справа № 0670/1104/11
категорія 10.1
05 травня 2011 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,
при секретарі - Длугаш О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м. Житомира Житомирської області до відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор" про стягнення 4248.10 грн.,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор" борг у сумі 4248, 10 грн. В обґрунтування позову зазначав, що на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення" було призначено та фактично виплачено за рахунок коштів Пенсійного фонду України суму трудової пенсії по інвалідності працівнику ВАТ "Вібросепаратор" у зв'язку із заподіяним каліцтвом, внаслідок якого потерпілого визнано інвалідом. Вважає, що відповідно до інструкції "Про порядок подання регресних вимог підприємствам, установам, організаціям та громадянам органами Пенсійного фонду України", затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 16 липня 1996 року № 9-2, відповідач повинен відшкодувати позивачу виплачені потерпілому кошти в сумі 4248, 10 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надійшла заява з проханням розгляд справи здійснювати за їх відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засідання позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні у зв'язку з безпідставністю. Зазначав, що позивач в обґрунтування позову посилання на інструкцію, яка втратила чинність 14.09.2005 року, що є, на його думку, незаконним. Також зазначив, що до матеріалів позову не додано жодного доказу на підтвердження наявності вказаної заборгованості, а саме пенсійної справи інваліда, довідок про зарплату, які стали підставою для нарахування пенсії.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані докази, суд дійшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частина 1 статті 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Встановлено, що відкрите акціонерне товариство "Вібросепаратор" зареєстроване як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в управлінні Пенсійного фонду України в Корольовському районі міста Житомира Житомирської області.
У позовній заяві позивач зазначає, що на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення" було призначено та фактично виплачено за рахунок коштів Пенсійного фонду України суму трудової пенсії по інвалідності працівнику ВАТ "Вібросепаротор" у зв'язку із заподіяним каліцтвом, внаслідок якого потерпілого визнано інвалідом.
Загальна сума виплаченої пенсії із коштів управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м. Житомира станом на 08.02.2011 року становить 4248, 10 грн., на підтвердження чого позивач надає картку особового рахунку по обліку платників за регресними вимогами ВАТ "Вібросепаратор" з 01.01.2004 по 07.02.2011 року.
Між тим, позивачем на підтвердження того якому саме працівнику відповідача, коли саме було призначено та виплачено пенсію по інвалідності суду не надано жодного доказу (пенсійної справи інваліда), що унеможливлює перевірку судом достовірності інформації зазначеної позивачем у позові.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон), виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України. Положення про Пенсійний фонд України затверджується Кабінетом Міністрів України. Фінансування витрат на виплату пенсій провадиться по всій території України щомісячно незалежно від надходжень коштів та соціально-економічного стану конкретних регіонів за рахунок перерозподілу коштів Пенсійного фонду України в межах країни. Забороняється розрив у строках фінансування витрат на виплату пенсій у різних адміністративно-територіальних одиницях. Пенсії не підлягають оподаткуванню.
Крім того, що стосується посилання позивача в обґрунтування позову на інструкцію "Про порядок подання регресних вимог підприємствам, установам, організаціям та громадянам органами Пенсійного фонду України" затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 16 липня 1996 року № 9-2, то суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 5 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Судом встановлено, що Постанова Пенсійного фонду № 9-2 від 16.07.1996 року "Про затвердження Інструкції про порядок подання регресних вимог підприємствам, установам, організаціям та громадянам органами Пенсійного фонду України", яка регулювала порядок подання органами Пенсійного фонду України регресних вимог підприємствам, установам, організаціям та громадянам на підставі статті 460 Цивільного кодексу України, визнано такою, що втратила чинність постановою правління Пенсійного фонду України від 14.09.2005 року № 16-4 "Про визнання такою, що втратила чинність, постанови правління Пенсійного фонду України від 16.07.96 N 9-2".
Таким чином, постанова Пенсійного фонду України № 9-2 від 16.07.1996 року втратила чинність як на момент подання позову до суду так і на час розгляду і вирішення справи судом, а тому суд не приймає до уваги посилання позивача на норми вказаної інструкції.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор" боргу за регресними зобов'язаннями в сумі 4248, 10 грн. є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 11, 69, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд
постановив:
В задоволенні позову управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м. Житомира Житомирської області до відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор" про стягнення 4248.10 грн. відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Є.Ю. Романченко