08 січня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Кобилянського М.Г., Кравченко О.О., Леонтович К.Г.,
Маринчак Н.Є.
розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Луганської області від 10.10.2006р. та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 21.11.2006р. у справі за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ «Луганський інструментальний завод» про стягнення штрафних санкцій, -
Справа №К-38404/06
Доповідач Фадєєва Н.М.
Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ (далі за текстом - Фонд інвалідів, позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганський інструментальний завод", м. Луганськ (далі за текстом - ТОВ „Луганський інструментальний завод", відповідач) про стягнення несплачених штрафних санкцій у розмірі 12363 грн. 48 коп. за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2004 рік.
Постановою господарського суду Луганської області від 10.10.2006р. відмовлено у задоволенні позовних вимог.21.11.2006р. апеляційна скарга залишена без задоволення, а постанова господарського суду Луганської області від 10.10.2006р. - без змін.
Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Луганське облвідділення ФСЗІ звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", в редакції від 05.07.01 № 2606 - НІ (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 20 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Отже, для відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганський інструментальний завод", м. Луганськ, у 2004 році за розрахунком позивача встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 5 чоловік.
Згідно з п. 14 Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Статтею 18 Закону встановлено, що працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявності у нього професійних навичок та знань, а також рекомендацій медико-санітарної експертизи. Підприємства (об'єднанню установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
Пункт 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установам , організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів акумуляції, обліку та використання цих коштів, затверджено: постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767, передбачає, що підприємства щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці України за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.
Згідно з п. 3.3.3. Інструкції зі статистики чисельності працівників зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України № 171 від 07.07.95 за погодженням Міністерством економіки України, Міністерством праці України Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.95 за номером 287/823 (далі за текстом - Інструкції) середньооблікова чисельність працівників з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за 12 місяців роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітно місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період початку року, тобто відповідно на 12.
Як вбачається зі звіту відповідача про зайнятість працевлаштування інвалідів форми № 10-ПІ за 2004 рік, середньооблікової чисельність штатних працівників облікового складу становить 115 чоловік фонд оплати праці штатних працівників - 710, 9 тис. грн. На підприємстві відповідача фактично було працевлаштовано 3 інваліда, а повинно було працевлаштовано - 5 інвалідів згідно розрахунку суми позову , тобто відповідач не виконав 4% норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановлений законодавством.
Стаття 20 Закону встановлює, що підприємства (об'єднанні установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації кожне робоче місце не зайняте інвалідом.
З урахуванням викладеного, позивач нарахував штрафні санкцій за порушення відповідачем нормативу робочих місць у 2004 році, розмір штрафу склав 12363 грн. 48 коп.
Пункт 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів від 28.12.01 № 1767, передбачає, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. ь°УЛ
У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходи щодо їх стягнення у судовому порядку (п. 11 вказаного Порядку).
Нараховані позивачем зазначені вище штрафні санкції відповідачем не сплачені, будь - які докази їх сплати у матеріалах справи відсутні, тому, позивач звернувся до місцевого господарського суду про стягнення штрафних санкцій за не виконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2004 році.
Положенням про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів передбачено, що підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Зазначені вище органи не направляли на підприємство відповідача інвалідів для їх працевлаштування з тих причин, що відповідач не надавав їм інформації стосовно створення (пристосування) відповідних робочих місць.
Як встановлено судом, у матеріалах справи відсутні докази інформування відповідачем центру зайнятості, місцевого органу соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. З довідок позивача від 22.08.06 № 03-01/3737 та № 03-01/3738 вбачається, що підприємство не інформувало Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з питань створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів та не проводило атестацію цих місць; підприємство відповідача надавало суду інформацію щодо 8 вакансій для інвалідів за 2004 рік (у матеріалах справи маються звіти за формою № 3-ПН за вересень - грудень 2004 року), що підтверджується довідкою Луганського міського центру зайнятості від 08.09.06 № 1/07-4447, у решті звітів відповідна інформація не надавалась.
