокрема ст.77 КК України, відповідно до змісту якої додаткові покарання підлягають реальному виконанню.
В запереченнях на подану апеляцію захисник засудженого - адвокат ОСОБА_2 просить залишити апеляцію прокурора без задоволення, як необґрунтовану, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав доводи апеляції з вищевказаних підстав, засудженого ОСОБА_1 та його захисника -адвоката ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який він засуджений, правильність кваліфікації його дій ніким з можливих апелянтів не оспорюється.
Разом з тим, як обґрунтовано зазначено в апеляції прокурора, суд першої інстанції, обравши ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.75 КК України і призначивши при цьому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами засудженому, звільнив його як від основного покарання, так і від додаткового, що суперечить вимогам статті 77 КК України.
За таких обставин вирок суду першої інстанції в частині звільнення ОСОБА_1 на підставі ст.75 КК України як від основного тай й від додаткового покарання підлягає скасуванню із постановленням в цій частині нового вироку із звільненням засудженого на підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 тільки від основного покарання.
Що ж стосується, решти доводів прокурора, зокрема про необхідність призначення засудженому більш суворого покарання, пов'язаного із реальним відбуванням ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі, то вони, на думку колегії суддів не підлягають задоволенню, оскільки як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності притягується вперше, до того ж за злочин, вчинений з необережності, є особою молодого віку, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, у вчиненому щиро розкаявся, під час досудового слідства вживав заходів для відшкодування заподіяної злочином шкоди, при цьому потерпіла просила суд обрати ОСОБА_1 покарання, не пов'язане із реальним позбавленням його волі.
За таких обставин, на думку колегії судів, підстави для призначення ОСОБА_1 основного покарання без застосування положень ст.75 КК України, по даній справі відсутні.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.365, 366, 378 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах,
апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково.
Вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 8 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1 в частині звільнення ОСОБА_1 на підставі ст.75 КК України як від основного тай й від додаткового покарання скасувати.
Вважати ОСОБА_1 засудженим за ст.286 ч.2 КК України до покарання, призначеного судом першої інстанції - 4 років позбавлення волі із позбавленням його права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України, звільнити ОСОБА_1, від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покласти на нього обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти зазначену інспекцію про зміну місця проживання і роботи.
В решті зазначений вирок суду першої інстанції залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через апеляційний суд Житомирської області протягом одного місяця з дня його проголошення.
Судді