ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
№
За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства
Солом'янського району міста Києва
До Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄРЕВАН»
Про приведення приміщення в початковий стан
Суддя Сівакова В.В.
Представники:
Від позивача повноважний представник не з'явився
Від відповідача Лук'яненко О.І. -по дов. № б/н від 03.03.2008
Афанасьєв Д.А. -директор
У засіданні брали участь
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району міста Києва про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄРЕВАН»виконати роботи щодо відновлення планування зазначеного нежилого приміщення, в тому числі щодо змінених віконних прорізів та трубопроводів з ХВП, ГВП, ЦО та привести нежиле приміщення по вул. Єреванська, 9 в м. Києві у відповідність до поповерхового плану даного приміщення, тобто у початковий стан.
Позивачем в судовому засіданні 26.02.2008 було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначає, що в позовній заяві було допущено механічну помилку та зазначено відповідача ТОВ «ЄРЕВАН»орендарем нежитлового приміщення за адресою м. Київ, вул. Єреванська, 9, в зв'язку з чим просить вказати ТОВ «ЄРЕВАН»власником нежилого приміщення за адресою м. Київ, вул. Єреванська, 9.
Позивач свого повноважного представника в судове засідання не направив, вимог суду викладених в ухвалах від 04.03.2008 та від 20.03.2008 не виконав, а саме належними засобами доказування не підтвердив повноваження осіб, що склали та підписали акт від 02.11.2007, не подав належні докази на підтвердження того, що відповідачем здійснено перепланування приміщення.
Представник Киреєва Лариса Геннадіївна не є повноважним представником позивача, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Подана в судовому засіданні довіреність № 1 від 01.04.2008 не є належним доказом в підтвердження повноважень Киреєвої Лариси Геннадіївни, оскільки видана на представництво інтересів Комунального підприємства «Залізничне»Солом'янської районної у місті Києві ради, яке не є стороною у даній справі. Доказів того, що Комунальне підприємство «Залізничне»Солом'янської районної у місті Києві ради є правонаступником Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району міста Києва не подано.
Відповідач у письмовому відзиві на позов зазначає наступне. ТОВ «ЄРЕВАН»є власником нежилих приміщень загальною площею 297,60 кв. м. по вул. Єреванська, 9 на підставі договору купівлі - продажу від 16.06.2007 № 568/477. 27.08.2007 договір зареєстровано в Київському міському бюро технічне інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна під № 7637. 11.01.2008 Солом'янська райдержадміністрація своїм розпорядженням № 6 надала ТОВ «ЄРЕВАН»дозвіл на проведення проектно-будівельних робіт перепланування нежилих приміщень без зміни первісного цільового призначення. Лише тільки після цього, ТОВ «ЄРЕВАН»має наміри розпочати роботі пов'язані з переплануванням нежилих приміщень без зміни первісного цільового призначення. Акт від 02.11.2007 який наданий позивачем не може братись судом до уваги через те, що викладена в ньому інформація не відповідає дійсності, він не підписаний ні власником нежилих приміщень або уповноваженими його представниками, ні мешканцями квартир №№ 22, 24, 28 жилого будинку № 9 по вул. Єреванська, які начебто були присутні при обстеженні приміщень і складані акту. Крім того, в акті вказано, що саме нібито власником нежилих приміщень ТОВ «ЄРЕВАН»проведені певні роботи, але не зазначено з яких підстав комісія прийшла до такого висновку. В акті не зроблено жодного посилання на певні докази (договори на проведення ремонтних робіт, акти виконаних робіт та інше), які б беззаперечно вказували на власника, як на замовника проведення вказаних в акті ремонтних робіт. І взагалі на думку відповідача акт складено з численними порушеннями і не уповноваженими особами. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі (ст. 32 ГПК). Кожна сторона повинна довести, ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 33 ГПК). Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 ГПК). Отже, враховуючи зазначене ТОВ «ЄРЕВАН»просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача повністю.
