26 березня 2008 р.
№ 08/231-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Козир Т.П.
суддів :
Мележик Н.І.,
Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ВАТ завод "Електромаш"
на постанову
від 03.12.2007 р. Харківського
апеляційного господарського суду
у справі
№ 08/231-07
за позовом
ДКП каналізаційного господарства
"Харківкомуночиствод"
(надалі -Підприємство)
до
ВАТ завод "Електромаш"
(надалі -Товариство)
про
стягнення 6642,99 грн.
за участю представників:
від позивача
- Болибок І.А.
від відповідача
- Гордеюк А.В.
В липні 2007 р. Підприємство звернулось в господарський суд Харківської області з позовом до Товариства про стягнення 6642,99 грн. заборгованості за скид стічних вод з перевищенням допустимих величин показників забруднення (надалі -ДВП).
Позовні вимоги вмотивовані тим, що Товариством при скиданні стічних вод було перевищено ДВП, а тому розрахунок оплати послуг водовідведення був здійснений за підвищеним тарифом.
Товариство проти пред'явлених вимог заперечувало та посилалось на те, що при відборі проб стічних вод та розрахунку оплати послуг водовідведення за підвищеним тарифом Підприємством було порушено Правила приймання стічних вод у каналізаційну мережу м. Харкова, затверджені рішенням виконкому Харківської міської Ради 18.06.2003 р. за №581, та Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 р. N 37.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.09.2007 р. (суддя Ковальчук Л.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2007 р. (судді: Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Плужник О.В.), позов задоволено.
Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 30.06.2006р. між сторонами укладено договір на приймання стічних вод №ІІІ-9624/05-АК-2 (надалі -Договір). Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору Підприємство зобов'язалось приймати від абонента стічні води, а Товариство оплатити надані послуги.
В пункті 1.3. Договору закріплені положення, згідно яких сторони при виконанні умов Договору зобов'язані керуватися: Правилами прийняття стічних вод Абонентів у каналізаційну мережу м. Харкова, які затверджені рішенням виконавчого комітету Харківської міської Ради № 581 від 18.06.2003 р. (надалі - Правила прийняття стічних вод м. Харкова), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України (надалі - Правила приймання стічних вод України) та Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів (надалі - Інструкція), які затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 року №37.
Згідно п. 3.5 Договору Товариство зобов'язане скидати стічні води, якісні показники яких не повинні перевищувати встановлених Правилами прийняття стічних вод від абонентів у каналізаційну мережу м. Харкова. В разі скиду стічних вод з перевищенням ДВП оплата їх проводиться по підвищеному тарифу.
Судами встановлено, що 25.10.2006 р. було проведено планове дослідження проб стічних вод Товариства, про що складено акт відбору стічної води. Дослідженням якісних показників стічних вод було встановлено перевищення ДВП, про що було складено протокол дослідження №873 від 03.11.2006 р. На підставі зазначеного протоколу Товариству нараховано оплату за жовтень 2006 р. за підвищеним коефіцієнтом (Кк=10) в сумі 11957,37 грн.
За згодою сторін, 27.12.2006 року на території Товариства був здійснений повторний відбір стічних вод, за результатами якого перевищення норм ДВП забруднюючих речовин не виявлено. Вказані обставини дали Підприємству підстави вважати, що Товариством здійснюються заходи по недопущенню подальшого скиду стічних вод з перевищенням нормативів забруднюючих речовин.
З урахуванням прийняття відповідачем мір по зменшенню скиду забруднюючих речовин, відповідно до п. 6.10 Правил прийняття стічних вод м. Харкова, Товариству нараховано оплату за жовтень 2006 р. із застосуванням підвищеного коефіцієнту (Кк=5) в сумі 6642,99 грн.
Судами досліджено, що відповідно до п. 2.11 Правил прийняття стічних вод м. Харкова, якщо абонент не має змоги досягти необхідних нормативів з концентрації забруднювань, які характерні для цього виробництва, але проводить роботи по досягненню встановлених нормативів, то Підприємство має право встановлювати для нього спеціальний тариф (не більш ніж на рік).
Відповідно до 6.10 Правил прийняття стічних вод м. Харкова, якщо абонент не має змоги досягти необхідних нормативів для показників скиду, що характеризують це виробництво, але розробляє заходи і проводить роботи по досягненню встановлених нормативів, то для такого абонента, за узгодженням з Підприємством, може бути встановлений спеціальний тариф.
Пунктом 6.5 Правил прийняття стічних вод м. Харкова визначено, що коефіцієнт кратності для розрахунку плати за скид понаднормативних забруднень при перевищенні кількох забруднюючих речовин не може бути більше ніж 10.
З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що встановивши обставини справи, зокрема те, що Товариством було здійснено скид стічних вод з перевищенням ДВП, надавши належну юридичну оцінку відносинам сторін, врахувавши положення п. 2.11, 6.10, 6.5 Правил прийняття стічних вод м. Харкова, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли мотивованих висновків, про задоволення позову.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 47, 33, 34, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
Касаційну скаргу ВАТ завод “Електромаш» залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2007 р. у справі №08/231-07 залишити без змін.
Головуючий, суддя Т. Козир
С у д д і Н. Мележик
О. Подоляк