25 березня 2008 р.
№ 17/130-2329
Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Грека Б.М., Палій В.М., за участю представників сторін В.Дмитрів (дов. від 24.03.08), В. Семчишина (дов. від 13.06.06), М. Квіцинської (дов. від 19.03.08), прокурора відділу Генеральної прокуратури О. Савицької, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання заступника прокурора Тернопільської області на рішення господарського суду Тернопільської області від 13 липня 2007 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2007 року у справі № 17/130-2329 за позовом заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі Тернопільської обласної ради в особі Тернопільського обласного комунального клінічного онкологічного диспансеру до товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс технологічних авангардних систем (СТАС ЛТД)» про стягнення 80 608 грн. 51 коп.,
У травні 2007 року заступник прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі Тернопільської обласної ради в особі Тернопільського обласного комунального клінічного онкологічного диспансеру звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс технологічних авангардних систем (СТАС ЛТД)» про відшкодування збитків у розмірі 80 608 грн. 51 коп. з підстав порушення зобов'язання.
Відповідач позов не визнав.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 13 липня 2007 року (Н.Андрусик), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2007 року, у позові відмовлено з мотивів безпідставності.
У касаційному поданні заступник прокурора Тернопільської області просить судові рішення у даній справі скасувати з підстав порушення господарськими судами статті 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна», частин 2 і 4 статті 623 Цивільного кодексу України, статті 34 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Тернопільська обласна рада і Тернопільський обласний комунальний клінічний онкологічний диспансер касаційне подання прокурора підтримують з тих же підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Сервіс технологічних авангардних систем (СТАС ЛТД)» проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Господарськими судами встановлено, що на умовах договору від 1 липня 1999 року Тернопільський обласний комунальний клінічний онкологічний диспансер (далі -заклад охорони здоров'я) передав товариству з обмеженою відповідальністю “Сервіс технологічних авангардних систем (СТАС ЛТД)» (далі-товариство) в оренду приміщення строком до 1 листопада 2002 року.
У зв'язку з неналежним виконанням товариством умов договору, орендодавець у листопаді 2002 року звернувся до господарського суду з позовом про стягнення боргу по орендній платі, пені, а також про повернення об'єкту оренди.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 23 грудня 2002 року у справі № 8/389-4061, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 9 квітня 2003 року, позов задоволено.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 22 березня 2004 року виконання даного судового рішення відстрочено до 9 липня 2004 року.
Ухвалою від 13 серпня 2004 року суд повторно відстрочив виконання рішення до 1 травня 2005 року, але постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2004 року повторне відстрочення виконання рішення було скасовано.
Орендар повернув об'єкт оренди лише 27 грудня 2005 року.
З моменту припинення договору оренди і до повернення об'єкту оренди орендодавцеві, орендар сплачував орендну плату відповідно до умов договору оренди - з розрахунку 0, 60 коп. за один м2.
Оскільки рішеннями Тернопільської обласної ради від 29 лютого 2000 року №119 та від 2 липня 2003 року № 150 встановлена орендна плата відповідно 3, 60 коп. та 6 грн. за один м2, позивачем заявлена вимога про стягнення збитків, завданих неправомірним користуванням приміщенням з моменту припинення договору оренди (1 листопада 2002 року) до моменту повернення об'єкту оренди (27 грудня 2005 року).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарські суди виходили з відсутності у діях відповідача складу цивільного правопорушення, а відтак, і законних підстав для відшкодування збитків.
Колегія суддів вважає такий висновок судів помилковим.
В силу правила пункту 2 статті 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» договір оренди від 1 липня 1999 року, укладений між закладом охорони здоров'я і товариством, припинився з 1 листопада 2002 року.
Правовим наслідком припинення договору оренди з підстав закінчення строку його дії та відмови від його продовження є обов'язок орендаря повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди (стаття 27 цього Закону, пункт 8.1. договору оренди).
Протиправна поведінка товариства (невиконання обов'язку) встановлена рішенням господарського суду Тернопільської області від 23 грудня 2002 року у справі № 8/389-4061, яке має преюдиціальне значення для даного спору.
Відстрочка виконання судового рішення в частині повернення орендодавцеві об'єкту оренди не продовжує дію договору оренди, а отже не свідчить про правомірність користування товариством цим приміщенням у період з 1 листопада 2002 року до 27 грудня 2005 року.
За таких обставин застосовувати до спірних правовідносин умови договору оренди, який припинив дію, є безпідставним.
Відповідно до статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату.
Методика її розрахунку та порядок використання для об'єктів, що перебувають у комунальній власності визначаються органами місцевого самоврядування.
Неправильне застосування господарськими судами до спірних правовідносин статей 19 і 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» зумовлюють скасування рішення і постанови, що осаджуються, та передачу справи на новий розгляд.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційне подання заступника прокурора Тернопільської області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Тернопільської області від 13 липня 2007 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2007 року у справі № 17/130-2329 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.
Головуючий, суддя
І. М. Васищак
Суддя
Б.М. Грек
Суддя
В. М. Палій