Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 11-51/11
Стаття 185ч.3 КК Крадіжка
18 січня 2011 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Романова О.В.
суддів: Заліщука М.С., Зав'язуна М.С.
з участю прокурора: Філя С.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцями засудженого ОСОБА_1 на вирок Андрушівського районого суду від 28 жовтня 2010 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, гр-на України,з середньою освітою,не працюючого, не одруженого, раніше судимого :
- Андрушівським районним судом 15.10.2001 року за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі;
- Андрушівським районним судом 07.06.2004 року за ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.3 ст.186, ч.2 ст.190, ст.353 КК України на 5 років позбавлення волі;
- Андрушівським районним судом 06.12.2004 року за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України на 5 років 3 місяці позбавлення волі;
- Андрушівським районним судом 26.07.2010 року за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі,
засуджено за ст.185 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Згідно ст.70 ч.4 КК України, враховуючи покарання за вироком Андрушівського районного суду від 26.07.2010 року шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання ОСОБА_1 у вигляді 4 років позбавлення волі, повністю зарахувавши ОСОБА_1 покарання, відбуте ним за вироком Андрушівського районного суду від 26.07.2010 року.
Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні наступних дій.
26 лютого 2010 року, близько 19 години, ОСОБА_1 разом з малолітнім ОСОБА_2, з метою крадіжки чужого майна, підійшли до будинку АДРЕСА_1, де ОСОБА_1 зірвав навісний замок на вхідних дверях, а потім через вікно проник до будинку та відімкнув вхідні двері з середини, після чого до будинку зайшов ОСОБА_2. З будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таємно викрали майно, яке належить ОСОБА_3, а саме: телевізор «Берізка» вартістю 300 гривен, телевізор «Весна» вартістю 100 гривень, оприскувач «Туман» вартістю 150 гривень, радіолу «Урал» вартістю 80 гривень, лопату вартістю 26 гривень, лопату з нержавіючої сталі вартістю 70 гривень. Викраденим розпорядились як своїм особистим, привласнили його.
26 лютого 2010 року, близько 22 години, ОСОБА_1 знову проник до вищевказаного будинку, звідки таємно повторно викрав наступне майно: сокиру вартістю 30 грн., косу вартістю 60 грн., дві сапи по ціні 30 грн. за одну на суму 60 гривень, 12 метрів капронової мотузки по ціні 3 грн. за метр на суму 36 грн., 10 ложок по ціні 2 грн. за одну на суму 20 грн..,10 вилок по ціні 2 грн. за одну на суму 20 грн., два покривала вартістю 25 грн. за одне на суму 50 гривень, подушку вартістю 80 грн., одіяло ватне вартістю 70 грн.,дві каструлі по ціні 25 грн. за одну на суму 50 гривень, одну каструлю вартістю 20 грн., напівшерстяний килим вартістю 30 грн., дві сковороди по ціні 15 грн. за одну, на суму 30 гривень, одну сковороду вартістю 20 грн., секатор вартістю 70 грн., ніж сувенірний вартістю 150 грн., а всього майна, яке належить ОСОБА_3 на загальну суму 1522 гривні, викраденим розпорядився як своїм особистим, привласнив його.
На вирок суду засудженим ОСОБА_1 подана апеляція, в якій він, вважаючи, що судом першої інстанції при призначенні покарання, не в повній мірі враховані такі обставини, як його щире каяття, допомогу слідству у розкритті даного злочину, внаслідок чого, на його думку, призначене занадто суворе покарання. З урахуванням наведеного ОСОБА_1 порушує питання про пом'якшення призначеного йому покарання, застосування до нього положень, передбачених ст.ст.69, 75, 76 КК України.
Заслухавши доповідача, прокурора, який заперечував проти задоволення поданої засудженим апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним крадіжки майна, належного ОСОБА_3 ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку й досліджених у судовому засіданні доказах.
В цій частині вирок суду першої інстанції ніким з можливих апелянтів не оспорюється.
Разом з тим, суд вважає за потрібне в порядку ст.365 КК України у фабулі обвинувачення, визнаного судом доведеним, посилання на вчинення ОСОБА_1 злочину разом з малолітнім ОСОБА_2 замінити на словосполучення «із особою, справа щодо якої виділена в окреме провадження», оскільки вказана особа до кримінальної відповідальності у даній справі не притягнута.
Що ж стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то з огляду на те, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини, та на те, що ОСОБА_1 за ст.185 ч.3 КК України призначено не максимальне покарання, передбачене санкцією зазначеного закону, а остаточне покарання визначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, колегія суддів не вбачає підстав вважати це покарання явно несправедливим внаслідок його суворості, та підстав для застосування до покарання, призначеного ОСОБА_1 положень, передбачених ст.ст.69, 75 КК України, про що йдеться в апеляції засудженого.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів
апеляції засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
В порядку ст.365 КПК України у вироці Андрушівського районого суду від 28 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 у фабулі обвинувачення, визнаного судом доведеним, посилання на вчинення ОСОБА_1 злочину разом з малолітнім ОСОБА_2 замінити на словосполучення «із особою, справа щодо якої виділена в окреме провадження».
В решті цей ж вирок залишити без зміни.
Судді