19 березня 2008 р.
№ 2-6/8464-2007
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Козир Т.П.
суддів :
Мележик Н.І.,
Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Спільного підприємства з
будівництва та експлуатації
пансіонату "Нева"
на постанову
від 17.10.2007 р. Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі
№ 2-6/8464-2007
за позовом
ТОВ "Міжнародний центр відпочинку "Юність"
До
ДП "Кримське республіканське
протизсувне управління";
Спільного підприємства з
будівництва та експлуатації
пансіонату "Нева"
Про
визнання договору недійсним
за участю представників:
від позивача
- Циган В.В., Чернікова О.С.
від відповідача-1
- не з'явились
від відповідача-2
- не з'явились
Рішенням господарського суду АР Крим від 08.08.2007 р. (суддя: Шкуро В.М.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.10.2007 р. (судді: Лисенко В.А., Антонова І.В., Котлярова О.Л.), позов задоволено: визнано договір експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних і пляжних споруд і фінансування робіт по їх капітальному ремонту і відновленню, укладений 15.06.2006 р. між ДП "Кримське республіканське протизсувне управління" та Спільним підприємством з будівництва та експлуатації пансіонату "Нева", недійсним в частині передачі в експлуатацію ділянки берегоукріплювальних споруд від буни № 4 до буни № 6.
Не погоджуючись з постановою, Спільне підприємство з будівництва та експлуатації пансіонату "Нева" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 25.12.1990 р. між Кримським протизсувним управлінням, правонаступником якого є ДП "Кримське республіканське протизсувне управління", та турбазою "Юність", правонаступником якого є ТОВ "Міжнародний центр відпочинку "Юність", укладено договір № 32 на експлуатацію та фінансування робіт капітального ремонту берегоукріплювальних, протизсувних споруд з пляжними зонами, які експлуатуються турбазою "Юність". На виконання умов цього договору турбазі "Юність" передано в експлуатацію строком на 5 років ділянка берегоукріплювальних споруд довжиною 135 погонних метрів, балансовою вартістю 620 тис. руб.
Додатком № 1 до договору № 32 від 25.12.1990 р. визначена норма амортизаційних відрахувань виходячи з балансової вартості на рівні 620 тис. руб.
Також, 23.08.1991 р. між сторонами вищезазначеного договору укладено угоду про внесення до нього змін, згідно яких встановлено строк експлуатації у двадцять п'ять років -до 31.12.2015 р.
В свою чергу, 15 червня 2006 р. між ДП "Кримське республіканське протизсувне управління" та Спільним підприємством з будівництва та експлуатації пансіонату "Нева" укладено договір експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних і пляжних споруд і фінансування робіт по їх капітальному ремонту і відновленню № 39/06. Відповідно до умов цього договору Спільному підприємству по будівництву та експлуатації пансіонату "Нева" передаються в експлуатацію берегоукріплювальні споруди бази відпочинку "Нева", ділянка від буни № 3 (не включається) до буни № 6 (включається).
Розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій підставно прийняли до уваги положення Декрету Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 № 26-92 "Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається", постанови Ради Міністрів СРСР № 568 від 17.05.1986 р., постанови Ради міністрів УРСР № 238 від 26.06.1986 р., наказу Міністерства житлово-комунального господарства Української PCP від 25.07.1998 р. № 173 "Про покращання ефективності роботи по захисту берегів Чорного та Азовського морів від руйнувань", п. 2 постанови Верховної Ради АР Крим від 29.06.1992 р. № 110-1 "Про розмежування майна державної власності та власності адміністративно-територіальних одиниць", постанов Ради Міністрів АР Крим № 266 від 13.07.1999 р., № 142 від 13.04.2004 р., № 68 від 11.03.1997 р. "Про заходи з інженерного захисту берегів Чорного та Азовського морів та територій, які знаходяться під впливом негативних природних процесів", постанови Верховної Ради АР Крим "Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим" від 15.03.2000 р. № 982-2/2000, статуту ДП "Кримське республіканське протизсувне управління", затвердженого Республіканським комітетом житлово-комунального господарства АР Крим 15.10.2004 р., та дійшли підставних висновків про те, що договір на експлуатацію та фінансування робіт капітального ремонту берегоукріплювальних, протизсувних споруд з пляжними зонами № 32 від 25.12.1990 р. та договір експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних і пляжних споруд і фінансування робіт по їх капітальному ремонту і відновленню № 39/06 від 15.06.2006 р. за своєю юридичною природою, не є договорами найму (оренди).
Постановою Ради Міністрів АР Крим № 68 від 11.03.1997 р. встановлений порядок та підстави укладення вищезазначених договорів, методика розрахунку суми коштів на відновлення та капітальний ремонт берегозахісних, протизсувних та пляжних споруд, а також коло суб'єктів правовідносин з експлуатації та відновленню протизсувних і пляжних споруд.
Приймаючи рішення та постанову про задоволення позову в порядку ст. ст. 203, 215 ЦК України суди правомірно виходили з того, що експлуатація ТОВ "Міжнародний центр відпочинку "Юність" на правових підставах берегоукріплювальних споруд від буни № 4 до буни № 6 унеможливлює передачу їх в експлуатацію іншій особі без згоди попереднього користувача, а сумісна експлуатація одного об'єкту має бути спеціально обумовлена усіма суб'єктами експлуатації.
Висновки судів про наявність правових підстав для визнання недійсним договору експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних і пляжних споруд і фінансування робіт по їх капітальному ремонту і відновленню від 15.06.2006 р. в частині передачі в експлуатацію ділянки берегоукріплювальних споруд від буни № 4 до буни № 6, які вже експлуатуються позивачем на законних підставах, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
Касаційну скаргу Спільного підприємства з будівництва та експлуатації пансіонату "Нева" залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.10.2007 р. у справі № 2-6/8464-2007 залишити без змін.
Головуючий, суддя Т. Козир
С у д д і Н. Мележик
О. Подоляк