Управління праці та соціального захисту населення Кам»янобрідської районної у м. Луганську ради довідкою від 07.11.05 № 01-3162 повідомило про те, що у спірний період відповідач не надав інформації про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Суд дійшов правильного висновку, що відповідачем не доведено суду про те, що у спірний період розроблялись всі необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів та вносились до колективного договору підприємства відповідача, оскільки колективний договір, наданий до матеріалів справи, не містить заходів по створенню робочих місць для інвалідів; відповідач у період з січня по серпень 2004 року не інформував центр зайнятості та протягом всього року не інформував місцевий орган соціального захисту населення про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Наказом від 18.10.04 № 132а, наданим до справи, підтверджується лише затвердження проведення з листопада по грудень 2004 року атестацію робочих місць для працевлаштування інвалідів та затверджена заводська атестаційна комісія. Суду були надані відповідні документи на підтвердження того, що відповідна підготовча робота проводилась. З урахуванням викладеного, атестація відповідних робочих місць у 2004 році не була проведена належним чином.
Крім того, у частині першій статті 17 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України „Про охорону праці" державна політика в галузі охорони праці базується на таких принципах як пріоритет життя і здоров'я працівників; повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.
Статтею 5 цього Закону передбачено також, що умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно - правовим актам з охорони праці. Працівнику не може пропонуватись робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я.
Згідно з пунктом 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів "робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. У пункті 14 цього Положення визначено, що підприємства створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації. А в пункті 32 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 № 83 визначено, що "медико - соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів Управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в м. Києві та м. Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якого проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда".
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткові заходи безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
З огляду на викладені приписи нормативних актів, створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда, пошуком якого зобов'язані займатись органи працевлаштування, визначені у частині першій статті 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2004 році є обґрунтованими.
Разом з тим, як було вже зазначено у даній постанові, суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком № 3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком № 2510. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним ( п. 4 Порядку № 1767).
У даному випадку зазначені санкції повинні бути сплачені не пізніше 15 квітня 2005 року, оскільки звітним періодом сплати штрафних санкцій у даній справі є 2004 рік.
01.01.04 набрав чинність Господарський кодекс України, глава 27 якого передбачає поняття адміністративно - господарських санкцій, види, умови та порядок їх застосування.
Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення, визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів від 28.12.01 № 1767 визначає механізм сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями незалежно від форми власності і господарювання штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а також акумуляції, обліку та використання цих коштів.
Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша від установленої нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", сплачують відповідним відділенням Фонду штрафні санкції, а пунктом 4 - суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком N 3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком № 2510.
З наведеного вбачається, що штрафна санкція, передбачена ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", є одним із видів адміністративно - господарських санкцій, перелік яких передбачається у ст. 239 Господарського кодексу України.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду про неможливість задоволення позовних вимог через недотримання позивачем строків для стягнення адміністративно - господарських санкцій, до кола яких відносяться й штрафні санкції, які передбачені ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів України", з наступних підстав.
Звіт за формою № 10 - ПІ за 2004 рік здано відповідачем до Луганського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів 17.01.05 (згідно відмітки останнього на звіті), а з позовом вказаний Фонд звернувся до місцевого господарського суду у строк понад шість місяців та пізніш як через один рік з дня виявлення порушення згідно ст. 250 Господарського кодексу України - 28.08.06. Датою виявлення порушення слід вважати 18.04.05, оскільки 16.04.05 та 17.04.05 були вихідними днями. Відповідач за даним позовом повинен був сплатити штрафні санкції не пізніше 15.04.05, але не сплатив. Крім того, як встановлено судом, у матеріалах справи відсутні докази поважності причин пропуску цих строків.
Таким чином, суд з додержанням норм матеріального та процесуального права, правомірно ухвалив судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову господарського суду Луганської області від 10.10.2006р. та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 21.11.2006р.- без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді :