02 квітня 2008 р.
№ 1/263-пд-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П. -головуючого, Мележик Н. І., Подоляк О.А., за участю представників: позивача -Лошкарьова Д. О. дов. № 3 від 01.09.2007 року, відповідача -ЗАТ «Торговий дім «Херсонське суднобудівне виробниче об'єднання»- Александрова Ю. Ю. дов. від 01.11.2007 року, 3-ї особи -ВАТ «НАК «Украгролізинг»Пацюка О. А. дов. № 16/114-07 від 24.12.2007 року, Мирутенко М. М. дов. № 16/91-07 від 09.11.2007 року,
розглянувши касаційну скаргу ДП «Херсоноблагролізинг»НАК «Украгролізинг»на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 27 листопада 2007 року у справі господарського суду Херсонської області за позовом ДП «Херсоноблагролізинг»НАК «Украгролізинг»до ЗАТ «Торговий дім «Херсонське суднобудівне виробниче об'єднання», Херсонської товарної біржі «Алмаз», 3-я особа -ВАТ «НАК «Украгролізинг», про визнання недійсним договору купівлі -продажу,
У липні 2007 року ДП «Херсоноблагролізинг»НАК «Украгролізинг» звернулося до господарського суду з позовом до ЗАТ «Торговий дім «Херсонське суднобудівне виробниче об'єднання», Херсонської товарної біржі «Алмаз»про визнання недійсним договору купівлі -продажу нерухомого майна, укладеного між сторонами 24 липня 2006 року, за яким позивач продав відповідачу за 443000 гривень склад, вагову, навіс вагової, під'їзні залізничні шляхи № 19 і 20, під'їзні шляхи № 1 і № 3, огорожу, споруди і мостіння.
Позов обґрунтував невідповідністю спірного договору вимогам ст. 60 ГК України і ст.ст. 105, 111, 238 ч.3 ЦК України.
Зазначає, що спірне майно не підлягало відчуженню, оскільки належить до державної власності, а особа, яка його уклала від імені позивача, не була уповноважена на вчинення спірної угоди і діяла внаслідок зловмисної угоди з відповідачем.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 19 вересня 2007 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 27 листопада 2007 року рішення господарського суду залишено без змін.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати судові рішення і задовольнити позов, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій ст.ст. 22, 33, 35, 38, 77, 84 і 99 ГПК України та неправильне застосування ст.ст.111, 203, 215, 317 ч.1 ЦК України, ст. ст.135 ч.2, 136 ч.2 ГК України.
Наполягає на доводах, викладених у позовній заяві.
У судовому засіданні 12 березня 2008 року заявлялося клопотання про відмову від касаційної скарги. В судовому засіданні 2 квітня 2008 року вказане клопотання заявником було знято.
Вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 14 червня 2005 року правлінням НАК «Украгролізинг»прийнято рішення про ліквідацію дочірніх підприємств НАК «Украгролізинг», у т.ч. позивача, і призначено ліквідаційну комісію.
За пунктом 6 вказаного рішення ліквідаційній комісії надані повноваження, зокрема, щодо встановлення порядку та визначення строків проведення ліквідації, а також строку для пред'явлення претензій кредиторами, оцінки майна, розрахунків з кредиторами, складення ліквідаційного балансу та подання його третій особі.
Пунктом 6.6 цього рішення вирішено грошові кошти, що належать дочірнім підприємствам третьої особи, які ліквідуються, включаючи виручку від розпродажу їх майна при ліквідації, після розрахунку з оплати праці та виконання зобов'язань перед бюджетом та іншими кредиторами, передати НАК «Украгролізинг».
Додатком № 4 до зазначеного рішення визначено персональний склад комісії з ліквідації позивача. Головою ліквідаційної комісії призначено Григоренка В. Л.
Спостережна рада погодила наведене рішення протоколом № 2 від 29 червня 2005 року.
Також судом встановлено, що ліквідаційна комісія позивача набула право продажу майна підприємства, а голова ліквідаційної комісії Григоренко В. Л., який підписав спірну угоду від імені продавця, діяв в межах своїх повноважень на підставі рішення правління НАК «Укргагролізинг»від 14 червня 2005 року та додатку до нього № 4.
Протоколом засідання ліквідаційної комісії позивача від 17 квітня 2006 року вирішено реалізувати транспортні засоби згідно експертної оцінки через біржові торги та майно позивача, а грошові кошти направити на погашення ПДВ за договором № 20 від 21 березня 2006 року.
Таким чином, юридично правильним є висновок судів попередніх інстанцій про наявність у голови ліквідаційної комісії позивача повноважень на укладення спірної угоди.
Спірну угоду укладено між сторонами 24 липня 2006 року на товарній біржі «Алмаз»і зареєстровано в журналі реєстрації біржових угод за № 85.
Судами попередніх інстанцій було перевірено та встановлено фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за спірним договором: відповідач повністю розрахувався за куплене майно, а відповідач не повернув йому одержані гроші.
Крім того, майно, продане за спірним договором, було передано від позивача відповідачу за актом приймання -здачі майна від 24 липня 2006 року, тобто, позивач повністю схвалив спірну угоду.
На момент укладення спірного договору саме позивач був його власником, що підтверджено свідоцтвами про право власності від 16 квітня 2002 року і 21 березня 2005 року та витягом з Херсонського ДБТІ від 22 березня 2005 року.
Майно, продане за спірним договором, було оцінено згідно вимог чинного законодавства.
Також підставно судами попередніх інстанцій прийнято до уваги судові рішення у справах № 13/344-пд-06 і № 14/325-пд-06, якими перевірялась законність даного договору купівлі -продажу і було відмовлено в позові прокурору про визнання вказаного договору недійсним, заявленому в інтересах держави в особі ВАТ «НАК «Украгролізинг».
За таких обставин господарський суд правильно застосував ст.ст.203, 215, 241 ЦК України, ст. 60 ГК України, прийшов до юридично правильного висновку про необґрунтованість позову і підставно відмовив у його задоволенні.
З огляду на викладене, судом повно встановлені дійсні обставини справи, правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, а тому рішення суду законні і обґрунтовані і не підлягають зміні.
Доводи касаційних скарг, які стосуються неправильного застосування закону, свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, а ті доводи, які стосуються переоцінки доказів, не розглядаються як такі, що виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117 -1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 27 листопада 2007 року -без зміни.
Головуючий Т. Козир
Судді Н. Мележик
О. Подоляк