21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
03 квітня 2008 р. Справа 2/30-07
за позовом:Відкритого акціонерного товариства " Акціонерна компанія Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Калинівські електричні мережі" (21100, вул. 1-Травня, 2, м. Вінниця / 22400, вул. Промислова, 14, м. Калинівка, Вінницька область)
до:Вінницького обласного виробничо комунального підприємства водопровідно - каналізаційного господарства "Вінницяводоканал" (21022, вул. Київська, 173, м. Вінниця) в особі Калинівського відокремленого підрозділу водопровідно-каналізаційного господарства (22400, м. Калинівка-2, Калинівський район, Вінницька область)
про стягнення 501602,21 грн
Головуючий суддя Балтак О.О.
Cекретар судового засідання Муравей А.В.
Представники
позивача : Вуйко С.Б. - представник за довіреністю
відповідача : Фурман Р.С. - представник за довіреністю Линник Л.Г. - представник за довіреністю
інші особи: Рудський Л.В. - представник НКРЄ
Максимкін А.В. - старший інспектор Держенергонагляду у Вінницькій області
Рішенням господарського суду Вінницької області від 02.03.2007р. у справі №2/30-07 в позові Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Калинівські електричні мережі", м.Калинівка Вінницької області до Вінницького обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Вінницяводоканал" в особі Калинівського відокремленого підрозділу водопровідно-каналізаційного господарства, м.Калинівка Вінницької області про стягнення 501 602,21грн. відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ВАТ "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Калинівські електричні мережі" звернулось до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на його необгрунтованість та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду 17.07.2007 р. рішення господарського суду Вінницької області від 02.03.2007 р. скасовано та постановлено нове рішення. Вищий господарський суд України своєю постановою від 01.11.2007 р. скасував постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 17.07.2007 р. та рішення господарського суду Вінницької області від 02.03.2007 р. у справі № 2/30-07 та направив справу на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та вважає, що належно виконував взяті на себе обов'язки по договору №41 від 27.05.2004р. (постачав відповідачу електроенергію в обсягах, визначених умовами договору та додатками №1-№5, що є його невід'ємними частинами). Однак, відповідач, надаючи за травень, червень та липень 2004р. рапорт (звіти) місячного споживання електричної енергії по фідеру № 26, зазначав у них розрахунковий коефіцієнт трансформаторів струму 2000, а не 6000, чим порушував взяті на себе зобов'язання, оскільки, згідно додатку №9, відповідач зобов'язаний розрахуватись з 27.05.2004р. по трансформаторах струму 300/5 з коефіцієнтом 6000, тобто з моменту укладення договору і до моменту проведення дорахування по складеному 02.07.2004р. акту, а не по трансформаторах струму 100/5 з коефіцієнтом 2000;
Відповідно до договору №41 від 20.12.1996р., на момент його укладення у переліку його додатку №3.1. не зазначено тип трансформаторів струму та їх коефіцієнт, що встановлені по фідеру №26. Але, згідно складеного акту від 02.07.2004р. позивачем відповідачу було проведено розрахунок донарахування різниці між оплаченою і фактично спожитою активною електроенергією в розмірі 501602,21грн. терміном за три роки, що включає в себе період з вересня 2001р. по липень 2004р. За даний період між позивачем і відповідачем діяло два договори на постачання електричної енергії, а саме: договір №41 від 20.12.1996р. та договір № 41 від 27.05.2004р.;
Представники відповідача заперечують проти позовних вимог, мотивуючи відсутністю вини.
Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням представників сторін з метою залучення до розгляду справи спеціалістів НКРЄ.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи представників сторін суд дійшов висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача розраховану різницю у вигляді неодержаного прибутку між оплаченою і фактично спожитою активною електричною енергією в сумі 501602,21грн. (за період з вересня 2001р. по липень 2004р.).
В обгрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 20.12.1996р. між сторонами у справі було укладено договір №41 на користування електричною енергією, предметом якого є "енергопостачальна організація зобов'язується постачати електричну енергію в відповідності з умовами договору споживачу, а споживач зобов'язується своєчасно проводити розрахунки за використану електричну енергію, потужність та інші платежі за розрахунковий період (місяць) за діючими тарифами та існуючим індексом цін відповідно до тарифних груп кожної точки обліку". 02.07.2004р. при виконані працівниками служби обліку електроенергії відповідачем планової заміни розрахункового лічильника активної електричної енергії на ПС 110/35/10 кВ "Калинівка", в комірці фідера №26, від якої заживлений споживач, працівниками енергопостачальної організації було виявлено невідповідність розрахункових трансформаторів струму, а саме: 300/5 з коефіцієнтом трансформації 6000, а не розрахункові трансформатори струму 100/5 з коефіцієнтом трансформації 2000, згідно яких розраховувалась використана споживачем активна електрична енергія, про що був складений акт, згідно якого проведено розрахунок різниці неодержаного прибутку між оплаченою та фактично спожитою активною електричною енергією. Отже, відповідач використовував активну електричну енергію та щомісячно надавав рапорт про кількість спожитої активної електроенергії, але з урахуванням того, що розрахунковий коефіцієнт трансформації 2000, а не 6000, що було виявлено та про що складено акт від 02.07.2004р.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та поясненнях проти позову заперечив, посилаючись на бездіяльність позивача та відсутність своєї вини.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2004р. між сторонами було укладено договір № 41 про постачання електричної енергії (а.с.128-130, т.1), за умовами якого постачальник (позивач) електричної енергії здійснює постачання електричної енергії споживачу (відповідач), а споживач оплачує постачальнику спожиту електроенергію та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Даний договір вважається чинним з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2004р. Цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд (п.10.5. договору).
