09 квітня 2008 р.
№ 92/9-2005
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Козир Т.П.
суддів :
Мележик Н.І.,
Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ПП "Еркер"
на постанову
від 17.12.2007 р. Київського
міжобласного апеляційного
господарського суду
за заявою
ПП "Еркер"
про зміну способу та порядку
виконання рішення
від 11-25.03.2005 р. господарського суду Київської області
у справі
№ 92/9-2005
за позовом
ПП "Еркер"
(надалі -Підприємство)
до
Вишневої міської ради
Києво-Святошинського району
Київської області
(надалі -Рада)
про
стягнення 600000 грн.
за участю представників:
від стягувача
- Поліщук В.А.
від боржника
- Мігович Г.Г.
в судовому засіданні 02.04.2008 р. оголошувалась перерва
В лютому 2005 р. Підприємство звернулось до суду з позовом до Ради про стягнення 600000 грн., мотивуючи вимоги безпідставним неповерненням відповідачем грошових коштів, які були перераховані позивачем у якості фінансової допомоги на соціально-культурний розвиток міста згідно договору № 42 від 18.04.2003 р., який сторонами не було укладено, та рішення Ради від 17.04.2003 р., яке було визнано недійсним рішенням господарського суду Київської області від 06.06.2003 р. у справі № 146/4-03.
Рішенням господарського суду Київської області від 11-25.03.2005 р., залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2007 р., позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 600000 грн. з підстав правомірності та обґрунтованості позовних вимог.
В липні 2007 р., у зв'язку із невиконанням рішення господарського суду Київської області від 11-25.03.2005 р., Підприємство звернулось в місцевий господарський суд в порядку ст. 121 ГПК України із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення, відповідно до якої просило суд звернути стягнення на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих боржником через свої відділи, управління, виконавчі комітети та інші створювані боржником виконавчі органи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 08.10.2007 р. (суддя Євграфова Є.П.), яка залишена без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.12.2007 р. (судді: Ільєнок Т.В., Корсакова Г.В., Мельник С.М.), заяву Підприємства про зміну способу та порядку виконання рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись з постановою, Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу і постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заяви, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.
Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
В силу положень ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві.
Судами правомірно враховано, що відповідних доказів, які б свідчили про повернення Підприємству із зазначених підстав наказу суду від 11.04.2005 р. органом Державної виконавчої служби, не було подано.
Також, виносячи ухвалу та приймаючи постанову господарські суди першої та апеляційної інстанцій підставно вказали на те, що виходячи із положень ст. 64 Закону України "Про виконавче провадження", ст. ст. 10, 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" звернення стягнення на кошти виконавчого органу міської ради не може мати місце, оскільки останній є самостійною юридичною особою і не може нести відповідальність за зобов'язаннями міськради.
Крім цього судами обґрунтовано прийнято до уваги, що відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на кошти підрозділів міськради, відділів, управлінь тощо віднесено до компетенції державного виконавця, який згідно ст. 5 цього Закону зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Матеріали справи свідчать про те, що надавши належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, місцевий господарський суд мотивовано залишив без задоволення заяву про зміну способу та порядку виконання рішення, про що виніс відповідну ухвалу, яку апеляційний господарський суд залишив без змін.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами норм законодавства при прийнятті судових рішень не знайшли свого підтвердження.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування постанови апеляційного господарського суду, яка є законною та обґрунтованою.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
Касаційну скаргу ПП "Еркер" залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.12.2007 р. у справі № 92/9-2005 залишити без змін.
Головуючий, суддя Т. Козир
С у д д і Н. Мележик
О. Подоляк