"26" лютого 2008 р.
16:30
Справа № 13/290/07
м. Миколаїв
За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Хлібзавод № 4», 54018, м.Миколаїв, вул. Старофортечна, 1
до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, 54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20
За участю прокурора Миколаївської області (54001, м.Миколаїв, вул.Спаська, 28)
про: скасування рішення
Суддя -Семенчук Н.О.
Секретар судового засідання Заболотна І.В.
Представники:
Від позивача: Шеремет А.І., дов. № 44 від 20.02.2008 р.
Від відповідача: Ємельянова О.В., дов. № 30310/9/10-016 від 05.11.2007р.
Воробйова С.Ю., дов. № 620/9/10-016 від 11.01.2008р.
Андросенко В.Д., дов. № 5482/9/10-016 від 26.02.2008р.
В засіданні приймає участь: прокурор Коробченко Д.М.
Суть спору: Відкрите акціонерне товариство “Хлібзавод № 4» звернулось до господарського суду із позовними вимогами (зміна позовних вимог від 15.11.2007р.) про скасування рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 13.03.2007р. № 00003440/0 в частині застосування до ВАТ “Хлібзавод № 4» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1572149,10 грн. за порушення п. 1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається те, що підприємство мало право при виносній торгівлі використовувати КОРО, зареєстровані відповідно до законодавства. В акті перевірки СДПІ ВПП у м. Миколаєві як докази проведення розрахункових операцій без реєстратора розрахункових операцій є лише договори оренди на ринках «Колос», «Южний», «Владка». Але договори оренди не є прямими доказами того, що реалізація продукції підприємства позивача здійснювалася саме через кіоски. Підприємство здійснювало виїзну торгівлю продукцією власного виробництва та саме для цього були зареєстровані відповідно до законодавства у ДПІ Ленінського району м. Миколаєва книги КОРО без заперечень з боку ДПІ щодо зазначеної діяльності підприємства. Вказує на те, що підприємство фактично займало на територіях ринків «Колос», «Южний», «Владка»не кіоск, як зазначено в акті перевірки, а тільки столи (лотки), з яких і здійснювалась реалізація продукції.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, вказує на те, що оскаржуване рішення є законним. В акті перевірки зазначено, що ВАТ “Хлібзавод № 4» мав господарські одиниці -кіоски, в яких проводив розрахункові операції з продажу товарів без РРО з застосуванням КОРО які зареєстровані на виносну торгівлю. Зазначає, що факт того, що позивач мав кіоски, підтверджується договорами № 103 від 03.03.2003 року, № 19 від 05.01.2005 року, № 22 від 12.01.2004 року, № 20 від 11.01.2005 року; № б/н від 01.01.2005 року.
Заслухавши представників сторін та прокурора, дослідивши матеріали справи, суд -
встановив:
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві здійснила виїзну планову перевірку Відкритого акціонерного товариства “Хлібзавод № 4» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 по 30.09.2006 року, за результатами якої складено акт № 175/40-040-24793583 від 27.02.2007 року.
На підставі акту перевірки СДПІ ВПП у м. Миколаєві прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за №00003440/0 від 13.03.2007 року яким застосувала до ВАТ “Хлібзавод № 4» суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1572829,10 грн.
Позивач не погодився з оскаржуваним рішенням в частині застосування до ВАТ “Хлібзавод № 4» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 572 149,10 грн. за порушення п. 1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій» та звернувся до господарського суду з позовними вимогами про скасування рішення СДПІ ВПП у м. Миколаєві від 13.03.2007 року № 00003440/0 в частині застосування до ВАТ “Хлібзавод № 4» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 572 149,10 грн.
Позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95 від 6 липня 1995 року (Далі - Закон України № 265/95), - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
За порушення вищевказаних вимог згідно п.1 ст.17 Закону України № 265/95 застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг).
Статтею ст. 10 Закону України № 265/95 визначено, що перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики і Державної податкової адміністрації України. Розрахункові книжки не застосовуються у випадках здійснення підприємницької діяльності, визначених статтею 9 цього Закону.
Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 року № 1336 “Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій», яким дозволена -роздрібна торгівля на ринках, ярмарках (за винятком розташованих на їх території магазинів, кіосків, палаток, павільйонів, приміщень концертного типу).
