Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"01" квітня 2008 р. Справа № 35/78-04
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Демченко В.О., судді Такмаков Ю.В. , Барбашова С.В.
при секретарі Соколовій Ю.І.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
1-го відповідача - не з'явився
2-го відповідача - Волошин Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства Науково-виробничого комплексу «Фото прилад», м. Черкаси (вх. № 2564 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 27.05.04 р. по справі № 35/78-04
за позовом Державного підприємства Науково-виробничого комплекс у"Фотоприлад", м. Черкаси
до 1. Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури", м. Харків
2. Дочірнього підприємства «АДКОМ-Україна», м. Харків
про визнання угоди недійсною та стягнення 506 129,00 грн.
встановила:
У лютому 2004 року ДП НВК «Фотоприлад» звернулось до господарськогосуду Харківської області з позовом до ДП “Харківський завод електроапаратури" та ДП «АДКОМ-Україна» про визнання недійсною угоди від 15.05.2003 р. та відшкодування збитків в сумі 506 129,00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.05.2004 р. по справі № 35/78-04 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з ДП «АДКОМ-Україна» на користь ДП НВК «Фотоприлад» суму інфляційних 11 446,00 грн., 3 % річних 1813,50 грн., держмита 132,59 грн., витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, в червні 2004 року подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2004 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати недійсною угоду від 15.05.2003 р. та стягнути солідарно з відповідачів на свою користь збитки у сумі 506 129,00 грн. та судові витрати по справі. На думку заявника апеляційної скарги, місцевим господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, вважає, що суд першої інстанції допустив порушення вимог чинного законодавства, оскільки не розглянув заявлену вимогу позивача про визнання угоди недійсною. Щодо стягнення збитків позивач зазначив, що господарський суд безпідставно відмовив у задоволенні позовної вимоги про відшкодування збитків і не застосував норму ст. 203 ЦК УРСР, яка передбачає відшкодування збитків в разі невиконання зобов'язання.
Перший відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, зазначив про те, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, законним та таким, що відповідає нормам діючого законодавства, ґрунтується на матеріалах справи, а тому просив рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2004 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
18.08.2004 р. від другого відповідача надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача до розгляду Ленінським районним судом м. Харкова кримінальної справи по обвинуваченню службових осіб ДП «АДКОМ-Україна» у зайнятті забороненими видами діяльності. В обґрунтування наданого клопотання заявник зазначив, якщо обвинувачені особи будуть визнані винними у скоєнні злочину, тобто буде визнана незаконною діяльність ДП «АДКОМ-Україна» щодо укладення угод купівлі-продажу товарів військового призначення, що, в свою чергу, буде явно суперечити можливому рішенню господарського суду про стягнення з другого відповідача збитків за договором на придбання у позивача товарів військового і подвійного призначення.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.08.2004 р. по справі № 35/78-04 клопотання ДП «АДКОМ-Україна» задоволено, зупинено провадження по апеляційній скарзі ДП НВК «Фотоприлад» на рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2004 р. до вирішення пов'язаною з нею кримінальної справи № 24030078 по обвинуваченню службових осіб другого відповідача.
Слід зазначити, що апеляційний господарський суд неодноразово на протязі 2004-2007 років звертався до Ленінського районного суду м. Харкова з проханням повідомити про результати розгляду кримінальної справи та надіслання вироку.
В січні 2005 р., квітні 2005 р., жовтні 2006 р. надходили відповіді про те, що кримінальна справа додатково розслідується прокуратурою Ленінського району м. Харкова.
На останній запит від 24.12.2007 р. до Харківського апеляційного господарського суду надійшов лист від 02.01.2008 р., в якому зазначено про те, що повторно кримінальна справа № 24030078 поступила в суд 20.03.2006 р. Постановою суду від 20.10.2006 р. справа направлена на додаткове розслідування. Ухвалою апеляційного суду від 11.01.2007 р. постанова суду залишена без змін та кримінальна справа направлена в прокуратуру Київського району м. Харкова 24.01.2007 р.
Отже, враховуючи те, що понад 3-х років кримінальна справа не розглянута у встановленому порядку та вироку суду немає, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.02.2008р. провадження по апеляційній скарзі ДП НВК «Фотоприлад» на рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2004р. по справі № 35/78-04 поновлено та призначено до судового розгляду на 01.04.2008 р. о 14:10 год.
27.03.2008р. ДП «АДКОМ-Україна», не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції щодо поновлення провадження у справі № 35/78-04, подало касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 29.02.2008р. скасувати, оскільки кримінальна справа не вирішена у встановленому законом порядку.
