"13" березня 2008 р.
Справа № 31-3-1/522-06-13356
За позовом: Інспекція Головного державного реєстратора флоту
До відповідача: ТОВ «Науково -дослідний інститут математичного забезпечення інформаційних систем»
Про стягнення 212 160 грн.
Суддя господарського суду
Одеської області Лєсогоров В.М.
В засіданні приймали участь представники:
від позивача: Трушковський В.А., Горбенко Г.С. (23.10.2007 року був присутній Демченко Ю.Б.)
від відповідача: Шуміхін С.А.
СУТЬ СПОРУ: позивач вимагає стягнення з відповідача 212 160 грн. збитків по договору
З відзиву на позов відповідача убачається, що відповідач позов не визнає з підстав викладених у відзиві.
Представники позивача позов підтримали.
Представник відповідача позов не визнав.
Матеріалами справи встановлено:
24.03.2005 року сторони уклали договір № 05-03-2005/001, за умовами якого відповідач зобов'язався розробити Єдину Державну Електронно -Інформаційну систему реєстрації суден в Україні (надалі -програма). Позивач зобов'язався сплатити відповідачу 212 160 грн.
На виконання умов договору позивач сплатив відповідачу 24.03.2005 року 63 648 грн., 16.06.2005 року 63 648 грн., 07.09.2005 року 40 000 грн., 23.12.2005 року 44 864 грн., а всього 212 160 грн., що підтверджено копіями платіжних доручень.
Відповідно до акту приймання -передачі від 02.09.2005 року відповідач передав позивачу програму.
Відповідно до протоколу тестового випробування програми щодо перевірки її працездатності, будь -яких зауважень щодо зазначених у протоколі функцій програми не зазначено, однак відсутній висновок про працездатність всієї програми в цілому.
Відповідно до копії висновку спеціаліста Київського НДІСЕ № 12565 від 26.12.2006 року, вказана програма не може бути використана за призначенням, в наслідок низької якості. Доказів іншого відповідач не надав.
Відповідно до ст. 32 ГПК України вказаний висновок спеціаліста є доказом у справі.
Відповідно до ст. 173 ГК України - господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України - суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 224 ГК України - учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до ст. 225 ГК України - до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство яке регулює спірні правовідносини, суд зробив наступні висновки.
В даному випадку позивач вимагає стягнення з відповідача 212 160 грн. сплачених позивачем відповідачу на виконання вказаному договору і вказує, що ця сума є збитками позивача оскільки відповідач не виконав своє зобов'язання по договору належним чином. Відповідач не виконав своє зобов'язання по договору належним чином, оскільки вказана програма не може бути використана за призначенням, в наслідок низької якості. Однак сума 212 160 грн. сплачена позивачем відповідачу на виконання вказаному договору є основним зобов'язанням позивача по договору і не входить до складу збитків, оскільки ст. 225 ГК України не передбачає, що до складу збитків відносяться суми основних зобов'язань за договором.
Таким чином оскільки сума 212 160 грн. сплачена позивачем відповідачу на виконання вказаного договору не входить до складу збитків, в задоволенні позову щодо стягнення цієї суми як збитків по договору слід відмовити.
Суд відхиляє правові позиції сторін тією мірою якою вони відрізняються від висновків суду, в зв'язку з їх не відповідністю законодавству та обставинам справи.
З питання щодо призначення у справі судової експертизи, слід звернути увагу на наступне.
Ухвалою суду від 22.02.2007 року призначена судова експертиза програмного продукту. Листом (т. 2 а.с. 1) Одеський НДІСЕ повідомив суд про неможливості проведення експертного дослідження, оскільки не проведена оплата експертизи.
Ухвалою суду від 23.10.2007 року призначена судова експертиза програмного продукту.
Повідомленням від 28.01.2008 року Одеський НДІСЕ повідомив суд про неможливості проведення експертного дослідження, оскільки крім іншого не проведена оплата експертизи.
Відповідно до Інформаційного листа ВГСУ від 27.11.2006 року № 01-8/2651 «Про деякі питання призначення судових експертиз» - 6. У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, господарський суд розглядає справу на підставі наявних доказів.
Таким чином оскільки двічі оплата експертного дослідження проведена не була суд розглянув спір на підставі наявних доказів.
Судові витрати у справі по держмиту та за ІТЗ судового процесу покладаються на позивача в зв'язку з відмовою в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 84 ГПК України - в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.
Отже господарський суд має в резолютивній частині рішення вказати про покладання на позивача сплачених ним судових витрат у справі.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,
В задоволенні позову -відмовити.
Покласти на Інспекція Головного державного реєстратора флоту судові витрати у справі по держмиту в сумі 2121 грн. 60 коп. та за ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн.
Датою складання рішення відповідно ст. 84 ГПК України визначити 14.03.2008 року.
Рішення набуває законної сили з 25.03.2008 р.
Суддя Лєсогоров В. М.