На сторінці 40 акту перевірки зазначено, що позивач згідно договору з КП “Ринок Колос» № 103 від 03.03.2003 року мав господарську одиницю “кіоск» в якому проводились розрахункові операції без РРО з використанням КОРО № 1402000601 від 18.03.2004 року яка зареєстрована в ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва на виносну торгівлю, згідно договорів з ТОВ “Облкопринкторг-2» № б/н від 01.01.2005 року та № б/н від 01.01.2006 року на ринку “Южний» ВАТ “Хлібзавод № 4» мав господарську одиницю “кіоск» в якому проводить розрахункові операції без РРО з використанням КОРО № 352 від 16.04.2002 року, зареєстрованого ДПІ у Ленінському районі на виносну торгівлю та згідно договорів з МПП ВКФ “Владка» № 20 від 11.01.2003 року, № 22 від 12.01.2004 року та № 19 від 05.01.2005 року на ринку “Владка» ВАТ “Хлібзавод № 4» мав господарську одиницю “кіоск» в якому проводив розрахункові операції без РРО з використанням КОРО № 362 від 16.04.2002 року, зареєстрованого ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва на виносну торгівлю.
Акт перевірки № 175/40-040-24793583 від 27.02.2007 року підписаний головою правління ВАТ “Хлібзавод № 4» “з запереченнями» та зазначено, що заперечення будуть надані в триденний термін (а.с. 20).
02.03.2007 року ВАТ “Хлібзавод № 4» надало до СДПІ ВПП у м. Миколаєві заперечення до акту перевірки, в яких зазначило, що відповідно до Закону України № 265/95 підприємство мало право при виносній торгівлі використовувати КОРО, що не є порушенням діючого законодавства. Книги КОРО були зареєстровані відповідно до законодавства у ДПІ Ленінського району м. Миколаєва без заперечень, щодо діяльності підприємства. Фактично підприємство займало на територіях ринків “Колос», “Южний», “Владка» не кіоски, як зазначено в акті перевірки, тільки столи (лотки), що не відповідає визначенню кіоску (а.с. 33).
Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач в обґрунтування того, що позивач проводив розрахункові операції з продажу товарів саме із стаціонарних приміщень-кіосків посилається на договори № 103 від 03.03.2003 року, № 19 від 05.01.2005 року, № 22 від 12.01.2004 року, № 20 від 11.01.2005 року, будь-яких інших доказів (дозвіл на розміщення малої архітектурної форми, акт про прийняття стаціонарної малої архітектурної форми в експлуатацію, тощо) відповідачем не зазначено та не надано.
Як вбачається з наданих до позову договорів про надання торгових місць № 103 від 03.03.2003 року, № 19 від 05.01.2005 року, № 22 від 12.01.2004 року, № 20 від 11.01.2005 року; № б/н від 01.01.2005 року (а.с. 21,23-28) ВАТ “Хлібзавод № 4» надавались саме торгові місця на ринках під кіоск, а не передавались в оренду кіоски, як вказує відповідач.
Позивач зазначає, що на торгових місцях кіоски не ставились, а торгівля ним здійснювалась саме з лотків.
21.02.2008 року на запит суду від КП “Ринок Колос» надійшла відповідь № 59 від 21.02.2008 року в якій зазначено, що згідно договору № 103 від 03.03.2003 року укладеного на період з 03.03.2004 року по 31.12.2004 року між КП “Ринок Колос» з однієї сторони та ВАТ “Хлібзавод № 4» з другої, предметом договору є торгівельна площа. Господарська одиниця кіоск ВАТ “Хлібзаводу № 4» не передавалась. Від інших підприємств відповіді не надані.
Частина 3 ст. 2 КАС України покладає на адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок перевіряти чи прийняте рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, рішення СДПІ ВПП у м. Миколаєві від 13.03.2007 року № 00003440/0 в частині застосування до ВАТ “Хлібзавод № 4» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1572149,10 грн. за порушення п. 1 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР, є таким, що прийняте необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття.
Керуючись ст. ст. 94, 98, 160-163, 167, 254 КАСУ господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві № 00003440/0 від 13.03.2007р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1572149,10 грн.
3. Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства “Хлібзавод № 4» судові витрати в сумі 3,40 грн.
Постанова у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
Н.О.Семенчук