26.04.2011 року Справа № 34/330-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Науменка І.М. -доповідача
суддів: Голяшкіна О.В., Мороза В.Ф.,
при секретарі судового засідання: Колесник Д.А.,
від позивача: ОСОБА_1. представник, довіреність №02-04/719 від 12.11.10;
від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №б/н від 04.01.11;
від третьої особи: ОСОБА_3 представник, довіреність №б/н від 11.01.11;
розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю “МСК-Сервіс”, смт.Ювілейне Дніпропетровської області, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2011р. у справі №34/330-10
за позовом публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”, м.Київ
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “МСК-Сервіс”,
смт.Ювілейне Дніпропетровської області
третя особа товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпроцентрбуд”,
Дніпропетровськ
про стягнення 38 670 876,19 грн.,
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2011р. (суддя Примак С.А.) у справі №34/330-10 позовні вимоги ПАТ “Укрсоцбанк” задоволено повністю. Звернено стягнення на предмет іпотеки, майно ТОВ “МСК-Сервіс” за договором іпотеки №24 від 18.01.2008р. та №23 від 22.01.2008р., в рахунок погашення заборгованості ТОВ “Дніпроцентрбуд” за договором про надання відновлюваної кредитної лінії №085/002-8 від 18.01.2008р. у сумі 38 670 876,19 грн. кредиту, а також, з метою компенсування позивачеві 25 500,00 грн. витрат на сплату державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що договорами іпотеки №24 від 18.01.2008р. та №23 від 22.01.2008р. передбачено право позивача, як "Іпотекодержателя", на задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки, що належить на праві власності ТОВ “МСК-Сервіс”, у випадках невиконання боржником /ТОВ “Дніпроцентрбуд”/ основного зобов'язання за договором про надання відновлюваної кредитної лінії №085/002-8 від 18.01.2008р., або порушення порядку його виконання, та інших випадках, передбачених вищезгаданим кредитним договором, договором іпотеки та чинним законодавством України.
Не погодившись з даним рішенням, скаржник, ТОВ “МСК-Сервіс”, звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій називає дане рішення неправомірним, у зв'язку з чим просить останнє -скасувати та прийняти у даній справі нове рішення, повністю відмовивши в задоволенні позовних вимог.
Так, в апеляційній скарзі ТОВ “МСК-Сервіс” зауважує на безпідставному, на його думку, ігноруванні господарським судом першої інстанції інформації про порушення проти ТОВ “Дніпроцентрбуд” провадження у справі про банкрутство /ухвала від 18.09.2009р. у справі №Б29/333-09/ та відмові в зупиненні провадження у даній справі №34/330-10; заперечує проти відсутності в тексті оскаржуваного судового рішення серед іншого, зокрема, початкової ціни предмету іпотеки для його подальшої реалізації.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що остання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як видно із матеріалів справи, 18.01.2008р. між ПАТ “Укрсоцбанк” (далі - Кредитор, Позивач) та ТОВ “Дніпроцентрбуд” (далі - Позичальник, Третя особа) був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії №085/002-8 (далі - Договір).
В свою чергу, з метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за кредитним договором, між відповідачем, ТОВ “МСК-Сервіс”, (далі - Іпотекодавцем) та банком (далі - Іпотекодержателем) були укладені договори іпотеки №24 від 18.01.2008р. та №23 від 22.01.2008р.
Отже, як встановлено господарським судом першої інстанції, підтверджується наявними у справі матеріалами та не заперечується сторонами, Позивач /кредитор/ свої зобов'язання за вищезгаданим договором про надання відновлювальної кредитної лінії №085/002-8 від 18.01.2008р. виконав належним чином, кредит Позичальникові надав.
Натомість, Позичальник /третя особа/ взятих на себе за даним договором зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та відсотків за користування ними, не дотримався /докази зворотного в матеріалах справи відсутні/, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 38 670 876,19 грн.
Наведене стало підставою для звернення позивачем до господарського суду для захисту порушеного права шляхом стягнення на предмет іпотеки за п.п.2.4.3.-2.4.7 іпотечних договорів в рахунок погашення вищезгаданої кредитної заборгованості.
Тобто, предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Отже, на думку апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд обґрунтовано керувався ст.ст.526,530 ЦК України, згідно з якими зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. В той же час, задоволення позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки правомірно ґрунтується на приписах ч.1 ст.546, 572, 589 Цивільного кодексу України та ст.7 Закону України "Про іпотеку", якими передбачено право Заставодержателя /Іпотекодержателя/ на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Так, зокрема, ст.589 ЦК України передбачено правові наслідки невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою. А саме, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель /Іпотекодержатель у даному випадку/ набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмету застави Іпотекодержатель /банк/ має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом, що і було цілком правомірно зроблено позивачем шляхом звернення до господарського суду Дніпропетровської області з відповідним позовом.
