83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
03.04.08 р. Справа № 1/100
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Дучал Н.М.
При секретарі судового засідання Бойчук А.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: без участі представника
Від відповідача: Колодяжний К.В., за довіреністю
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Одеської залізниці, м. Одеса
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Маріуполь Донецької області
про стягнення збитків у сумі 1800,72 грн.
Одеська залізниця, м. Одеса звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Маріуполь Донецької області про стягнення збитків у сумі 1800,72 грн. , з яких 540грн.84коп. плата за користування вагонами, 779грн.76коп. -збір за зберігання вантажу, 130грн.80коп. -збір за телеграму-повідомлення, 349грн.32коп. -збір за подавання та прибирання вагону на навантажувально-розвантажувальну колію.
Рішенням господарського суду Донецької області від 08.08.2007 року відмовлено у задоволенні позову Одеської залізниці, м. Одеса до Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Маріуполь Донецької області про стягнення збитків у сумі 1800,72 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2007 року рішення господарського суду Донецької області від 08.08.2007 року залишено без змін, апеляційну скаргу Одеської залізниці, м. Одеса - без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2008 року частково задоволено касаційну скаргу Одеської залізниці, м. Одеса, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2007 р. та рішення господарського суду Донецької області від 08.08.2007 р. у справі № 1/100 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Ухвалою від 08.02.2008 р. справу № 1/100 прийнято до провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на виявлення навантаження вантажу з порушенням п.4.3 глави 1 Правил розміщення і кріплення вантажів у вагонах і контейнерах, додаток № 14 до СМГС (збірник № 17 Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України) та розділу 2 Технічних умов навантаження і кріплення вантажів у вагонах, та на те, що дані порушення спричинили залізниці збитки у сумі 1800грн.72коп., які підлягають відшкодуванню відповідачем, як це передбачено ст.ст. 32, 124 Статуту залізниць України, акти загальної форми № 6235 від 17.12.2006 року, № 523 від 17.12.2006 року, акт огляду стану навантаження вагону № 63478713 від 20.12.2006 року
Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву (вх. № 02-41/19694 від 17.05.2007 року), проти позову заперечив, посилаючись на те, що вагон № 63744148 був навантажений відповідачем правильно у відповідності до п.п. 4.3, 9.21 збірнику № 17 «Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України», а зміщення відбулося на шляху слідування з вини залізниці. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що в акті відображені сліди зміщення вантажу, які підтверджують правильність первісного навантаження.
У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст.4-2 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, Господарським судом
В с т а н о в л е н о.
17.12.2006 на станцію Тимково Одеської Залізниці за накладною № 49027960 надійшов вантаж (труби безшовні), який 15.12.2006 було відправлено зі станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці: відправник - ВАТ «ММК імені Ілліча», станція призначення Іллічівськ-Експорт Одеської залізниці.
Відповідачем в накладній № 49027960 зазначено про те, що навантаження труб у вагон № 63744148 здійснено в кількості 18 пакетів.
На другій стороні накладної відправник зазначив про розміщення вантажу у відповідності до технічних умов 458П від 10.03.2006р. Для кріплення застосовані прокладки, цвяхів та розпірний клеп. Станцією Маріуполь-Сортувальний підтверджено належний стан кріплення.
Відповідно до акту загальної форми № 523, складеного на станції Тимково Одеської Залізниці Поїзд № 3007 14-15 год. на перегоні Кривий Ріг, 17.12.2006 року, вагон № 63744148, який відправлений зі станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» за накладною № 49027960 від 15.12.2006 року, був відчеплений у зв'язку з відсутністю розрахунку платежів за 1063 км.
Актом загальної форми № 6235, складеним 17.12.2006 року о 14 год. 15 хв. на станції Тимково Одеської Залізниці по факту контрольного зважування потягу, встановлено нерівномірне розташування маси вантажу у вагоні № 63744148 на 1 візку -18,850 кг. Як вбачається із зазначеного акту, вагон переданий під охорону та відчеплений по ст. Тимково.