Ухвалами Господарського суду міста Києва в обґрунтування позовних вимог зобов'язано позивача належними засобами доказування підтвердити повноваження осіб, що склали та підписали акт від 02.11.2007, надати належні доказ на підтвердження того, що відповідачем здійснено перепланування приміщення.
Позивач вимог ухвали суду не виконав, поважних причин невиконання вимог ухвал суду не навів, повноваженого представника в засідання суду не направив.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Строк вирішення спору закінчений, клопотання про продовження строку вирішення спору від сторін не надходило.
Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.
Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.
До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Суд вважає, що неподання позивачем доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, а тому суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників відповідача, Господарський суд міста Києва
21.12.2006 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Солом'янського району міста Києва (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єреван»(орендар) було укладено договір № б/н оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва (далі договір).
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі розпорядження Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації № 2365 від 21.12.2006 передав, а орендар прийняв в оренду нежиле приміщення, для розміщення кафе за адресою м. Київ, вул. Єреванська, 9.
Згідно п. 2.1. договору об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 297,60 кв. м. (цоколь).
У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.
Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Пунктом 9.1. договору строк дії договору встановлений сторонами з 21.12.2006 до 21.11.2007.
Як вбачається з матеріалів справи 16.07.2007 між Фондом приватизації комунального майна Солом'янського району міста Києва (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єреван»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення шляхом викупу (далі договір купівлі-продажу).
Відповідно до п 1.1. договору купівлі-продажу продавець передав у власність відповідача нежилі приміщення з № 1 по № 20 (групи приміщень № 84) загальною площею 297,60 кв. м. по вул.. Єреванська, 9 (в літ А) у м. Києві.
Відповідно до п. 2 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»договір оренди припиняється в разі приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря).
Таким чином, договір оренди укладений між позивачем та відповідачем 21.12.2006 в силу Закону припинив свою дію 16.07.2007.
Згідно п. 1.3. договору купівлі-продажу право власності (володіння, користування та розпорядження) на об'єкт приватизації переходять до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації та державної реєстрації.
За вимогами частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України та пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»право власності на нерухоме майно, його виникнення, перехід і припинення підлягає державній реєстрації.
Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»встановлено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Договір купівлі-продажу від 16.06.2007 зареєстрований Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»27.08.2007 у реєстрову книгу № 127-п-151 за реєстровим № 7637.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Сторонами не подано доказів того, що договір купівлі-продажу в судовому порядку визнаний недійсним, а тому відповідач є власником нежилого приміщення площею 297,60 кв. м. по вул. Єреванська, 9.
Згідно п. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до п. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства; усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав; власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі; держава не втручається у здійснення власником права власності; діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом; законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.
Згідно п. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем без дозволу Солом'янської районної умісті Києві державної адміністрації та без погодженої у встановленому законом порядку проектної документації здійснено перепланування нежилого приміщення, в підтвердження чого надає акт від 02.11.2007.
Доданий позивачем акт обстеження від 02.11.2007 не може бути визнаний належним доказом, оскільки складений в односторонньому порядку та підписаний лише начальником ДЕЖ-901 -Лисак О.В. та майстром тех. дільниці -Зварич В.А., повноваження яких не підтверджені. В згаданому акті зазначено, що він складений за присутності власника приміщення та мешканців квартир №№ 22, 24, 28, однак вказаними особами акт не підписаний.
Інших належних доказів того, що відповідач здійснював перепланування приміщення матеріали справи не містять.
Як вбачається з матеріалів справи Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією винесено розпорядження № 6 від 11.01.2008 згідно якого ТОВ «Єреван»надано дозвіл на проектування та проведення будівельних робіт з перепланування нежилих приміщень жилого будинку № 9 на вул. Єреванській.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Господарський процесуальний кодекс України (ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України) визначає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Всупереч названим нормам законодавства позивачем не подано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач здійснив перепланування нежилого приміщення по вул. Єреванській, 9 в м. Києві до набуття ним права власності на це приміщення.
З огляду на викладене, позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району міста Києва необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
В позові відмовити повністю.
Суддя
В.В. Сівакова
Рішення підписано 03.04.2008