"04" травня 2011 р.Справа № 20/17-622-2011
За позовом: Приватного підприємства "Посполіта Сервіс"
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Одесавтотранс"
про зобов'язання укласти договір
Суддя Щавинська Ю.М.
Представники сторін:
від позивача: Орлов О.О.- директор, ОСОБА_1- за довіреністю б/н від 12.02.2011 року;
від відповідача: ОСОБА_2- за довіреністю № 9-1/180 від 09.03.2011 року.
СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство "Посполіта Сервіс" звернулося до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Одесавтотранс”, в якій просило зобов'язати відповідача повернути один екземпляр належно оформленого проекту договору та укласти з позивачем договір по наданню послуг і виконанню робіт, пов'язаних з відправленням і прибуттям пасажирів на автобусних маршрутах загального користування Одеса-Миколаїв, Одеса-Херсон з автостанцій і автовокзалу ВАТ „Одесавтотранс” у запропонованій позивачем редакції.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що ним на адресу відповідача було направлено проект договору №01-11-1 від 4.01.2011р. про надання послуг і виконання робіт, пов'язаних з відправленням і прибуттям пасажирів на автобусних маршрутах загального користування з автостанцій і автовокзалу ВАТ „Одесавтотранс” (а.с.7-8). Листом від 26.01.2011р. відповідач направив позивачу протокол розбіжностей до вказаного договору, в якому надав свою редакцію п.п. 2.3, 4.1, 4.4, 4.3, 5.2, 5.3, 5.5, 5.8, 5.9.
Недосягнення сторонами згоди на стадії укладення договору насамперед щодо порядку реалізації проїзних квитків та необґрунтованого, за думкою позивача, збільшення відповідачем штрафних санкцій за порушення договору зумовило звернення до суду із відповідним позовом.
Відповідач у відзиві на позов (а.с.23-25) проти позову заперечував у повному обсязі, вважаючи правомірними умови, що викладені у протоколі розбіжностей, а також просив здійснити заміну відповідача з ВАТ „Одесавтотранс” на ПАТ „Одесавтотранс” у зв'язку зі зміною назви товариства.
Приймаючи до уваги, що реорганізації відповідача у розумінні ст.ст.104-109 ЦК України не відбулось, підстави для застосування ст.25 ГПК України щодо здійснення правонаступництва відсутні. Таким чином, у зв'язку зі зміною найменування юридичної особи, відповідачем у справі слід вважати Публічне акціонерне товариство „Одесавтотранс”.
У судовому засіданні 4.05.2011р. позивач позов підтримав у повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні 4.05.2011р. позов просив залишити без розгляду у зв'язку з неподанням позивачем витребуваних судом документів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків:
У відповідності до п. 5 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
При цьому, згідно до п .7 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 (із змінами та доп.), при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:
- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі;
- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору;
- позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.
Ухвалою від 21.02.2011р., яка була вручена позивачу за адресою, вказаною ним у позовній заяві 1.03.2011р. (а.с.21), позивач був, зокрема, зобов'язаний надати оригінали доданих до позовної заяви документів, докази, що підтверджують статус юридичної особи, письмові пояснення щодо кожного пункту спірного договору, обґрунтування розмірів штрафних санкцій.
У судовому засіданні 23.03.2011р., в якому здійснювалося технічне фіксування судового процесу, представник позивач пояснив, що ухвала суду не виконана, оскільки не була отримана позивачем.
Приймаючи до уваги невиконання позивачем вимог ухвали суду, а також у зв'язку із необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 11.04.2011р. Ухвалою від 23.03.2011р. (а.с.47), яка була вручена за вказаною позивачем адресою 1.04.2001р. (а.с.49), позивача повторно було зобов'язано надати оригінали доданих до позовної заяви документів, докази, що підтверджують статус юридичної особи, письмові пояснення щодо кожного пункту спірного договору, обґрунтування розмірів штрафних санкцій, тощо.
У судовому засіданні 11.04.2011р., в якому також здійснювалася технічна фіксація судового процесу (а.с.76-80), позивач надав на вимогу суду оригінали документів, що підтверджують статус юридичної особи, для огляду та копії для залучення до матеріалів справи.
На питання суду щодо причин ненадання оригіналів дозволів, які також є додатками до позову, представник позивача відповів, що дозволи будуть надані у наступне судове засідання.
У зв'язку з ненаданням витребуваних судом документів - дозволів і у судовому засіданні 18.04.2011р., вказані документи були знову витребувані судом (ухвала від 18.04.2011р. (а.с.86), крім того, строк розгляду справи було продовжено на 15 днів відповідно до ст.69 ГПК України.