Разом з тим 17.12.2006 року на станції Тимково Одеської залізниці о 14 год. 45 хв. складено акт загальної форми № 6236, у якому зафіксовано факт нерівномірного завантаження вантажу на першу візку - 18,850кг у вагоні № 63744148, який відправлений зі станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» за накладною № 49027960 від 15.12.2006 року.
17.12.06 р. о 15-55 год. зі станції Тимково було відправлено телеграму № 174 на адресу Маріуполь сорт ДС, в якій зазначено, що при контрольному зважуванні потягу 3007 14-15 17.12.06 р. індексом 4856-82-4000 на тензометричних вагах виявлено вагон 63744148 відправлення 49027960 брутто по перевізному документу 79206 по протоколу зважування 79850 труби безшовні Маріуполь-сорт Дон. Іллічівськ-експорт Од. ВАТ Маріупольський мет комбінат» ім. Ілліча. Вантаж завантажено та закріплено згідно параграфу № 14 458 П від 10.03.06. По прибуттю та одночасному зважуванню на тензометричних вагах виявлено нерівномірне розміщення маси вантажу на 1-й візок 18.850т. В вагоні вантаж завантажено нижче бортів в передню частину вагону більше. Вантаж завантажено в пакети неоднакової довжини. Вагон переданий під охорону, відцеплено по ст. Тимково. Терміново висилайте представників для вирішення питання про подальше прямування вагону.
18.12.2006 року комісією у складі робітників станції Тимково було здійснено огляд вантажу у вагоні № 63744148 за відправкою № 49027960, про що складено акт про розташування вантажу у вагоні. Зафіксовано, зокрема, що у проміжній хребтовій балці та правому борті вагона наявні сліди скользіння вантажу та прокладок.
20.12.2006р. на станції Долинська у присутності представників станції Долинська Одеської залізниці складено акт загальної форми ГУ-23 № 39, відповідно до якого вагон № 63744148 затриманий з причини нерівномірного навантаження вантажу на перший візок - 18850,00 кг. Зазначеним актом відповідачу нараховано суму в розмірі 1800,72 грн., що складається з 540,84 грн. плати за користування вагоном, 779,76 грн. збору за зберігання вантажу, 130,80 грн. збору за телеграму-повідомлення, 349,32 грн. збору за подавання та прибирання вагону на навантажувально-розвантажувальну колію.
Даний акт підписаний представниками станції Долинська. В акті немає посилання на затримку вагону станцією Тимково, не вказано про складання станцією Тимково актів загальної форми. Акт містить відомості про те, що вагон № 63744148 затриманий з причини нерівномірного навантаження вантажу на перший візок -18850кг., однак немає відомостей про перевіску вантажу у вагоні.
20.12.2006р. комісією у складі представників відповідача та станції відправлення складено акт огляду вагону № 63744148 за відправкою № 49027960, вантаж - труби безшовні, 18 пакетів, яким перевірено правильність завантаження вагону. В акті зазначено про те, що на станції відправлення невідповідність підкладок кресленню 458 П виявити неможливо через плотність навантаження. Погрузка виправлена засобами вантажовідправника ВАТ “ММК ім. Ілліча» на ст. Долинська. Вагон технічно справний, може слідувати до станції призначення.
Зазначений акт підписано представниками ДСМ Маріуполь-Сортировочна Бондаренко С.О. та ТПЦ ВАТ ММК ім. Ілліча Бебешко А.І. із зауваженнями, в яких зазначено, що так як на ст. Маріуполь-сорт ваг. № 63744148 до перевезення був прийнятий без порушень, з попутних станцій та ПКО оперативних даних не надходило, прошу вважати, що зміщення вантажу відбулося на шляху прямування.
Згідно з протоколом оперативного розбору при керівникові станції Долинська Одеської залізниці від 20.07.2007 року, в усуненні комерційної несправності у вагоні № 63744148 робітники станції участі не приймали.
Господарський суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно ст. 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів, визначаються цим кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із ст. 908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 12 Закону України “Про транспорт» підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.
Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457.
Пункт 24 Статуту залізниць України надає право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. При цьому, перевірка вантажу під час його приймання до перевезення є правом, а не обов'язком залізниці.
Так, відповідно до п. 32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству (ст. 110 Статуту залізниць України).
