Справа № 2-782/11
30 березня 2011 року м.Запоріжжя
Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі:
головуючого судді Тютюник М.С.,
при секретарі Андрос М.О.,
за участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника відповідача Швець М.О., представника третьої особи ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", третя особа фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві відділення виконавчої дирекції фонду в м. Запоріжжі, про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я,
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому прохає про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 40000 грн. В обгрунтування вимог посилається на те, що з працює шихтовщіком у відкритому акціонерному товаристві «Запорізький завод феросплавів». 21.10.2009 року, в наслідок нещасного випадку на виробництві, отримала тілесні ушкодження, узв'язку із чиним довготривало лікувалась, висновком МСЄК від 15.02.2010 року встановлена втрата 25 % працездатності, з наведених підстав вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя через постійну біль та хвороби.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позові, додаючи, що 16.12.2010 року звільнилась за власним бажанням.У зв'язку з отриманою травмою на виробництві втратила селезінку, знаходилась на лікарняному більше трьох місяців, на теперішній час знаходиться на диспансерному обліку, надалі потребує лікування, через що отримує моральні страждання та докладає додаткових зусиль для організації свого життя. Прохає позовні вимоги задовольнити.
Представник позивача зазначила про відсутність з боку відповідача організації небезпечних умов праці, внаслідок чого стався нещасний випадок з ОСОБА_1, яка втратила орган, проходила довготривале лікування, отримала втрату працездатності і надалі потребує лікування та повинна докладати певних зусиль для організації свого життя, тобто отримала моральну шкоду, через що прохає про стягнення з ВАТ «Запорізький завод феросплавів»40000 грн. на користь позивача
Представник відповідача за довіреністю, відносно заявленого позову підтвердила наявність нещасного випадку на виробництві, що стався з ОСОБА_1 21.10.2009 року. Зазначаючи про відсутність інвалідності позивача, відсутність доказів на підтвердження наявності моральної шкоди, докладання позивачкою додаткових зусиль для організації свого життя, пропуск позивачкою строку позовної давності, вважає позов необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Представник третьої особи підтримавши доводи представника відповідача, прохає про вирішення справи на розсуд суду.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Стосовно строку позовної давності суд виходить з положень п.3 ч.1ст. 268 ЦК України, відповідно до якої позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
У судовому засіданні знайшло підтвердження та не спростовується сторонами: факт трудових відносин між ОСОБА_1 на посаді шихтовщіка плавильного цеху № 4 та ВАТ «Запорізький завод феросплавів»з 1995 року по 16.12.2010 року, коли позивачка звільнилась за власним бажанням (а.с.60); факт нещасного випадку на виробництві, який стався 21.10.2009 року о 06год.30хв.в цеху № 4 ВАТ «Запорізький завод феросплавів», внаслідок чого позивач отримала тілесні ушкождення у вигляді закритого перелому ребер, травми легенів, живота, сердця, розрив селезінки (а.с.52-57); знаходження позивачки на стаціонарному, амбулаторному лікуванні з 21.10.2009 року по січень 2010 року, що підтверджується наданими суду лікарняними листами. Висновком медико-соціальної експертної комісії від 15.02.2010 року ОСОБА_1 встановлено 25 % втрати професійної працездатності безстроково (а.с.50).
Частиною 2 ст. 153 КЗпП України передбачено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно зі ст.13 Закону України "Про охорону праці", ст. 173 КЗпП України однією з обов'язкових умов відшкодування шкоди є наявність вини власника в заподіянні каліцтва чи ушкодженні здоров'я.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до акту про нещасний випадок, пов'язанний з виробництвом (а.с.52-57) основною причиною нещасного випадку визнано недосконалість конструкції конвеєру № 184 розвантажувального візку 4 Т. Також зазначено про незадовільний технічний стан конвеєру № 184 розвантажувального візку 4 Т, недотримання трудової та виробничої дисципліни робітниками плавильного цеху № 4 ВАТ «Запорізький завод феросплавів»(а.с.55).
Відомості вище наведеного акту узгоджуються з оглянутими у судовому засіданні та залученними до матеріалів справи матеріалами розслідування нещасного випадку у складі призначеної комісії. Виявлені технічні недоліки обладнання були усунені, посадові особи ВАТ «Запорізький завод феросплавів»понесли адміністративну відповідальність за допущення несправного обладнання до експлуатації, незабезпечення безпеки стану робочого місця шихтовщіка.
Таким чином, з огляду на досліджені докази, наявність вини відповідача в ушкодженні здоров'я ОСОБА_1 знайшла підтвердження.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У відповідності до ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Згідно п/п «д»п. 1.1. «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995р. за N 212 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 березня 1996 р. за N 136/1161, із змінами та доповненнями -на медико-соціальні експертні комісії покладено обов'язок щодо встановлення факту спричинення моральної шкоди. Пунктом 3.8 «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків»передбачено, що підставою для відшкодування моральної шкоди є висновок медичних органів.
Зазначений медичний висновок відсутній. Водночас, враховуючи викладені обставини, суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди незалежно від наявності чи відсутності з цього приводу висновку МСЕК, яку повинен відшкодувати позивачу відповідач, який не створив працівнику безпечних умов праці, що призвело до ушкодження здоров'я на виробництві, та як наслідок моральних страждань позивача.
Суд прийшов до висновку, що факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_1 наявний, оскільки позивач несе фізичні та моральні страждання внаслідок втрати здоров'я від отриманих ушкоджень, пов'язанних з недотриманням відповідачем вимог щодо безпечності умов праці, що стало наслідком тривалих лікувань позивача, які призвели до її моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вочевидь вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Стосовно розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує, характер та об'єм фізичних, душевних, психічних страждань позивачки від отриманих ушкоджень, втрати органу, тривалості лікування, втрати можливості повної професійної працездатності, що призвело до значних змін життєвих зв'язків ОСОБА_1 та потребує від неї додаткових зусиль для організації свого життя, водночас, з урахуванням наявності порушення з боку самої позивачки вимог інструкції по охороні праці, з якою була ознайомлена, суд вважає, що з метою відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, потрібно стягнути з ВАТ «Запорізький завод феросплавів»на користь позивача позовні вимоги в розмірі 20000 грн.
Враховуючи, що позивач при подачі позову до суду, відповідно до вимог ст. 4 Декрету КМ України «Про державне мито»звільнена від сплати судового збору, якій підлягає сплаті згідно з п/п «а»п.1 ст.3 Декрету в розмірі 400 грн., з урахуванням вимог ч.3 ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної частини вимог, підлягає стягненню судовий збір в розмірі 200 грн. та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пропорційно до задоволеної частини вимог (ч.1 ст. 88 ЦПК України) частина сплачених позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, які встановлені до сплати вимогами п/п 4 п.3 розділу 1 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ в розмірі 15 грн., що становить 07 грн. 50 коп. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 88, 208, 209, 212 -215, 218 ЦПК України, ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", третя особа фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві відділення виконавчої дирекції фонду в м. Запоріжжі, про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я - задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.
В задоволенні іншої частини суми позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 07 грн. 50 коп., в дохід держави судовий збір в розмірі 200 гривень.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя М.С.Тютюник