Згідно п.4.1. договору, облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ, перелік місць встановлення електролічильників, за якими проводиться розрахунок спожитої електроенергії - додаток №9 до даного договору. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником розрахунковим шляхом.
Як вбачається з додатку №9 до договору №41 від 27.05.2004р., підписаного в двосторонньому порядку, між сторонами було погоджено: об'єкт відповідача, що живиться від фідера №26, місце встановлення обліку - в приміщенні, номер розрахункового електролічильника - 497521, трансформатор напруги - 10000/100, трансформатор струму - 300/5, розрахунковий коефіцієнт - 6000 (а.с.142, т.1).
Згідно акту від 02.07.2004р. позивачем відповідачу було проведено донарахування різниці між оплаченою і фактично спожитою активною електроенергією в розмірі 501602,21грн. терміном за три роки, що включає в себе період з вересня 2001р. по липень 2004р. За даний період діяло два договори, укладені між позивачем і відповідачем на постачання електричної енергії, а саме: договір №41 від 20.12.1996р. та договір №41 від 27.05.2004р.
Позивач та його представник в засіданні суду вказали, що відповідач, надаючи за травень, червень та липень 2004р. рапорти (звіти) місячного споживання електричної енергії по фідеру №26, свідомо зазначав у них розрахунковий коефіцієнт трансформаторів струму 2000, а не 6000, як це передбачено договором від 27.05.2004р. та додатком №9.
Відповідач зазначених доводів не спростував.
Відповідно до ч.2 ст.4, ч.2 ст.151 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р., який діяв на час укладення сторонами договору №41 від 20.12.1996р., п.1 ч.2 ст.11, ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. та абз.3 ч.2 ст.174 Господарського кодексу України, які діяли на час укладення договору №41 від 27.05.2004р., укладення договору є однією з підстав виникнення зобов'язань.
Згідно ст.152 Цивільного кодексу Української РСР, ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.151 Цивільного кодексу УРСР, ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.173 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.161 Цивільного кодексу Української РСР, а також ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається (ст.162 Цивільного кодексу УРСР та ст.525 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).
Статтями 212 Цивільного кодексу УРСР та ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Отже, відповідач зобов'язаний провести розрахунки по трансформаторах струму 300/5 з коефіцієнтом 6000 за період з 27.05.2004р. (дата укладення договору №41) по липень 2004р., що становить різницю між вартістю спожитої та сплаченої відповідачем електроенергії, і складає, згідно розрахунку позивача, виконаного відповідно до актів перевірки від 02.07.2004р., 22.07.2004р., 33510,24грн., а саме: за п"ять днів травня - 1860 грн., червень - 252,77 грн. та липень - 31397,47 грн. (а.с.12,13,15, т.1).
За наведених обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 33510,24грн. боргу, а в решті позову слід відмовити, оскільки, всупереч правилам ст.33 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не доведено правомірність решти позовних вимог.
Крім того, позивачем у справі за подання позову сплачено до Держбюджету України за платіжним дорученням №599 від 31.07.2006р. державне мито у більшому розмірі, ніж передбачено Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. №7-93 "Про державне мито", а тому зайво сплачене держмито в розмірі 6724,98грн. підлягає поверненню позивачеві. Оригінал платіжного доручення знаходиться у справі.
Судові витрати, згідно ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85, 115 ГПК України -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Вінницького обласного виробничо - комунального підприємства водопровідно - каналізаційного господарства в особі Калинівського відокремленого підрозділу водопровідно - каналізаційного господарства 22400 Вінницька область Калинівський район м. Калинівка - 2 ( р/р 26004352045002 у Вінницькій філії КБ "Приватбанк" м. Вінниця МФО 30689 код 231080029 ) на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Калинівські електричні мережі" 22400 Вінницька область м. Калинівка вул. Примислова, 14 (р/р 260373012853 в ВАТ "Державний ощадний банк України" МФО 302076 код 25510222) 33510,24 грн. заборгованості, 335,10 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог відмовити.
Повернути з Державного бюджету України Відкритому акціонерному товариству "Акціонерна компанія Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Калинівські електричні мережі" 6724 грн. 98 коп. державного мита, зайво сплаченого за платіжним дорученням № 599 від 31 липня 2006 р. Оригінал платіжного доручення знаходиться у справі.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Балтак О.О.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 07 квітня 2008 р.