79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.05.11 Справа№ 10/198
За позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Львів
До відповідача-1 Червоноградська міська рада , м. Червоноград, Львівської області
До відповідача-2 Виконавчий комітет Червоноградської міської ради, м. Червоноград, Львівської області
Третя особа-1 КП «Ринок «Левада», м. Червоноград, Львівської області
Третя особа-2 ДКП «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації, м. Червоноград, Львівської області
Про визнання недійсними п. 1.1., 2.1 рішення Червоноградської міської ради № 118 від 27.05.2009 року «Про оформлення права власності на нежитлові приміщення будівлі в м. Червонограді» та визнання спільної часткової власності за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на будівлю магазину-складу «Будматеріали»по АДРЕСА_1.
Суддя Довга О.І.
Секретар Скремета О.О.
Представники :
від позивача: ОСОБА_2 - довіреність №1336 від 30.07.2009 року
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
від третьої особи-1: не з'явився
від третьої особи-2: не з'явився
Присутній: експерт ОСОБА_3
Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано (не заявлено).
Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу на адресу суду не надходило.
Суть спору:
На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів, до Червоноградської міської ради, Виконавчого комітету Червоноградської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: КП «Ринок «Левада», Червоноград, ДКП «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації, м. Червоноград про визнання недійсними п. 1.1., 2.1 рішення Червоноградської міської ради № 118 від 27.05.2009 року «Про оформлення права власності на нежитлові приміщення будівлі в м. Червонограді»та визнання спільної часткової власності за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на будівлю магазину-складу «Будматеріали»по АДРЕСА_1.
Вимоги заяви мотивовані тим, що позивач та КП Червоноградської міської ради «Ринок Левада», м. Червоноград знаходилися в договірних відносинах на підставі договору оренди (найму) від 01.09.2003 року, внаслідок реалізації яких та згодою орендодавця і власника майна, позивачем проведено поліпшення об'єкта оренди за договором, в результаті якого була створена нова річ.
Покликаючись на приписи ч.4 ст.778 ЦК України, які презюмують набуття наймачем права власності на новостворену річ в частині вартості його витрат на поліпшення речі, позивач, з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог №25/3-1 від 25.03.2011 року, просить суд визнати за ним право спільної часткової власності на річ, з часткою у праві спільної часткової власності у розмірі 90,9% та визнати недійсним рішенням органу місцевого самоврядування, прийняттям якого це право порушується та не визнається відповідачем.
Ухвалою суду від 29.10.2009 року задоволено клопотання представник позивача (вх. № 22377 від 29.10.2009 року), та призначено у справі судову експертизу, на вирішення якої поставлено перелік наступних питань:
1. Якою була дійсна (відновна, залишкова) вартість приміщення навісу по АДРЕСА_1, умовно позначеного в зведеному оціночному акті на будинковолодіння № 16 від 14.04.2003 року літерою «В»станом на момент його передачі в оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 01 вересня 2003 року;
2. Якою є вартість будівельно-монтажних робіт, використаних будівельних матеріалів та експлуатації машин і механізмів по реконструкції приміщення навісу по АДРЕСА_1 під магазин-склад «Будматеріали»площею 260,4 м.кв.;
3. Якою є вартість створеної ФОП ОСОБА_1 нової речі - магазину-складу «Будматеріали»площею 260,4 м.кв. по АДРЕСА_1 в цілому;
4. Яким є розмір часток ФОП ОСОБА_1 та Червоноградської міської ради Львівської області у загальній вартості магазину-складу «Будматеріали»по АДРЕСА_1, виходячи із загальної вартості цього об'єкта та розміру витрат, понесених ФОП ОСОБА -1 на його створення.
До моменту одержання результатів експертизи провадження у справі було зупинено.
У зв'язку із надходженням 04.03.2011р. вх. № 478 на адресу господарського суду Львівської області висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2450 від 27.12.2010 року та поверненням матеріалів справи, ухвалою суду від 09.03.2011 року провадження у справі було поновлено.
