Рішення від 12.04.2011 по справі 2-532/11

Справа № 2-532/11

РІШЕННЯ

іменем України

"12" квітня 2011 р. Сніжнянський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Кучми В. В.

при секретарі Пономарцової Г.С,

за участю: позивача ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача начальника договірно-правового відділу ВАТ «Сніжнянськхіммаш»Волошина М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Сніжнянськхіммаш»про визнання наказу по підприємству №242 від 13.11.08 р незаконним та скасування, визнання наказів про примусове направлення у безоплатні відпустки за період 2008-2009 років, стягнення не донарахованої заробітної плати та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Сніжнянськхіммаш»про визнання наказу по підприємству №242 від 13.11.08 р незаконним та його скасування, визнання незаконними внутрішніх наказів по підприємству про примусове направленнях їх у безоплатні відпустки за період 2008-2009 років, стягнення не донарахованої заробітної плати за час перебування у цих безоплатних відпустках у зв»язку з безпідставним направленням у такі відпустки та моральної шкоди, яку обґрунтовують тим, що відповідачем приховувалась наявність оспорюваного наказу, який потягнув не донарахування заробітної плати і це викликало в них моральні страждання.

В судовому засіданні позивачі підтримали позовні вимоги в повному обсязі. На обґрунтування вимог посилались на обставини, викладені в позовній заяві. При цьому позивач ОСОБА_1 пояснила, що вона працювала на підприємстві у якості дефектоскопі ста у період з 2 червня 2004 року по 1 березня 2011 року. А позивач ОСОБА_2 вказала, що працювала на підприємстві в період часу з 2 жовтня 2003 року по 23 лютого 2011 року.

Представник відповідача Волошин М.С. позов не визнав. При цьому визнає, що оспрюваний наказ №242 від 13.11.08 р не відповідає вимогам чинного законодавства, але за сплиненням строку позовної давності просить вимоги у цій часині залишити без задоволення. Оскільки відповідачі як і інші працівники розписувались ще у 2008 році за ознайомлення запропонованих графіків виходів у безоплатні відпустки на підставі п. 2 цього наказу. Підтверджує, що позивач ОСОБА_1 перебувала у безоплатній відпустці на протязі 2008-2009 років і за цей період загальна кількість днів відпустки склала 41 день, а у позивача ОСОБА_2 -59 днів. Але їх вихід і перебування у безоплатні відпустки оформлялось на підставі поданих заяв, які писали власноручно, за їх власним бажанням.

Заслухав пояснення сторін, вивчив матеріали справи і надані в ній сторонами докази на обґрунтування і спростування позовних вимог, суд вважає позов залишити без задоволення з наступних підстав.

Як убачається з наказу по Відкритому акціонерному товариству «Сніжнянськхіммаш»№242 від 13.11.08 року цей наказ видавався з метою оптимізації витрат та заходів з збереження діючого потенціалу підприємства на той період у зв»язку з погіршенням стану надходження і виконання замовлень на підприємстві через фінансову і економічну кризу в країні. За для цього пунктом першим наказу було наказано бухгалтерії заводу з 17 листопаду 2008 року та до кінця цього місяця не нараховувати генеральному директору заробітну плату. А також пунктом 2 наказу було визначено директорам по направленням підприємства, керівникам підрозділів на місцях забезпечити скорочення витрат на утримання персоналу, та в першу чергу за рахунок оформлення безоплатних відпусток починаючи з 17 листопада 2008 року і до 1 квітня 2009 року.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, оспорюючи наказ по Відкритому акціонерному товариству «Сніжнянськхіммаш»№242 від 13.11.08 року, посилаються лише на незгоду їх відправлення і перебування у безоплатних відпустках на підставі цього наказу у зазначений період 2008-2009 років. Покладене оспорюваним наказом в пункті 1 рішення про не нарахування безпосередньо генеральному директору підприємства з цього часу з 17 листопада 2008 року і до кінця місяця заробітної плати не порушує будь-яким чином права та інтереси позивачів, а захисту в судовому порядку підлягає лише порушене право особи. То таким чином, вимоги про визнання незаконним і скасування в цілому даного наказу є необгрунтовні.