Отже, на думку колегії суддів, приймаючи рішення про задоволення позову, господарським судом першої інстанції в основу останнього правомірно покладено відсутність в матеріалах справи доказів сплати ТОВ “Дніпроцентрбуд” /Позичальником/ заборгованості за договором про надання відновлюваної кредитної лінії №085/002-8 від 18.01.2008р. та, в свою чергу, наявність договорів іпотеки №24 від 18.01.2008р. та №23 від 22.01.2008р. в забезпечення виконання Позичальником наведених вище кредитних зобов'язань.
Що ж до викладених в апеляційній скарзі заперечень стосовно безпідставності ігнорування господарським судом першої інстанції інформації про порушення відносно третьої особи та боржника за основним зобов'язанням /ТОВ “Дніпроцентрбуд”/ провадження у справі про банкрутство та, як наслідок, відмови в зупиненні провадження у даній справі №34/330-10, слід зауважити наступне:
По-перше, хоча при наявності відносно одного й того самого суб'єкту господарської діяльності одночасно і провадження у справі про банкрутство, і господарської справи, розпочатої вже після опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство, судова практика зазвичай надає перевагу провадженню у справі про банкрутство, проте, ані Закон “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ані ГПК України не містять приписів стосовно заборони прийняття позовної заяви до боржника, відносно якого вже порушено справу про банкрутство, а також, стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. /Постанова Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. “Про судову практику у справах про банкрутство”.
Окрім того, відповідно до вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також, органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Аналогічна правова позиція викладена у Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про банкрутство" №15 від 18.12.2009р., а саме, у заявах кредиторів за вимогами, що випливають з цивільних зобов'язань, розмір цих вимог має бути визначено виключно у грошовій формі. Кредитори, вимоги яких випливають з інших, крім грошових, цивільних зобов'язань, можуть подавати ці заяви лише у випадках, коли їх вимоги визначені у грошовому зобов'язанні на підставі отриманих кредиторами виконавчих документів.
Тобто, грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, тоді як в рамках даної справи №34/330-10 вимоги позивача /ПАТ “Укрсоцбанк”/ до відповідача /ТОВ “МСК-Сервіс”/ ґрунтуються на договорах іпотеки (інше, ніж грошове цивільне зобов'язання), в той час коли саме грошове зобов'язання виникло у іншої юридичної особи -ТОВ “Дніпроцентрбуд”.
Таким чином, вимоги у даному спорі пред'явлені не до самого боржника /ТОВ “Дніпроцентрбуд”/, а до іншого суб'єкта господарювання, ТОВ “МСК-Сервіс”, що є Іпотекодавцем за відповідними договорами іпотеки, у зв'язку з чим посилання відповідача та третьої особи у своїх клопотаннях на порушення проти ТОВ “Міжнародна будівельна компанія “Україна-Канада” провадження у справі про банкрутство, як на підставу зупинення провадження у даній справі №34/330-10, господарським судом першої інстанції цілком правомірно відхилені, як неспроможні.
В свою чергу, щодо заперечень скаржника стосовно незазначення господарським судом першої інстанції початкової ціни предмету іпотеки, колегія суддів вважає за доцільне зауважити, що вартість даного майна зазначена у витягах з реєстру прав власності на нерухоме майно №17363038 та №17366755, що видані Дніпропетровським районним комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації" 15.01.2008р., реєстраційні номери 3729260 та 17168309, відповідно, та, окрім того, визначена сторонами /ТОВ “МСК-Сервіс” та ПАТ “Укрсоцбанк”/ у п.1.3. кожного з договорів іпотеки №24 від 18.01.2008р. та №23 від 22.01.2008р.
Слід зазначити також, що реалізація заставного майна, на яке звернуто стягнення оскаржуваним судовим рішенням, проводитиметься шляхом проведення публічних торгів в порядку виконавчого провадження, що, згідно Закону України “Про виконавче провадження”, передбачає його обов'язкову оцінку.
Колегія суддів вважає за доцільне також зауважити, що 26.04.2011р. представником відповідача було заявлено письмове клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи з метою визначення ринкової вартості предмету іпотеки. Проте, враховуючи викладені вище доводи, вищезгадане клопотання апеляційним господарським судом відхилено, як безпідставне. При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що заявник даного клопотання під час судового засідання 26.04.2011р. від оплати ініційованого ним експертного дослідження відмовився.
Таким чином, за підсумками апеляційного провадження, викладені в апеляційній скарзі заперечення колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, тоді як рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2011р. у справі №34/330-10 - повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, тому, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2011р. у справі №34/330-10 -залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “МСК-Сервіс”, смт.Ювілейне Дніпропетровської області, -без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний строк.
Головуючий суддя І.М. Науменко
Суддя О.В. Голяшкін
Суддя В.Ф. Мороз