У поданих суду відзивах відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на заяву про уточнення позовних вимог (вх. №9000/11 від 19.04.2011 року).
Крім цього, зазначає що даний спір в частині визнання недійсним рішення підвідомчий адміністративним судам.
У поданих суду поясненнях щодо заяви про уточнення розміру позовних вимог (вх. №8883/11 від 18.04.2011 року) третя особа-1, в контексті проведення позивачем за необхідної на то згоди поліпшень, в результаті яких було створено нову річ, вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо визнання за ним права спільної часткової власності на цю річ.
Третя особа-2 у своїх поясненнях зазначає, що є реєструючим органом, який лише проводить реєстрацію прав власності на об'єкти нерухомого майна в порядку, передбаченому Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, у зв'язку із чим та враховуючи неможливість забезпечувати в судові засідання участь юрисконсульта, просить суд розглядати справу без її участі.
Подача позову відбувається шляхом звернення до суду з письмовою заявою, в якій зацікавлена особа ( позивач ) формулює свою вимогу до осіб, до яких звернена вимога. Правова природа позову як процесуального засобу захисту права полягає у тому, щоб суд, прийнявши позовну заяву, у певному процесуальному порядку перевірив законність та обґрунтованість цієї матеріально-правової вимоги однієї особи до іншої, які стають сторонами процесу і між якими відбувається спір.
Сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача, відповідачів, третіх осіб, судового експерта, дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
01 вересня 2003 року між позивачем (орендар) та третьою особою-1 (орендодавцем) був укладений договір оренди на користування позивачем нежитловим відкритим приміщенням з навісом, площею 193,5 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно з пп.пп. 2.2.8 -2.2.9 договору капітальний та поточний ремонти об'єкта оренди могли проводитися орендарем виключно за умов надання на це згоди орендодавцем.
Враховуючи незадовільний стан об'єкта оренди, позивач звернувся до орендодавця із заявою від 23.11.2003 року про надання дозволу на проведення робіт з реконструкції відкритого приміщення з навісом на АДРЕСА_1 під магазин-склад «Будматеріали», проти проведення яких орендодавець не заперечував.
Крім цього, дозвіл на проведення позивачем робіт з реконструкції відкритого приміщення з навісом на АДРЕСА_1 під магазин-склад «Будматеріали» надавався також і рішенням виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області № 150 від 31.05.2006 року «Про надання дозволу на будівництво чи реконструкцію приміщень в м. Червонограді та смт. Гірник»
Стаття 778 Цивільного кодексу України унормовує правовий режим поліпшення найманої речі та конкретизує частину 3 статті 773 Цивільного кодексу України, відповідно до якої наймач має право змінювати стан речі, переданої йому в найм лише за згодою наймодавця. Дана вимога повністю кореспондується із частиною 1 статті 778 ЦК України.
Відповідно до ч. 4 ст.778 ЦК України якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником в частині вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, юридична доля поліпшення залежить від двох обставин: 1) чи можуть поліпшення бути відокремлені від речі без її пошкодження; 2) чи було надано згоду наймодавцем на проведення такого поліпшення.
У разі, якщо поліпшення може бути відокремлено від речі без її пошкодження, наймач має право на його вилучення. При цьому, це право наймач має незалежно від того, чи надався відповідний дозвіл наймодавцем на здійснення поліпшення, чи ні. Якщо поліпшення здійснені за згодою наймодавця наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Реалізація даного права не залежить від того можна, чи ні відокремити поліпшення від речі без її пошкодження. Якщо внаслідок поліпшення створена нова річ, наймач стає її співвласником, а між наймодавцем і наймачем виникає правовий режим спільної часткової власності на об'єкт найму, де частка наймача відповідає його фактичним витратам на поліпшення речі. Проте ч. 4 ст. 778 ЦК України не містить імперативної норми, а надає сторонам право самим врегулювати це питання в договорі.
Аналогічні приписи містить п.4 ст.23 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», у відповідності до якого, якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.
Аналіз укладеного між позивачем та третьою особою-1 (орендодавцем) договору оренди від 01.09.2003 року, зі строком дії до 31.12.2007 року, свідчить про відсутність в ньому умов, які б забезпечували збереження права орендодавця на річ, поліпшення якої мали своїм наслідком створення нової речі.
За вищезазначених обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин саме приписів ч.4 ст.778 ЦК України, які презюмують набуття наймачем права власності на новостворену річ в частині вартості його витрат на поліпшення речі.
Відповідно до висновку №2450 судової будівельно-технічної експертизи, складеного 27.12.2010 року експертом лабораторії СБТД Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз вартість створеної в результаті проведених позивачем поліпшень нової речі: магазину-складу «Будматеріали»на АДРЕСА_1 станом на момент проведення експертизи склала 726 881 (сімсот двадцять шість тисяч вісімсот вісімдесят одну) грн. При цьому, за відповідним висновком експерта, вартість будівельно-монтажних робіт по реконструкції орендованого відкритого приміщення навісу під магазин-склад «Будматеріали»на АДРЕСА_1, проведених позивачем, на час проведення експертизи становить 660 868 (шістсот шістдесят тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн., що складає 90,9% у загальній вартості створеної нової речі: магазину-складу «Будматеріали»на АДРЕСА_1.
Заперечуючи на 160 000 (сто шістдесят тисяч) грн. розмір вартості будівельно-монтажних робіт по реконструкції орендованого відкритого приміщення навісу під магазин-склад «Будматеріали»на АДРЕСА_1, визначеної експертом лабораторії СБТД Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, відповідач-1 представив суду кошторисну документацію вартості цієї ж реконструкції, виконану в програмному комплексі «Експерт-Кошторис»ред. 2.7.1. (2010 року), розробленому ТОВ «Експерт-Соф Плюс» станом на 2010 рік.
З метою з'ясування вищезазначених обставин в судове засідання 06.05.2011 року для дачі пояснень з питань, що виникають при розгляді спору запрошувався експерт Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_3, який проводив судову будівельно-технічну експертизу по даній господарській справі.
Допитаний в судовому засіданні судовий експерт Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_3 пояснив, що експертне дослідження проводилося ним методом огляду і обмірів будівлі магазину-складу «Будматеріали»по АДРЕСА_1, на основі чого ним були визначені об'єми фактично виконаних будівельних робіт і дійсної вартості; розрахунок кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт по реконструкції орендованого відкритого приміщення навісу під магазин-склад «Будматеріали»на АДРЕСА_1 виконувався ним в програмному комплексі АВК-5 (2.10.5), який незмінно використовується Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз та щомісячно оновлюється.
Розбіжність у розмірі вартості будівельно-монтажних робіт по реконструкції орендованого відкритого приміщення навісу під магазин-склад «Будматеріали»на АДРЕСА_1 експерт пояснив тим, що при розрахунку вартості цих робіт в програмному комплексі «Експерт-Кошторис»ред. 2.7.1. (2010 року), розробленому ТОВ «Експерт-Соф Плюс»станом на 2010 рік, вочевидь враховувалося виконання позивачем цих робіт господарським методом, тоді як складена ним кошторисна документація вартості цих робіт, враховує їх виконання підрядною організацією. У зв'язку із цим, на переконання експерта, в кошторисній документації розрахунку вартості будівельно-монтажних робіт по реконструкції орендованого відкритого приміщення навісу під магазин-склад «Будматеріали»на АДРЕСА_1, виконаній в програмному комплексі «Експерт-Кошторис» ред. 2.7.1. (2010 року) не враховано витрати на зведення та демонтаж тимчасових будівель та споруд на суму 13 322,00 грн. (глава 8 зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва); витрати, пов'язані з відрядження працівників підрядних організацій на суму 72 290,00 грн. (глава 9 зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва), а також присутня різниця коштів на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій на суму 2 013,00 грн.; різниця кошторисного прибутку на суму 4 434,00 грн.; різниця податку на додану вартість на суму 40 847, 00 грн., що загалом становить 132 923,00 грн.