Вантажовідправник, вантажоодержувач, порт, підприємство (організація) зобов'язані відшкодувати залізниці збитки, завдані внаслідок пошкодження рухомого складу, перевантаження, неправильного навантаження, застосування неякісної упаковки або неправильного кріплення вантажу (п. 124 Статуту залізниць України).
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила обставини, які потребують складання комерційного акту, або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач.
Матеріали справи не містять доказів складання Залізницею комерційних актів.
Акт загальної форми складається у всіх інших випадках для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу.
Відповідно до п. 3 Правил складання актів, акти загальної форми підписуються особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.
Згідно п.п. 8, 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами (р. 6 Правил перевезень вантажів), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 № 113, якими врегульовано порядок оформлення залізницею затримки вагонів на шляху прямування, про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ.
До матеріалів справи не додано наказу про затримку вагону з вини вантажовласника, наказу про затримку вагону позивачем не надано взагалі.
У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, в якому вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів та їх номери. Цей акт може бути підставою для нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів.
Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання.
Згідно із п. 3 Правил користування вагонами і контейнерами, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування вагонами провадиться на станції відправлення та призначення за "Відомістю користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-46, яка складається, в тому числі, на підставі "Актів про затримку вагонів" форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.
Актами загальної форми № 6235, 6236, 523 від 17.12.2006р., актами від 18.12.2006р. та 20.12.2006р. не доведена вина відправника в неналежному завантаженні вагону вантажем. В актах не зазначено які Технічні умови порушені відправником при завантаженні вагону. Крім того, в Акті № 523 зазначено, що вагон № 63744148, який відправлений зі станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» за накладною № 49027960 від 15.12.2006 року, був відчеплений у зв'язку з відсутністю розрахунку платежів за 1063 км.
Даними актами також не доведено і відсутність вини залізниці в зсуванні вантажу при перевезенні.
Статтею 46 Статуту залізниць України встановлено, що вантажі, які прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.
За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
У відповідності до п. 8 Правил зберігання вантажів (затв. наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000р., зареєстр. в Мінюсті України за № 866/5087 від 24.11.2000р.) збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; при затримці - з моменту затримки.
Відповідно до п. 1 Правил зберігання вантажів зазначено, що вантажі, вивантажені на місцях загального користування, можуть зберігатися в залежності від їх властивостей у критих складах або на відкритих платформах і майданчиках.
Пунктом 4 даних Правил встановлено, що термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача.
Оскільки затримка вантажу була здійснена не в момент вивантаження вантажу, підстав для нарахування збору за зберігання вантажу в даному випадку немає.
В п. 8 Правил користування вагонами та контейнерами зазначено про те, що час ( у годинах та хвилинах) затримки вагонів з причин, які залежать від вантажовласника, оформлюється актом загальної форми. Цей акт може бути підставою для нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів.
Акту загальної форми, оформленого у відповідності до п. 8 цих Правил, позивачем не надано.
Оскільки ст. 46 Статуту залізниць України встановлює, що плата за зберігання вантажу справляється за неприйняття та невивезення вантажу зі станції одержувачем, пунктом 8 Правил зберігання вантажу встановлено, що даний збір сплачується в разі затримки вагонів з вини відправника, а вина відправника в затримці спірних вагонів судом не встановлена, слід визнати, що збір за зберігання вантажу в сумі 779грн. 76коп. нарахований залізницею безпідставно.
При наявності даних обставин підстав для стягнення нарахованого позивачем збору за зберігання вантажу в сумі 779грн. 76коп. не вбачається.
У відповідності до ст. 119 Статуту залізниць України, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Згідно з п.п. 2, 3 Правил користування вагонами та контейнерами (затв. наказом Мінтрансу України № 113 від 25.02.1999р., зареєстр. в Мінюсті України за № 165/3458 від 15.03.1999р.) за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату. Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за "Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-46, яка складається на підставі "Пам'яток про користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-45, "Актів про затримку вагонів" форми ГУ-23а, "Актів загальної форми ГУ-23".
Пунктом 4 даних Правил встановлено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, за маневрову роботу та за подавання й забирання вагонів.
Відповідно до п. 6 Правил користування вагонами та контейнерами, номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій.
Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України плата за користування вагонами вноситься за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
Оскільки, затримка вагону здійснена станцією Тимково, а потім станцією Долинська Одеської залізниці, які не є станціями відправлення чи призначення, враховуючи, що відомості плати за користування вагонами, які є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, позивачем не складалися, слід визнати, що нарахування плати за користування вагонами станцією Долинська здійснено не у відповідності зі ст. 119 Статуту залізниць України та Правилами користування вагонами та контейнерами.
При наявності даних обставин, позовні вимоги Одеської залізниці в частині стягнення 540грн. 84коп. плати за користування вагонами не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 оплачуються маневрові роботи локомотива залізниці, які виконуються в разі подачі й забирання навантажених і порожніх вагонів, а також маневрові роботи, що виконуються не одночасно з подачею й забиранням вагонів, на окрему вимогу власника під'їзної колії або вантажовласника.
Відповідно до п. 1.8 розділу 2 Тарифного керівництва № 1, маневрові роботи, виконані за окремою вимогою власника під'їзної колії або вантажовласника та не пов'язані з поданням чи забиранням навантажених і порожніх вагонів, оформляються пам'яткою про користування вагонами (контейнерами) або відомістю плати за користування вагонами (контейнерами) (з визначенням часу початку і закінчення маневрової роботи), тоді як маневрові роботи зі спірним вагоном виконувались на залізничних коліях станції без заявок вантажовласника. В матеріалах справи взагалі відсутні докази (відповідні документи), що взагалі підтверджують виконання позивачем цих робіт; доказів вартості цих робіт також не надано.
При наявності даних обставин, нарахування збору за маневрові роботи в сумі 349грн. 32коп. в даному випадку здійснено з порушенням положень Тарифного керівництва № 1, виконання маневрових робіт не підтверджено відповідними документами, таким чином збитки у вигляді збору за подавання та прибирання вагонів є недоведеними.
В частині стягнення збитків у вигляді здійснення оплати телеграфного збору в сумі 130грн. 80коп. позов не може бути задоволений, виходячи з наступного.
Передбачений п. 14 таблиці 4 пункту 9 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 збір за повідомлення справляється лише при наявності вимоги про таке повідомлення.
До того ж вказаний пункт має застосовуватися залізницею для повідомлень, пов»язаних з уточненням одержувача, зміною договору ( плану) перевезень і додатковим замовленням на перевезення, зміною адресата ( переадресування вантажів, крім домашніх речей), тариф за які справляється в розмірі 42,50 грн. за повідомлення.
Документів, що підтверджують вимогу про таке повідомлення до матеріалів справи не додано; зміст телеграми-повідомлення не стосується випадків, передбачених в Тарифному керівництві № 1, р.2,; п.9, табл.4 п.14; документів, що підтверджують фактичні витрати позивача по повідомленню про затримку вантажів саме відповідача в матеріалах справи відсутні, суд вважає, що у вантажовідправника не виникло зобов'язань по оплаті збору в сумі 130грн. 80коп., а у позивача відсутні підстави для стягнення збитків, пов'язаних з необхідністю надсилання відповідачу повідомлення.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивачем не доведено та документово не підтверджено понесення ним збитків, які вимагаються до стягнення в сумі 1 800,72 грн., та доказів вини відповідача.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Одеської залізниці м.Одеса про стягнення з ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» м. Маріуполь Донецької області збитків у сумі 1800грн.72коп., з яких 540грн.84коп. плата за користування вагонами, 779грн.76коп. -збір за зберігання вантажу, 130грн.80коп. -збір за телеграму-повідомлення, 349грн.32коп. -збір за подавання та прибирання вагону на навантажувально-розвантажувальну колію не підлягають задоволенню за мотивами викладеними у даному рішенні.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, 77, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-
Відмовити Одеській залізниці в задоволенні позову до ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» м. Маріуполь Донецької області про стягнення збитків у сумі 1800 грн 72 коп.
Текст рішення оголошено в судовому засіданні 03.04.2008 р.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Дучал Н.М.
Надруковано 3 екземпляри:
1 - позивачу;
1 - відповідачу;
1 - у справу.