Колегія суддів, враховуючи приписи ст. 22 ГПК України, а також те, що ст. 79 ГПК України не передбачає можливості оскарження ухвали про поновлення провадження у справі, своєю ухвалою від 31.03.2008р. відмовила у прийнятті скарги ДП «АДКОМ-Україна» на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 29.02.2008р. з посиланням на ст. 111-13 ГПК України.
27.03.2008р. до Харківського апеляційного господарського суду від ДП НВК «Фотоприлад» надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2004р. по справі № 35/78-04 і прийняти нове рішення, яким визнати недійсною угоду від 15.05.2003р. між ДП НВК «Фотоприлад» та ДП «Харківський завод електроапаратури» з моменту її укладення як такої, що не відповідає вимогам закону, і повернути сторони угоди в їх попереднє становище - контрагентів за договором № 71 від 23.09.2002р. Стягнути солідарно з ДП «Харківський завод електроапаратури» і ДП «АДКОМ-Україна» на користь ДП НВК «Фотоприлад» завдані йому збитки у сумі 129 519,50 грн., у тому числі: 67 986,00 грн. - матеріальні витрати на переробку виготовленої і неоплаченої продукції; 35 014,50 грн. - упущена вигода; 22 892,00 грн. - збитки від інфляції; 3 627,00 грн. - 3% річних. В обґрунтування поданої заяви позивач послався на те, що вироби ОП-1, які не були оплачені ДП «АДКОМ-Україна», були перероблені на вироби 1П3-7 та поставлені ДП «Завод ім. В.О. Малишева» згідно договору №259 від 15.07.2005р., укладеного між ДП НВК «Фотоприлад» та ДП «Завод ім. В.О. Малишева» через 11 місяців після зупинення провадження у справі № 35/78-04. Таким чином, за твердженнями позивача, ДП НВК «Фотоприлад» вдалося значною мірою зменшити збитки, що були нанесені відповідачами - ДП «Харківський завод електроапаратури» і ДП «АДКОМ-Україна».
З приводу наданої до суду апеляційної інстанції заяви колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Проте, як вбачається з наданої позивачем до суду апеляційної інстанції зави, по суті вона містить нові вимоги щодо стягнення суми збитків в розмірі 129 519,50 грн., які обумовлені фактами та обставинами, що відбулися вже після винесення рішення по справі в суді першої інстанції та під час її знаходження в провадженні Харківського апеляційного господарського суду, тобто майже через рік після винесення ухвали судом апеляційної інстанції про зупинення провадження у справі № 35/78-04.
Відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
01.04.2008р. в судове засідання позивач, заявник апеляційної скарги не з'явився, але надав до Харківського апеляційного господарського суду клопотання № 01-10/56 від 24.03.08р., в якому підтвердив свою правову позицію викладену в апеляційній скарзі та в заяві про зменшення розміру позовних вимог, а також просив суд апеляційної інстанції розглянути апеляційну скаргу без участі представника ДП НВК «Фотоприлад».
Перший відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки не попередив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Другий відповідач, ДП «АДКОМ-Україна», 01.04.2008р. звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з клопотанням про зупинення провадження у справі до вирішення кримінальної справи № 24030078 у встановленому порядку.
Колегія суддів відхиляє зазначене клопотання як безпідставне та необґрунтоване, оскільки за клопотанням ДП «АДКОМ-Україна» та з тих же підстав дана справа була зупинена більше трьох років, та в ухвалі про поновлення провадження у справі № 35/78-04 від 29.02.2008р. суд апеляційної інстанції вже визначився щодо питання поновлення провадження у справі.
Крім того, виходячи зі змісту норми ст. 79 ГПК України, необхідною передумовою для застосування такого виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розглядові по суті заявлених позовних вимог, а викладені другим відповідачем в клопотанні обставини не є обставинами, які зумовлюють неможливість розгляду справи по суті, та відповідно підставою для зупинення провадження у справі. До того ж, за достатньо тривалий час сторони якісь інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень не представили, кримінальна справа по обвинуваченню службових осіб ДП «АДКОМ-Україна» вже більше трьох років не розглянута у встановленому порядку та вироку суду немає, а предметом даного спору є господарські стосунки між сторонами по справі, до того ж суд апеляційної інстанції в ухвалі від 29.02.2008р. виклав свою позицію щодо поновлення провадження у справі, інших підстав для зупинення провадження у справі заявником не наведено, тому колегія суддів вважає за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представника другого відповідача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2004р. без змін, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за якими встановив, що 23.09.2002р. позивач уклав з ДП «Харківський завод електроапаратури» договір № 71, відповідно до умов якого Продавець (ДП НВК «Фотоприлад») зобов'язався виготовити та поставити , а Покупець (ДП «Харківський завод електроапаратури») оплатити та прийняти дослідний зразок оптичного прицілу ОП-1.
У березні 2003 року ДП «Харківський завод електроапаратури» направило ДП НВК «Фотоприлад» повідомлення про свої наміри передати свої права та обов'язки за договором № 71 ДП «АДКОМ-Україна».
19.05.2003р. між позивачем та ДП «АДКОМ-Україна» був укладений договір № 120 про поставку прицілів ОП-1 у кількості, що залишалась до поставки від договору № 71з ДП «Харківський завод електроапаратури» .
Одночасно з укладанням договору поставки № 120 від 19.05.2003р. ДП НВК «Фотоприлад» і ДП «Харківський завод електроапаратури» 15.03.2003р. уклали між собою угоду про розірвання договору № 71 від 23.09.2002р., відповідно до якої права і обов'язки контрагентів за цим договором припинялися.
Позивач вважає, що дана угода від 15.03.2003р. є недійсною та посилається на те, що вона підписана особою без спеціально обумовлених повноважень
Місцевий господарський суд, розглянувши надані позивачем докази на підтвердження недійсності зазначеної угоди, встановив, що в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсною угоду від 15.05.2003р. про розірвання договору № 71 від 23.09.2002р. слід відмовити, оскільки посилання позивача, що угода підписана не уповноваженою особою відповідача безпідставні, листом № 67-юр від 29.03.2004р. генеральний директор головний конструктор ДП "Харківський завод електроапаратури" В.П. Улітенко підтвердив підпис та повноваження заступника генерального директора Полонського О.М. на угоді про розірвання договору № 71 від 23.09.2002р. від імені ДП "Харківський завод електроапаратури".
Твердження позивача щодо недобросовісності дій ДП "Харківський завод електроапаратури" у формі обману відносно позивача при укладанні угоди про розірвання договору № 71 від 23.09.2002р. суд визнав необґрунтованим, оскільки суду не подані докази в підтвердження поширення першим відповідачем неправдивих відомостей про обставини, які стосуються укладання угоди про розірвання договору № 71 від 23.09.2002р. або введення в оману позивача відносно ДП "АДКОМ-Україна" з метою укладання спірної угоди.
За таких обставин, в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсною угоди від 15.05.2003р. про розірвання договору № 71 від 23.09.2002р. між ДП НВК «Фотоприлад» і ДП "Харківський завод електроапаратури", як такої, що не відповідає вимогам закону, судом першої інстанції відмовлено в зв'язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю належними доказами.
Позивачем також заявлена вимога про стягнення збитків в розмірі вартості виготовленої та невідправленої продукції в сумі 479610 грн. по договору №120 від 19.05.2001р., який укладено між "Фотоприлад" та ДП "Адком-Україна".
Місцевий господарський суд, беручи до уваги, що договір №120 від 19.05.2001р. є діючим, постачальник та покупець від нього не відмовлялись, та враховуючи, що позивачем не подано належних доказів розміру понесених збитків, дійшов висновку про відсутність підстав щодо стягнення збитків у відповідності до вимог ч.2 ст. 623 ЦК України.
Позивач просить суд стягнути з відповідачів збитки від інфляції та 3% річних від вартості неоплаченої продукції.
Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення , а також 3% річних від простроченої суми.
Відповідно до вимог п.3.3. договору №120 від 19.05.2003р. покупець (ДП «АДКОМ-Україна») зобов'язався здійснити попередню оплату кожної партії в розмірі 50% її вартості Таким чином боржником порушені грошові зобов'язання в розмірі 50% вартості продукції на суму 239 805,00 грн.
Отже, за таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з ДП «АДКОМ-Україна» індексу інфляції в розмірі 11 446,00 грн., нарахований на суму боргу, та 1 813,50 грн. - 3% річних суд першої інстанції визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки вони відповідають умовам договору та нормам чинного законодавства.
В іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних та 3% річних місцевим господарським судом відмовлено як безпідставно заявлених.
З даними висновками господарського суду повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Оскаржене рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам, оскільки суд при його прийнятті взяв до уваги обставини, суттєві для розгляду цього спору, а висновки, викладені в ньому, узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.
ДП НВК «Фотоприлад» в апеляційній скарзі не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсною угоди від 15.03.2003р., оскільки, на його думку, суд не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи та не витребував від відповідача додаткові документальні докази.
