"20" березня 2008 р.
Справа № 31-26-11/160-06-4370
За позовом ДП «Одеська залізниця» до ДП «Білгород -Дністровський морський торговельний порт» про стягнення 34 503 грн. 19 коп.
Суддя Господарського суду
Одеської області Лєсогоров В.М.
Представники:
В засіданні приймали участь:
від позивача: Тіхонов Р.І., Кіташевський Д.А. (09.08.2007 року був присутній Аверін Б.О., 18.09.2007 року була присутня Тіхонова Г.І.)
від відповідача: Гула А.С. (29.05.2007 року була присутня Кондратьєва Л.Б.)
СУТЬ СПОРУ: позивач вимагає стягнути з відповідача 34 503 грн. 19 коп. заборгованості по договору за перевід залізничних стрілок за листопад 2005 року.
З відзиву на позов убачається, що відповідач позов не визнає, зокрема в зв'язку з відсутністю договірного тарифу.
Представники позивача позов підтримали.
Представники відповідача позов не визнали.
Матеріалами справи встановлено:
Відповідно до п. 7.4 договору № ОД/М-05-600д-НЮ від 29.09.2005 року який затверджений ухвалою господарського суду Одеської області від 29.09.2005 року у справі № 15/237-05-6808 позивач зобов'язався здійснювати перевід стрілок відповідача, а відповідач зобов'язався сплачувати позивачу за перевід стрілок згідно договірного тарифу. Факт виконання робіт з переводу стрілок оформлюється щодекадним актом.
Відповідно до актів від 17.11.2005 року (18.11.2005 року підписав відповідач), від 22.11.2005 року (23.11.2005 року підписав відповідач), від 01.12.2005 року позивач здійснив перевід залізничних стрілок (592, 540, 613 переводів). В актах зазначено існування договірного тарифу на перевід стрілок 36 грн. 33 коп. за 1-й перевід та 15 грн. 75 коп. за наступні переводи. Вказані акти підписані відповідачем який в актах зазначив про не згоду з нарахуванням за перевід стрілок оскільки сторонами не узгоджений договірний тариф на перевід стрілок.
З накопичувальних карток за листопад 2005 року щодо переводу стрілок убачається, що відповідач зазначив про не згоду провадити оплату з посиланням на вказані вище акти (тобто в зв'язку з не узгодженням договірного тарифу на перевід стрілок).
З копії калькуляції № 13 від 30.12.2005 року убачається, що позивач розрахував тариф на перевід стрілок у сумі 37 грн. 39 коп. Цю калькуляцію суд відхиляє оскільки вона відповідачем не підписана і між сторонами відсутній договір щодо застосування цієї калькуляції зокрема у листопаді 2005 року.
З копії додаткової угоди від 25.01.2008 року до договору № ОД/М-05-600д-НЮ від 01.09.2006 року убачається, що абзац 3 п. 7.4 цього договору сторони з договору виключили. Суд відхиляє цю додаткову угоду оскільки вона укладена не до договору від 29.09.2005 року на якому ґрунтується позов у справі. Крім того ця додаткова угода укладена після листопада 2005 року, а у справі позов ґрунтується на правовідносинах сторін у листопаді 2005 року. Суд не витребував у сторін договір № ОД/М-05-600д-НЮ від 01.09.2006 року оскільки на цьому договорі позов та заперечення на позов не ґрунтуються, в зв'язку із чим цей договір відношення до спору у поточній справі не має.
Господарський суд дослідив всі інші докази які є у справі і які не підтверджують наявності між сторонами договору про встановлення договірного тарифу на перевід стрілок, в зв'язку із цим ці докази суд в рішенні окремо не зазначає.
Відповідно до ст. 42 ГК України - підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст. 181 ГК України - господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо...
Відповідно до Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 -п. 22. Виконання залізницею додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо), здійснюється на підставі окремих договорів. П. 58. Розрахунки за роботи і послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить антимонопольному законодавству.
Відповідно до «Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України», затверджений наказом Міністерства транспорту України 15.11.1999 року № 551, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 р. за № 828/4121 -П. 26. Розрахунки за роботи й послуги, пов'язані з перевезенням вантажів і пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить антимонопольному законодавству. Вільні тарифи визначаються, виходячи з кон'юнктури ринку, якості й споживчих властивостей робіт і послуг. У вільних тарифах враховується собівартість виробництва й прибуток без обмеження рівня рентабельності.
Відповідно до Таблиці 3 вказаного збірника тарифів (найменування видів перевезень, робіт і послуг, які виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами) -п. 13. Утримання, обслуговування та перевід стрілок, відкриття і закриття воріт, шлагбаумів на переїздах, розташованих на під'їзних коліях вітковласників.