Крім цього, у зв'язку із відсутністю відомості ресурсів до поданого відповідачем розрахунку кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт по реконструкції орендованого відкритого приміщення навісу під магазин-склад «Будматеріали» на АДРЕСА_1, виконаного в програмному комплексі «Експерт-Кошторис»ред. 2.7.1. (2010 року), неможливо зробити аналіз вартості будівельних машин і механізмів; будівельних матеріалів, виробів і конструкцій.
Відповідно до ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу, якою передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Частина 5 статті 42 ГПК України передбачає можливість відхилення господарським судом висновку судового експерта, яке повинно бути мотивованим у рішенні.
У зв'язку із вищевикладеним та враховуючи виконання будівельно-монтажних робіт по реконструкції орендованого відкритого приміщення навісу під магазин-склад «Будматеріали»на АДРЕСА_1 підрядною організацією ТзОВ «РОМАС»(підтверджується наявними у справі матеріалами), господарський суд виходить з того, що у даному випадку відсутні обставини, які були б підставою для мотивованого відхилення висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2450 від 27.12.2010 року.
За таких обставин, суд вважає, що позовна вимога про визнання за позивачем права власності на новостворену річ: магазин-склад «Будматеріали»на АДРЕСА_1 в частині вартості його витрат на поліпшення речі, підтверджених висновком судової будівельно-технічної експертизи № 2450 від 27.12.2010 року, підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право уповноваженої особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Невизнання - це дії учасника цивільних правовідносин, який несе юридичний обов'язок перед уповноваженою особою, що спрямовані на заперечення в цілому або у певній частині суб'єктивного права іншого учасника цивільних правовідносин, внаслідок якого уповноважена особа позбавлена можливості реалізувати своє право. Такий несприятливий наслідок може бути як за абсолютних, так і за відносних цивільних правовідносин.
Статтею 31 Закону України «Про місцеве самоврядування»встановлені повноваження виконавчих органів місцевих рад в галузі будівництва, до яких віднесено: надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій, зупинення будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності будинків і споруд незалежно від форм власності, видача забудовникам архітектурно-планувальних завдань та технічних умов на проектування, будівництво, реконструкцію будинків і споруд, благоустрій територій та надання дозволу на проведення цих робіт.
Згідно ст.ст. 24, 29 Закону України «Про планування і забудову територій»для зведення об'єктів будівництва, крім набуття речових прав на земельну ділянку, забудовник (підрядник) має отримати дозвіл міської ради на будівництво та дозвіл державної інспекція ДАБК на виконання будівельних робіт. Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції ДАБК.
Судом встановлено, що відповідно до п.1.2 рішення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області №150 від 31.05.2006 року «Про надання дозволу на будівництво чи реконструкцію приміщень в м. Червонограді та смт. Гірник», позивачу надано дозвіл на реконструкцію орендованого відкритого приміщення з навісом під магазин-склад «Будматеріали»на АДРЕСА_1.
Пунктом 2.1 зазначеного вище рішення, та у відповідності до вимог ДБНА 3.1.-2-93 позивача зобов'язано було отримати від інспекції державного архітектурно-будівельного контролю дозвіл на виконання будівельних робіт.
На підставі рішення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області №150 від 31.05.2006 року; проектної документації, розробленої Червоноградським відділом ОПЛОПВАПБ та затвердженої 30.05.2006 року; комплексного висновку державної експертизи від 18.05.2006 року №767-438Д та договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2003 року, інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю м. Червонограда Львівської області позивачу було видано дозвіл №487/2 від 21.06.2006 року на виконання протягом четвертого кварталу 2006 року будівельних робіт з реконструкції орендованого відкритого приміщення з навісом під магазин-склад «Будматеріали»на АДРЕСА_1.
Згідно абз. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації, якщо прийняття цього майна до експлуатації передбачено договором або законом.
Частиною 4 статті 18 Закону України «Про основи містобудування» закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється, дана норма кореспондується зі статтею 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій»якою встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю (надалі інспекції ДАБК).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів»від 22 вересня 2004 року № 1243 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів.
Актом Державної приймальної комісії від 20.10.2006 року про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, пред'явлена державній приймальній комісії реконструкція орендованого відкритого приміщення з навісом під магазин-склад «Будматеріали» на АДРЕСА_1, прийнята в експлуатацію.
Пунктом 29 Порядку прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року № 1243, встановлено, що датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об'єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.
Пунктом 1.13 рішення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області №298 від 26.10.2006 року «Про затвердження актів державних приймальних комісій про готовність закінчених будівництвом об'єктів», вирішено затвердити поданий позивачем акт державної приймальної комісії від 20.10.2006 року про прийняття в експлуатацію реконструкції орендованого відкритого приміщення з навісом під магазин-склад «Будматеріали»на АДРЕСА_1.
Рішенням Виконавчого комітету Червоноградської міської ради №118 від 27.05.2009 року «Про оформлення права власності на нежитлові приміщення та будівлі в м. Червонограді», за територіальною громадою м. Червонограда в особі Червоноградської міської ради вирішено оформити право власності, зокрема, на будівлю магазину-складу «Будматеріали»по АДРЕСА_1 Львівської області (п.1.1.), видати територіальній громаді м. Червонограда в особі Червоноградської міської ради свідоцтво про право власності на будівлю магазину-складу «Будматеріали»по АДРЕСА_1 Львівської області та провести державну реєстрацію права власності на вищезгадану будівлю.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно з приписами статті 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (п. 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. N 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»).
Оскаржуване рішення Червоноградської міської ради №118 від 27.05.2009 року «Про оформлення права власності на нежитлові приміщення та будівлі в м. Червонограді» в частині оформлення за територіальною громадою м. Червонограда Львівської області в особі Червоноградської міської ради права власності на будівлю складу-магазину «Будматеріали»на АДРЕСА_1 і видачі територіальній громаді м. Червонограда Львівської області в особі Червоноградської міської ради свідоцтва про право власності на цю будівлю, не відповідає вимогам чинного законодавства через порушення у зв'язку із його прийняттям права власності позивача на новостворену річ: магазин-склад «Будматеріали» на АДРЕСА_1 в частині вартості його витрат на поліпшення речі та позбавляє позивача, як носія цього права, можливості здійснювати, реалізовувати своє право повністю або частково, а тому визнається судом незаконним та скасовується.
Доводячи до відома господарських судів України відповідь на питання за правилами якого судочинства мають розглядатися справи за позовами, в яких об'єднано вимоги про визнання права власності на певне майно і про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, згідно з яким таке право фактично заперечується, Вищий господарський суд України у своєму Інформаційному листі від 18.03.2008 року №01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»зазначив, що у вирішенні відповідних питань слід враховувати такі положення рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 №04-5/120 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»: - господарські суди на загальних підставах вирішують спори, пов'язані з захистом права власності, в тому числі з визнанням цього права (пункт 3);
- до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах про оскарження лише таких рішень, ухвалених суб'єктом владних повноважень, якими останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність, за умови, що оскаржуваний акт згідно із законодавством України є обов'язковим до виконання; інші ж справи за участю суб'єктів господарювання та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах (пункт 5).
У зв'язку із вищезазначеним судом не приймаються до уваги доводи відповідача-1 про непідвідомчість господарському суду позовної вимоги про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, згідно з яким фактично заперечується право власності позивача на певне майно та яка об'єднана з вимогою про визнання права власності на це майно.
На підставі викладеного, керуючись ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україна», ст. ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсними пункти 1.1., 2.1. рішення Червоноградської міської ради №118 від 27.05.2009 року «Про оформлення права власності на нежитлові приміщення та будівлі в м. Червонограді».
3. Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 право спільної часткової власності (співвласником) на будівлю магазину-складу «Будматеріали»літ. В-1 по АДРЕСА_1 загальною площею 260,4 м.кв., з часткою у праві спільної часткової власності у розмірі 90,9%.
4. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України .
Суддя