15 січня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Маринчак Н.Є.,
Матолича С.В.
За участю секретаря - Кулеші А.О.
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у м. Сімферополі на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2006р. у справі за позовом ВАТ « Сімбудтранссервіс» до ДПІ у м. Сімферополі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
Справа №К-30752/06
Доповідач Фадєєва Н.М.
Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання недіючими і скасування податкових рішень № 0014942301/0 від 25.10.2005р. № 0014942301/1 від 1.2006р., № 0014942301/2 від 07.02.2006р. про застосування штрафних санкцій на підставі Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995р. за порушення постанови НБУ «Про затвердження Положення про ведення касових операцій в національній валюті України» № 72 19.02.2001р. та Інструкції «Про організацію роботи з готівкою у сумі 18208,03грн. Позивач 07.04.2006р. доповнив позов обґрунтуванням позовних вимог. 12.05.2006р. позивач уточнив позовні вимоги в частині нормативно-правової бази позову.
Постановою господарського суду АРК від 25.04.-06.2006р. відмовлено в задоволенні позовних вимог ВАТ « Сімбудтранссервіс».
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2006р. апеляційна скарга частково задоволена, постанова господарського суду АРК скасована, ухвалене нове судове рішення, яким частково задоволені позовні вимоги.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2006р., ДПІ у м. Сімферополі звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2006р., залишити в силі постанову господарського суду АРК від 25.04.-06.06.2006р., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, за результатами документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства (акт перевірки від 13.10.2005) податковим органом прийняті рішення про застосування штрафних санкцій у сумі 18 208, 03 грн., а саме: №0014942301/0 від 25.10.2005; № 0014942301/1 від 16.01.2006, №0014942301/2 від 07.02.2006 за порушення підпунктів 5.5.1, 5.5.2., 5.5.З., 5.5.4. статті 5 „Порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні" затвердженого постановою Національного Банку України №72 від 19.02.2001 (нецільове використання готівки, одержаної в установі банку).
Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про скасування постанови господарського суду АРК від 25.04.-06.06.2006р. та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову, у зв»язку з порушенням норм матеріального права, виходячи з наступного.
Результатами перевірки встановлено нецільове використання коштів, отриманих позивачем в установі банку на виплату заробітної плати, оскільки виплати по лікарняним листам позивачем здійснені не за шифром -50, а за шифром -40 (заробітна плата).
Позивач не заперечував проти даних доводів податкового органу, проте вважає, що штрафні санкції відповідно до статті 2 Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 можуть бути застосовані лише за порушення діючих на день завершення перевірки норм регулювання обліку готівки у національній валюті в Україні.
Суд першої інстанції, при ухваленні судового рішення обґрунтовано визнав безпідставними дані доводи позивача.
Так, стаття 2 вищевказаного Указу передбачає лише застосування штрафу у розмірі та у порідку, чинних на день завершення перевірок, а не за порушення діючих на день завершення перевірки норм матеріального права, як то вважає позивач.
Підставою для скасування постанови суду першої інстанції є незастосування судом до спірних правовідносин вимог статті 250 Господарського кодексу України.
Так, відповідно до статті 241 ГК України господарським штрафом визнається сума, що сплачується суб»єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Відповідно до статті 250 ГП України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб»єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб»єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як вбачається із матеріалів справи, штрафні санкції у сумі 18 208 грн. 03 коп. податковим органом застосовані до позивача 25.10.2005р, податковим рішенням № 0014942301/0, а саме за порушення, які мали місце: у липні 2004р. на суму 1 274 грн. 52 коп.; серпні 2004р. на суму 1 517 грн. 66 коп.; вересні 2004р. на суму 1 069 горн. 76 коп., на загальну суму 3 861 грн. 94 коп.
Проте, вищеназвані санкції застосовані с перебігом строку давності, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України, що не було враховано судом першої інстанції при прийнятті судового рішення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального прав, підстав для його скасування немає.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ДПІ у м. Сімферополі залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2006р. - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді :