02 квітня 2008 р.
№ 40/240пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2007
у справі
господарського суду Донецької області
за позовом
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області
до
1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Донміськбуд",
2.Відкритого акціонерного товариства "Топаз"
про
визнання недійсним договору № 1-3-И від 19.03.2004
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
не з'явилися
від відповідачів:
1.Христенко С.В.- дов. від 02.02.2007, 2. не з'явилися
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.10.2007 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.12.2007 рішення господарського суду Донецької області від 15.10.2007 залишено без змін.
Судові рішення мотивовано тим, що відповідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не довів порушення права власності спірним договором та необгрунтував нормами права, які передбачають підстави для визнання договору недійсним.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального права, зокрема, ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність", ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Господарським судом встановлено, що 19.03.2004 ВАТ "Топаз" та ТОВ "Соціальна ініціатива" уклали договір № 1/3-И, предметом якого є передача у довірче управління інвестиції у вигляді об'єкту незавершеного будівництва (фундамент) для будівництва та подальшого продажу багатоповерхового житлового будинку, який знаходиться на земельній ділянці за адресою: м. Донецьк, мікрорайон "Привокзальний", вул. Куйбишева, 3.4, а 08.07.2004 сторонами укладена додаткова угода до договору № 1/3-И.
Будівельний майданчик з розташованим на ньому об'єктом незавершеного будівництва переданий за актом приймання передачі від 28.07.2004.
Додатковою угодою № 1 від 01.11.2004 до договору сторони прийняли нову редакцію договору. Відповідно до п.1.1 договору, фундаментна плита передається разом з будівельним майданчиком для спільного будівництва. Предметом договору № 1/3-И від 19.03.2004 та додаткових угод до нього є будівництво багатоповерхового житлового будинку на земельній ділянці, яка знаходиться за будівельною адресою: м. Донецьк, вул. Куйбишева, 3.4.
Для здійснення будівництва ТОВ "Топаз" надає ТОВ "Соціальна ініціатива" будівельний майданчик та об'єкт незавершеного будівництва (фундамент), розташований за адресою м. Донецьк, вул. Куйбишева, 3.4.
ТОВ “Соціальна ініціатива» організовує розробку та виконання проектно-кошторисної документації для будівництва багатоповерхового житлового будинку, безпосередньо проводить будівельні роботи, у т.ч. і шляхом залучення підрядних організацій та інше.
24.12.2004 сторони уклали додаткову угоду до договору № 1/3-И, якою змінена назва з ТОВ "Соціальна ініціатива" на ТОВ "Донміськбуд".
Господарськими судами також встановлено, що у зв'язку з укладенням додаткової угоди № 1 права та обов'язки сторін змінилися, що дало підстави судам обох інстанцій вважати вищевказаний договір -договором про спільну діяльність до якого повинні застосовуватися положення глави 77 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 1130 Цивільного кодексу України, передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону.
Відповідно до ч.2 ст. 1131 Цивільного кодексу України умови договору про спільну діяльність, у тому числі передбачають координацію спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші. Ці умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Як встановлено господарськими судами, листом від 27.05.2003 за №09-3363 РВ ФДМУ по Донецькій області надало згоду на добудування житлового будинку 3.4 по вул. Куйбишева у м. Донецьку в мікрорайоні "Привокзальний" та зазначило, які документи необхідно надати РВ ФДМУ по Донецькій області товариством для можливості добудови зазначеного житлового будинку.
Отже, РВ ФДМУ по Донецькій області ще до укладання оспорюваного договору розпорядився об'єктом незавершеного будівництва, надавши право його добудови ВАТ "Топаз". Крім того, договір №1/3-И не передбачає перехід права власності на об'єкт незавершеного будівництва.
Частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, передбачено, що правочини, що є підставою господарських зобов'язань, можуть бути визнані недійсними у разі вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства з застосуванням наслідків, передбачених цією частиною.
Відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що договір № 1/3-И від 19.03.2004 укладений відповідно до умов чинного законодавства і підстави для визнання договору недійсним відсутні.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 19.12.2007 Донецького апеляційного господарського суду зі справи № 40/240 пд залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф.Костенко
Г.П.Коробенко