У судове засідання 4.05.2011р. представник позивача з'явився, але витребуваних судом документів не надав, пояснивши це неотриманням ухвали суду. Крім того, директор позивача на питання суду пояснив, зокрема, що маршрути №133/134 вказані у п.2.2 проекту договору помилково, оскільки надані на обслуговування саме ПАТ „Одесавтотранс”, щодо маршруту №433/434, директор позивача пояснив, що у лютому 2011 року було проведено новий тендер, який також був виграний позивачем, проте будь-яких доказів цього, в порушення ст.33 ГПК України, не надав.
Відповідно до ст.22 ГПК України, зміст якої було роз'яснено сторонам у судовому засіданні 23.03.2011р., сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, за змістом ст.115 ГПК України, вимоги суду, сформульовані, зокрема, в ухвалах, є обов'язковими для виконання.
З урахуванням наявності у справі доказів отримання судових ухвал за вказаною позивачем згідно до вимог ст.54 ГПК України поштовою адресою, а також обізнаності представників позивача про витребування судом документів, зокрема дозволів на право обслуговування маршрутів, суд доходить висновку про не доведення позивачем наявності поважних причин, що перешкоджали їх наданню.
Крім того, суд звертає увагу, що вказуючи про неотримання ухвали як причину ненадання доказів у судовому засіданні 23.03.2011р., представник позивача протягом усього часу розгляду судом господарської справи жодного разу не скористався наданим ст.22 ГПК України правом на ознайомлення з матеріалами справи.
Разом з тим, суд вважає, що ненадання позивачем без поважних причин доказів, про витребування яких було зазначено у відповідних процесуальних документах, перешкоджає вирішенню справи по суті, виходячи з наступного.
Так, згідно з ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів. Частиною 7 вказаного Кодексу передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України). Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України).
Виходячи зі змісту глави 20 ГК України, в основу формування договірних зобов'язань покладений принцип вільного волевиявлення, відповідно до якого вирішення судом неврегульованих умов, що виникли при укладенні договору, можливо лише за спільною згодою усіх сторін. Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 181 ГК України, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його. В цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
Винятком з цього правила є порядок укладення договорів за державним замовленням або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше (ч. 2 ст. 187 ГК України).
Виходячи з викладеного, наслідком вирішення переддоговірного спору повинно бути прийняття судом рішення про укладення договору в тій чи іншій редакції чи спонукання укласти договір у редакції, визначеній судом за результатами вирішення спору (ч. 3 ст. 84 ГПК України), оскільки саме шляхом прийняття таких рішень у переддоговірних спорах реалізується завдання судочинства, яким є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Таким чином, для можливості розгляду судом переддоговірного спору обов'язковим є встановлення факту обов'язковості укладення сторонами договору, щодо якого виник спір.
Згідно з ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.32 Закону України „Про автомобільний транспорт” власники автостанцій зобов'язані укласти договір з автомобільним перевізником, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, тільки за наявності в нього договору із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування про організацію перевезення на автобусних маршрутах загального користування чи дозволу органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування маршрутів загального користування, що пролягають через цю автостанцію.
Зазначена норма цілком кореспондується з Порядком регулювання діяльності автостанцій, затвердженим Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.09.2010 №700, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.11.2010р. за №1068/18363.
Згідно з положеннями вказаного порядку (п.5.3, 5.4) власник зобов'язаний укласти з перевізником договір про надання послуг автостанції за наявності у перевізника договору про організацію перевезень з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією чи дозволу Державної адміністрації автомобільного транспорту на перевезення пасажирів на маршруті загального користування, розкладом руху якого передбачено заїзд на автостанцію власника.
Строк, на який укладається договір про надання послуг автостанціями, не може бути меншим, ніж строк обслуговування перевізником маршруту (рейсу), визначений договором про організацію перевезень з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією чи дозволом Державтотрансадміністрації на перевезення пасажирів на маршруті загального користування.
Таким чином, ненадання витребуваних судом документів взагалі перешкоджає встановленню факту обов'язковості укладення сторонами договору, щодо якого виник спір, що є необхідною передумовою розгляду судом переддоговірного спору.
З урахуванням викладеного, встановивши наявність умов, сукупність яких є підставою для застосування п.5 ст.81 ГПК України, суд доходить висновку про необхідність залишення позову без розгляду, що, водночас, не позбавляє позивача права повторного звернення до суду із відповідним позовом після усунення зазначених недоліків.
Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позовну заяву Приватного підприємства "Посполіта Сервіс" залишити без розгляду.
Суддя Щавинська Ю.М.