Що стосується вимог у частині визнання незаконним і скасування пункту 2 наказу №242 від 13.11.08 року, яким рекомендовано керівникам на місцях забезпечити скорочення витрат на утримання персоналу за рахунок безоплатних відпусток, то суд приходить до висновку, що у цій частині такий наказ слід визнати таким, що не відповідає чинному законодавству, оскільки згідно положень ст. 84 Кодексу законів про працю України відпустки без збереження заробітної плати в обов'язковому порядку надаються працівнику в окремих випадках, що передбачені статтею 25 Закону України “Про відпустки”, за його власним бажанням. Крім того, відповідно до ст. 26 Закону України “Про відпустки” за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, що обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік. Таким чином, встановлення оспорюваним наказом рекомендацій для керівників на місях здійснювати оформлення безоплатних відпусток наперед без врахування ініціативи та бажання безпосередно самого працівника чи працівників, без врхування положень колективного договору є такі, що не відповідають вимогам закону.

Втім, позивачами є пропущений термін звернення до суду з вимогами визнання недійсним і скасування накзу у період його дії під час їх перебування у безоплатних відпустках у період починаючи з 17 листопада 2008 року і до 1 квітня 2009 року, оскільки відповідно до положень ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Положення про позовну давність при вирішенні трудових спорів суд застосовує незалежно від клопотання сторін.

Вимги позивачів в частині стягнення не донарахованої заробітної плати за час перебування їх у безоплатних відпустках на протязі 2008-2009 років суд вважає необґрунтованими, оскільки оформлення і перебування позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 у безоплатних відпустках у період з 17 листопада 2008 року і до 1 квітня 2009 року здійснювалось на підставі їх особистих заяв (а.с. 44-57), за їх власною ініціативою і бажанням, незалежно від наявності оспорюваного наказу.

Посилання позивачів як на обгрунтуюючу обставину позовних вимог в цій частині на те, що частково такі заяви вони писали і подавали на заготовлених бланках, а не власноруч, не доводить факт психічного чи іншого тиску з боку представників адміністрації відповідача і не спростовує факт їх безпосереднього волевиявлення.

Обставини насильницьких дій, тиску з боку тих чи інших посадових осіб підприємства з метою направлення позивачів у безоплатну відпустку, які б у тому числі містили склад злочину, також у судовому засіданні є недоведені.

За таких обставин підстави вважати перебування позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 у безоплатних відпустках на протязі оспорюваного періоду без правових на те підстав, визнання наказів по підприємству про надання їм цих відпусток без збереження заробітної плати незаконними та їх скасування, та навпаки вважати їх в змушеному прогулі з вини підприємства відсутні і таким чином, вимоги в цій є такі, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв”язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Позивачі у позовній заяві вимоги щодо моральної шкоди обґрунтовують тим, що відповідачем приховувалась наявність оспорюваного наказу, який потягнув для них не донарахування заробітної плати. Але у судовому засіданні не доведена вина відповідача в не нарахуванні заробітної плати, яка вважають мала бути нарахована, під час перебування їх у відпустках за їх заявами без збереження заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України позивачами пропущений строк для звернення до суду з такою вимогою про відшкодування моральної шкоди. Але суд не застосовує строків позовної давності, оскільки доводи позивачів у цій частині є необґрунтованими і не доведеними, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Застосування позовних вимог в такому випадку буде зайвим.

Керуючись ст.ст. 84, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 10, 11, 60, 212-215, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Сніжнянськхіммаш»про визнання наказу по підприємству №242 від 13.11.08 р незаконним та скасування, визнання наказів про примусове направлення у безоплатні відпустки за період 2008-2009 років, стягнення не донарахованої заробітної плати та моральної шкоди залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено учасниками процесу на протязі десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд.

Суддя: В. В. Кучма