Відповідно до Роз'яснення ВГСУ № 04-5/601 від 29.05.2002 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» -5.7. Стаття 58 Статуту дозволяє залізницям виконувати перевезення, роботи та надавати послуги, які не є обов'язковими для залізниць. Орієнтовний перелік таких послуг та робіт містить пункт 26 розділу 1 Тарифного керівництва № 1. Вартість цих послуг сплачується за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить антимонопольному законодавству. У такому разі залізниця та підприємство-замовник самостійно визначають способи встановлення договірних відносин та погодження тарифу: укладання угоди, підписання протоколу, обмін листами, погодження за допомогою засобів зв'язку та інше, виходячи з умов надання послуг. У разі виникнення спору з приводу безпідставного нарахування платежів за додаткові послуги залізниця має довести, що відправник, одержувач або експедитор замовляли ці додаткові послуги і що між сторонами встановлено договірні відносини та погоджено відповідні тарифи.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство яке регулює спірні правовідносини, суд зробив наступні висновки.
Між сторонами виник спір з приводу оплати відповідачем позивачу за перевід стрілок у листопаді 2005 року суми 34 503 грн. 19 коп. на підставі п. 7.4 договору № ОД/М-05-600д-НЮ від 29.09.2005 року.
Тариф на перевід стрілок має визначатися за домовленістю сторін оскільки на перевід стрілок не здійснюється державне регулювання тарифів.
Договір № ОД/М-05-600д-НЮ від 29.09.2005 року не містить тарифу на перевід стрілок.
У матеріалах справи відсутні докази того, що сторони у встановленому порядку домовилися щодо встановлення тарифу на перевід стрілок щодо листопада 2005 року.
Таким чином у листопаді 2005 року договірний тариф на перевід стрілок між сторонами встановлений не був.
У листопаді 2005 року позивач здійснив 1745 переводів стрілок для відповідача.
Оскільки у листопаді 2005 року договірний тариф на перевід стрілок між сторонами встановлений не був у відповідача відсутній обов'язок сплачувати за перевід стрілок.
Здійснення позивачем у листопаді 2005 року 1745 переводів стрілок для відповідача без договірного тарифу є безкоштовним та відноситься на власний ризик позивача (ст. 42 ГК України).
На підставі викладеного в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 111-12 ГПК України - вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
На виконання постанови ВГСУ від 11.01.2007 року господарським судом встановлено наступне.
1. Готувати та пропонувати тариф на перевід стрілок мав позивач, що випливає з того, що вільні тарифи визначаються, виходячи з кон'юнктури ринку, якості й споживчих властивостей робіт і послуг і враховують собівартість виробництва й прибуток без обмеження рівня рентабельності (іншими словами вільні тарифи готує той хто надає послугу). Позивач ухилився від узгодження з відповідачем договірного тарифу на перевід стрілок щодо листопада 2005 року оскільки доказів іншого у справі немає.
2. Відповідно до ст. 632 ЦК України - ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Підстав для застосування звичайних цін в даному випадку немає оскільки хоча тариф на перевід стрілок сторони не встановили, однак він міг і може бути визначений за домовленістю сторін.
Господарський суд відхиляє правові позиції позивача в зв'язку з їх невідповідністю законодавству та обставинам справи.
Судові витрати по держмиту та ІТЗ судового процесу слід покласти на Одеську залізницю в зв'язку з відмовою в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 84 ГПК України - в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.
Позивач повинен був сплатити державне мито у справі за 1% ставкою з 34 503 грн. 19 коп. (ціна позову), що складає 345 грн. 03 коп. Однак позивач помилково сплатив держмито в сумі 346 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 2318 від 27.04.2006 року.
Таким чином позивач надмірно сплатив до державного бюджету державне мито в сумі 97 коп. які підлягають поверненню позивачу з державного бюджету відповідно до ст. 8 ДКМУ “Про державне мито», яка передбачає, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
Отже, господарський суд має в резолютивній частині рішення вказати про покладання на позивача сплачених ним судових витрат у справі і про повернення державного мита з бюджету.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,
В задоволенні позову -відмовити.
Покласти на ДП «Одеська залізниця» судові витрати у справі по держмиту в сумі 345 грн. 03 коп. та за ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн.
Повернути з державного бюджету України на користь ДП «Одеська залізниця» (м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19) код 01071315 - надмірно сплачене державне мито в сумі 97 коп.
Датою складання рішення відповідно ст. 84 ГПК України визначити 21.03.2008 року.
Рішення набуває законної сили з 01.04.2008 р.
Суддя Лєсогоров В. М.