01 квітня 2008 р.
№ 37/381
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка,
судді І.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2007
у справі №37/381
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго"
до Державного підприємства "Вугілля України"
про стягнення 31 026,29 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Лазарєва О.М. (довіреність у справі),
від відповідача: Іваніщ Я.В. (довіреність у справі),
У судовому засіданні 04.03.2008р. оголошувалися перерва у порядку ст.77 ГПК України до 01.04.2008р.
Відкрите акціонерне товариство "Дніпроенерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Вугілля України" і просило суд стягнути з останнього 31 026,29 грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №2-02/1-П-264-А-ДПО/24 від 28.01.2004р. щодо поставки вугілля в повному обсязі. Пунктом 7.4. договору сторони встановили, що постачальник (відповідач) несе майнову відповідальність за прострочення постачання чи недопоставку вугілля у вигляді 0,5% від вартості недопоставленого вугілля за кожний день прострочення. Оскільки вартість недопоставленого вугілля складає 6 205 257,68 грн., то з огляду на п.7.4. договору, штраф за недопоставку вугілля становить 31 026,29 грн.
Відповідач, визнаючи частково позовні вимоги, посилається на те, що відповідно до договору та додатку до нього, обсяг поставленого вугілля може коливатися у межах +/-3%, тобто відповідач має право недопоставити 3% від обсягу вугілля, зазначеного у додатку до договору. За розрахунком відповідача розмір штрафу має становити 23 444,69 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.11.2007р. (суддя Кондратова І.Д.) позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача 23 444,69 грн. штрафу.
Рішення мотивовано тим, що оскільки сторони погодили у додатку до договору, що відповідач має право недопоставити у січні 2007р. 3% від обсягу вугілля, зазначеного у додатку (180 000 тон), то стягненню підлягає штраф у розмірі 23 444,69 грн., який вірно та обґрунтовано розрахований відповідачем.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2007р. (головуючий, суддя Зеленін В.О., судді Рєпіна Л.О., Синиця О.Ф.) рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Згідно постанови присуджено до стягнення з відповідача 31 026,29 грн. штрафу.
Ухвалюючи нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що +/-3% різниці, що може бути недопоставлена, повинна розраховуватися лише з обсягу 180 000 тон, передбаченого у додатку до договору, і це складає 174 600 тон. У даному випадку 3% не можуть бути прийняті до уваги, так як є суттєва недопоставка.
За висновком апеляційного суду відповідач в односторонньому порядку порушив умови договору щодо кількості вугілля, яке поставляється, що виходить за межі максимально граничнодопустимих норм, а тому в порядку пункту 7.4 договору штрафні санкції повинні бути стягнуті у повному обсязі, виходячи з розрахунку позивача.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами двох інстанцій встановлено, що між сторонами укладено договір поставки №2-02/1-П-264-А-ДПО/24 від 28.01.2004р. за умовами якого, відповідач зобов'язався поставити, а позивач прийняти та оплатити вугілля кам'яне енергетичне українського походження (п.1.1 договору).
Пунктом 1.2. договору сторони встановили, що кількість, марки, базові характеристики якості вугілля, яке буде поставлятися за договором, та видобувник вугілля наводяться у додатках до договору, які в силу пункту 9.10 договору, є його невід'ємними частинами.
Відповідно до додатку №01/07-П від 28.12.2006р. до договору, відповідач зобов'язався поставити позивачу у січні 2007 року вугілля масою 180 000 тон (+/-3%) (а.с.16).
Отже, аналіз умов вказаного додатку до договору свідчить, що сторони домовились про те, що обсяг вугілля, який має бути поставлений відповідачем позивачу у січні 2007р. у кількості 180 000 тон, може коливатися з урахуванням +/-3% від цього обсягу, що не заперечується як позивачем в його апеляційній скарзі (а.с.142), так і відповідачем у його відзиві на позов (а.с.129).
На виконання вказаних умов договору та додатку до нього, відповідач поставив позивачу у січні 2007 року вугілля масою 157 901,504 тон, що підтверджується наявними у справі актами звіряння партій вугільної продукції по кількості і якості.
За таких умов колегія суддів погоджується з висновком апеляційної інстанції, оскільки 0,5% штрафних санкцій має не застосовуватися у разі 3% недопоставки визначеного обсягу вугілля. За межами такої недопоставки, а у даному випадку вона складає більше 12%, штрафні санкції поширюються на вартість всього недопоставленого вугілля, обсяг якого визначено угодою і замовлявся покупцем -ВАТ "Дніпроенерго" для його потреб.
Наведене узгоджується із вимогами ст.193 ГК України, які зобов'язують суб'єктів господарювання виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Таким чином, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її зміни або скасування немає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2007р. у справі №37/381 -без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій