Іменем України
26 квітня 2011 року справа № 5020-285/2011
За позовом Федерального державного унітарного підприємства „13 судоремонтний завод Чорноморського Флоту” Міністерства оборони Російської Федерації
(Килен-балка, місто Севастополь, 99004)
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Добриня та Ко”
(пр. Ген. Острякова, буд.. 15, місто Севастополь, 99029),
про стягнення 65337,52 грн.
суддя Шевчук Н.Г.
За участю представників:
позивача -ОСОБА_1, довіреність № 31/8 від 18.01.2011;
відповідач -не з'явився.
Суть спору:
Федеральне державне унітарне підприємство „13 судоремонтний завод Чорноморського Флоту” Міністерства оборони Російської Федерації звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Добриня та Ко” про стягнення 65337,52 грн, з яких: заборгованість по договору у розмірі 49940,70 грн., пеня у розмірі 4428,38 грн., інфляційне збільшення у розмірі 8589,12 грн, 3% річних у розмірі 2709,32 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на статті 526, 625, 629 Цивільного кодексу України, статті 174, 193 Господарського кодексу України та на порушення відповідачем договірних зобов'язань по оплаті послуг (арк. с.2-3).
Відповідач у судові засідання 24.03.2011, 11.04.2011, 26.04.2011 явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату час та місце судових засідань повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду не виконав.
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З урахуванням вищевикладеного суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд
встановив:
27.05.2009 між Федеральним державним унітарним підприємством „13 судоремонтний завод Чорноморського Флоту” Міністерства оборони Російської Федерації (Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Добриня та Ко” (Фірма) укладений договір по наданню причальної стінки для зберігання устаткування, послуги по охороні устаткування №13/18/74-05/09 (далі - Договір) (арк.с. 8).
Відповідно до пункту 1.1 Договору Підприємство з 30.07.2008 надає виробничу площу причалу для зберігання устаткування Фірми (установка „Тайфун”-1к-т, ресивер-1к-т, компресор 132 кВт -1к-т, контейнер слюсарський -1 шт.), послуги по охороні устаткування у нічний час.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Фірма здійснює платежі на підставі актів-розрахунків по виставлених рахунках шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підприємства банківськими платіжними дорученнями протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку.
Відповідно до актів від 29.10.2009 та 31.05.2009 Позивач надав Відповідачу виробничі площі причалу №35 для зберігання устаткування Відповідача та охороні устаткування у нічний час за період з 30.07.2008 по 27.10.2008 на суму 12741,30 грн., а за період з 28.10.2008 по 31.05.2009 на суму 36869,40 грн. (арк. с 9-10).
Позивачем були виставлені відповідачу рахунки №69 від 27.05.2009 на суму 36869,40грн. та №72 від 29.10.2008 на суму 12741,30грн., які були направлені на адресу відповідача, що підтверджується поштовими квитанціями від 29.10.2008 та 01.06.2009 (арк. с. 50-51).
Відповідач вих.№1714 від 27.05.2009 направив на адресу позивача гарантійний лист щодо зобов'язання оплатити заборгованість по зберіганню устаткування у розмірі 49610,70грн до 30.06.2009 (арк. с. 14).
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії. а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 49610,70 грн.
Позовна вимога про стягнення 330 грн. заборгованості по оплаті за надання відповідачу послуг автокрану для завантаження устаткування задоволенню не підлягає як безпідставна, оскільки докази надання таких послуг та направлення рахунку №74 від 29.05.2009 на оплату цих послуг відповідачу відсутні
Виходячи з фактичних обставин справи суд дійшов висновку про те, що у встановлені Договором строки відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих послуг не виконав, тобто є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи рахунок №69 від 27.05.2009 був направлений рекомендованим листом 01.06.2009, а рахунок №72 від 29.10.2008 був направлений рекомендованим листом 29.10.2008.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Фірма здійсню платежі на підставі актів-розрахунків по виставленим рахункам перерахунок грошових коштів на розрахунковий рахунок Підприємства банківськими платіжними дорученнями протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку.
Документально підтверджена інформація щодо дня отримання відповідачем цих рахунків відсутня.
Відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв'язку № 1149 від 12.12.2007 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів" встановлені нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1; а при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день (пункт 4.1.2, 4.2).
У зв'язку з цим відповідач повинен був оплатити по рахунку №72 від 29.10.2008 до 10.11.2008, по рахунку №69 від 27.05.2009 - до 11.06.2009, а тому зобов'язання по оплаті рахунку №72 від 29.10.2008 є простроченим з 10.11.2008, по рахунку №69 від 27.05.2009 - з 11.06.2009.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 4428,38грн, збільшення боргу з урахування індексу інфляції у розмірі 8589,12грн та 3% річних у сумі 2709,32грн.
Проте, ні у позовній заяві, ні у порядку додаткового обґрунтування позовних вимог позивач не вказав за який саме період прострочення платежів нараховані заявлені ним до стягнення пеня, інфляційні та 3% річних.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку (арк. с. 43-44) по рахунку №69 від 27.05.2009 ним за період з 01.06.2009 по 01.02.2011 нарахована інфляційна складова боргу у розмірі 5161,72грн, 3% річних у розмірі 1848,52грн та пеня за період з 01.05.2009 по 01.11.2009 у розмірі 4428,38грн, по рахунку №72 від 29.10.2008 -за період з 01.11.2008 по 01.02.2011 інфляційна складова у розмірі 3427,40грн і 3% річних у розмірі 860,80грн.
За змістом положень статей 43, 22, 38, 54, 83 Господарського процесуального кодексу України визначення підстав та предмету позову є виключним правом позивача
Пунктом 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог за наявності про це клопотання заінтересованої особи, але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.
Позивач просить стягнути з відповідача інфляційне збільшення у сумі 8589,12 грн., з яких згідно розрахунку позивача по рахунку №69 від 27.05.2009 за період з 01.11.2009 по 01.02.2011 інфляційна складова у розмірі 5161,72грн і по рахунку №72 від 29.10.2008 ним за період з 01.11.2008 по 01.02.2011 нарахована інфляційна складова боргу у розмірі. 3427,40грн
Оскільки позивачем невірно визначено початок періодів прострочення відповідача по оплаті цих рахунків, то підлягає стягненню інфляційне збільшення боргу по рахунку №69 за період з 11.06.2009 по 01.02.2011 і по рахунку №72 за період з 10.11.2008 по 01.02.2011.
Згідно розрахунку суду інфляційне збільшення суми заборгованості за ці періоди становить 9197,20грн. за наступним розрахунком:
№№
рах.Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодиІнфляційне збільшення суми боргу (грн.)
7210.11.2008 - 01.02.201112741.301.2823593.05
6911.06.2009 - 01.02.201136869.401.1525604.15
Суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача про стягнення інфляційного збільшення у сумі 8589,12 грн., так як заявлена позивачем сума не перевищує допустиму межу.
Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2709,32 грн.
Суд вважає позовні вимоги щодо стягнення 3% річних такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 2673,70 грн., за наступним розрахунком:
№№
рахунківСума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів(грн.)
6936869.4011.06.2009 - 01.02.20116013 %1821.25
7212741.310.11.2008 - 01.02.20118143 %852.45
Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нормою частини шостої статті 232 цього Кодексу передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.
Зобов'язання по оплаті рахунку №69 від 27.05.2009 мало бути виконане відповідачем до 11.06.2009, а тому пеня за прострочення виконання зобов'язання по оплаті рахунку №69 від 27.05.2009 може бути нарахована за період з 11.06.2009 по 11.12.2009, оскільки нарахування пені за більший період у спірному правовідношенні ні законом ні договором не передбачено.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 01.05.2009 по 01.11.2009 у розмірі 4428,32 грн. за прострочення виконання зобов'язання по оплаті рахунку №69 від 27.05.2008.
Таким чином, підлягає задоволенню вимога про стягнення пені за період з 11.06.2009 по 01.11.2009 у розмірі 3083,89 грн. відповідно до наступного розрахунку:
№№
рах.Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
6936869.411.06.2009 - 14.06.2009412.0000 %0.066 %*96.97
6936869.415.06.2009 - 11.08.20095811.0000 %0.060 %*1288.91
6936869.412.08.2009 - 01.11.20098210.2500 %0.056 %*1698.01
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Добриня та Ко” (пр. Ген. Острякова, буд. 15, місто Севастополь, 99029, код ЄДРПОУ 16328694, відомості про наявність поточних рахунків в установах банку відсутні) на користь Федерального державного унітарного підприємства „13 судоремонтний завод Чорноморського Флоту” Міністерства оборони Російської Федерації (Килен-балка, місто Севастополь, 99004, код ЄДРПОУ 22288616, р/р 26006013019890 в ПАТ „ВТБ Банк” місто Київ, МФО 321767) 49610,70 грн. -заборгованість по договору; 8589,12 грн. - інфляційне збільшення; 2673,70грн. -три відсотка річних; 3083,89 грн. -пеня, 639,57 грн. - витрати по сплаті державного мита та 231,01 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
2. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Суддя підпис Н.Г. Шевчук
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 04.05.2011