Проте, колегія суддів вважає наведені доводи безпідставними, оскільки відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Колегія суддів вважає, що позивач не представив і не обґрунтував належними та допустимими доказами наявності підстав для визнання угоди від 15.05.2003 р. недійсною та не довів того, що дана угода була укладена під впливом обману з боку ДП «Харківський завод електроапаратури» та підписана особою, яка не мала на те повноважень.
ДП НВК «Фотоприлад» в апеляційній скарзі твердить, що місцевий господарський суд невірно вказує на відсутність підстав для стягнення збитків, зокрема позивач вважає, що дія договору № 120 від 19.05.2003р., укладеного між ДП НВК «Фотоприлад» та ДП «АДКОМ-Україна» закінчилась у кінці вересня 2003 року, коли закінчилось виготовлення продукції і її передача на склад, а суд першої інстанції допустив помилку, не поставивши це питання на обговорювання всупереч процесуальним нормам права.
Колегія суддів не погоджується з наведеним, оскільки відповідно до п. 7.1 договору № 120 від 19.05.2003р., даний договір діє до закінчення виконання замовлення і повних взаєморозрахунків за даним договором, проте, постачальник та покупець від нього не відмовлялись, а матеріали справи не містять доказів повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором. Отже, твердження позивача про закінчення дії даного договору є безпідставним, а його посилання на ст. 213, 637 ЦК України зводиться до особистого міркування та тлумачення норм права на свою користь.
ДП НВК «Фотоприлад» в апеляційній скарзі не погоджується з висновками місцевого господарського суду про недоведеність розміру понесених збитків, вказує, що до позову був наданий розрахунок загальної вартості продукції у розмірі 479 610,00 грн., та зазначає, що невиконання ДП «АДКОМ-Україна» обов'язку сплатити аванс зумовила неможливість для позивача виконати своє зобов'язання по доставці продукції.
З приводу вищевказаних тверджень позивача, колегія суддів зазначає наступне,
По-перше, відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Однак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що позивачем не доведений, а матеріалами справи не підтверджений розмір понесених збитків, оскільки договір № 120 від 19.05.2003р. є діючим, згідно з вимогами п. 2.23 договору обов'язок доставки продукції покладено на постачальника (позивача), покупець (другий відповідач) обладнання відповідно до умов договору не отримував.
По-друге, згідно ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Позивачем не доведено наявність факту реальних збитків.
Упущена вигода є лише можливою (майбутньою) та її розмір допустимо установити лише приблизно, з деякими припущеннями, тоді як сума 479 610,00 грн. включає в себе тільки прямі виробничі витрати позивача.
Отже, шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між протиправними діями особи, самою шкодою та наявністю вини.
Відсутність причинного зв'язку, як складової цивільного правопорушення робить неможливою відповідальність відповідача.
Крім того, ДП НВК «Фотоприлад» не надано доказів вжиття заходів щодо запобігання нібито виниклих збитків в розмірі 479 610,00 грн., тоді як позивач мав змогу реалізувати майно за власним бажанням, не ставити обставини в залежність від другого відповідача.
Відповідно до ст. ст. 32 - 34 Господарського процесуального кодекс України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, але позивач, з урахуванням всіх обставин справи, як у ході вирішення справи в господарському суді, так і під час розгляду апеляційної скарги не надав належних та допустимих доказів на підтвердження недійсності угоди від 15.03.2003р., укладеній між ДП НВК «Фотоприлад» та ДП «Харківський завод електроапаратури», доказів наявності підстав для стягнення збитків у розмірі 479 610,00 грн., тому колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог ДП НВК «Фотоприлад» в цій частині, а також в частині стягнення збитків від інфляції та річних в розмірі 13 259,50 грн., як таких, що безпідставно заявлені.
В частині позовних вимог щодо стягнення з ДП «АДКОМ-Україна» індексу інфляції в розмірі 11 446,00 грн., нарахований на суму боргу, та 1 813,50 грн. - 3% річних, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Рішення в цій частині не оскаржується.
Приймаючи до уваги вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача позбавлена фактичного та правового обґрунтування, а викладені в ній доводи не відповідають як матеріалам справи, так і чинному законодавству, тому рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2004 року по справі №35/78-04 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 623 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32-34, 43, 99, 101, 102 п. 1 ст. 103, ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України,-
постановила:
Клопотання Дочірнього підприємства «АДКОМ-Україна», м. Харків прозупинення провадження у справі залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2004 року по справі № 35/78-04 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Демченко В.О.
Судді Такмаков Ю.В.
Барбашова С.В.