79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.05.11 Справа№ 27/160
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом:Львівського комунального підприємства “Магістральне” (м.Львів)
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Мальви-Меблі” (м.Львів)
про:стягнення заборгованості в розмірі 35 728,58 грн.
Суддя: В.М. Пазичев
При секретарі:І.Є.Башак
Представники сторін:
від позивача:ОСОБА_1 -представник, довіреність №1/140 від 14.04.2011 року
від відповідача :ОСОБА_2. -представник, доручення №5-11 від 04.01.2011 року
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Львівського комунального підприємства “Магістральне” (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мальви-Меблі” (м.Львів) про стягнення заборгованості в розмірі 35 728,58 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.03.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 16.03.2011 року. Ухвалою від 16.03.2011 року розгляд справи відкладено до 08.04.2011 року, у зв'язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 08.04.2011 року розгляд справи відкладено до 14.04.2011 року, у зв'язку із неявкою представників сторін. Ухвалою від 14.04.2011 року оголошено перерву в судовому засіданні до 19.04.2011 року. Ухвалою від 19.04.2011 року розгляд справи відкладено до 27.04.2011 року для надання доказів по справі. Ухвалою від 27.04.2011 року розгляд справи відкладено до 11.05.2011 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача та для надання доказів.
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 04.03.2011 року, про відкладення від 16.03.2011 року, від 08.04.2011 року , від 19.04.2011 року, від 27.04.2011 року, про оголошення перерви від 14.04.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
14.04.2011 року за вх.№8705/11 позивач подав уточнену позовну заяву, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 44 532,22 грн.
19.04.2011 року за вх.№9105/11 позивач подав пояснення по справі.
11.05.2011 року за вх.№10519/11 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача борг за період з 01.01.2008 року по 01.02.2011 року на суму 46045.52 грн.
Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 04.03.2011 року, про відкладення від 16.03.2011 року, від 08.04.2011 року, від 14.04.2011 року, від 19.04.2011 року, від 27.04.2011 року, про оголошення перерви від 14.04.2011 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника забезпечив.
08.04.2011 року за вх.№8139/11 відповідач подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
19.04.2011 року у судовому засіданні відповідач подав клопотання про залучення письмових доказів.
27.04.2011 року у судовому засіданні відповідач подав клопотання про продовження терміну розгляду справи.
Позов розглянуто за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.
Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 11.05.2011 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
Позивач у позовній заяві зазначив, що з 2002 року Львівське комунальне підприємство «Магістральне»(надалі - позивач), являється балансоутримувачем будинку на вул. В.Великого, 35а, згідно ухвали Львівської міської ради №20 від 13.06.2010 року. Товариство з обмеженою відповідальністю «Мальви - Меблі» (надалі - відповідач) в даному будинку орендує нежитлові приміщення, власником яких є Львівська міська рада.
01.01.2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір №3612ф-2 про послуги з теплопостачанням та гарячого водопостачання в обсягах, передбачених тепловим навантаженням на приміщення в житловому будинку по вул. В. Великого, 35а.
Також позивач зазначив, що відповідно до договору № 3612/ф від 05.10.2002 року, укладеного між позивачем та Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго», позивач є покупцем тепла яке постачається ЛМКП «Львівтеплоенерго». Відповідно до умов договору № 3612/ф від 05.10.2002 року, як зазначає позивач, обсяги постачання теплової енергії вимірюються в Гкал/добу, а згідно додатку №1 до договору № 3612/ф від 05.10.2002 року, обсяги теплової енергії надаються теплопостачальною організацією в термін дії даного договору.
Окрім того, позивач звертає увагу, що несплата відповідачем за надані позивачем послуги призводить до значних збитків, оскільки, як стверджує позивач, він до 25 числа місяця наступного за звітним, сплачує ЛМКП «Львівтеплоенрго»вартість спожитого тепла.
Однак, як зазначає позивач, всупереч умовам укладеного договору відповідачем не здійснено оплату за надані послуги за в період з 01.01.2005 року по 01.10.2010 року на загальну суму 35728,58 грн.
Позивач стверджує, що, відповідно до угоди №3612/ф від 05.10.2002 року, було надано послуги по теплопостачанню будинку по вул. В.Великого, 35а у м. Львові в повному обсязі.
Також, позивач зазначив, що невиконання чи несвоєчасне виконання відповідачем умов Договору негативно впливає на фінансову стабільність комунального підприємства, що призводить до погіршення якості послуг, що надаються підприємством територіальній громаді м. Львова з належного утримання житлових будинків та прибудинкової території, забезпечення належного санітарного, протипожежного і технічного стану допоміжних приміщень та місць загального користування.
11.05.2011 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача борг за період з 01.01.2008 року по 01.02.2011 року на суму 46045.52 грн.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог, а також зазначив, що в приміщенні магазину, що знаходиться за адресою: м. Львів вул. В.Великого, 35а, в період опалювального сезону температура радіаторів стаціонарного опалення в середньому не перевищує 22° С, а температура у середині приміщення не перевищує 8° С. Таким чином, на думку відповідача, надана позивачем теплова енергія не відповідає Державним санітарним правилам і нормам.
Також, відповідач зазначив, що неодноразово звертався до позивача з проханням провести обстеження системи теплопостачання та переглянути плату за опалення, у зв'язку із ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі. Однак, як зазначає відповідач, ніяких дій щодо покращення роботи системи теплопостачання вжито не було. На думку відповідача, послуги з теплопостачання, що надаються позивачем, суперечать нормам Закону України «Про теплопостачання», Державним санітарним правилам і нормам, Правилам надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Типовому договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 21 липня 2005 року №630.
Крім того, відповідач заявив про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.
Станом на момент розгляду справи відповідач не подав докази погашення заборгованості в повному обсязі.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В ході судового розгляду справи було встановлено, що 01.01.2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір №3612ф-2 про послуги з теплопостачанням та гарячого водопостачання в обсягах, передбачених тепловим навантаженням на приміщення в житловому будинку по вул. В. Великого, 35а (надалі - Договір).
Згідно п. 5.3. Договору, у разі підключення споживача без приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП), фактично спожита теплова енергія розраховується пропорційно до загального споживання теплової енергії, визначеного за приладами обліку ЦТП, між всіма споживачами.
Згідно п. 6.1 Договору, споживач сплачує вартість спожитої теплової енергії в грошовій формі відповідно до рахунків, виставлених Виконавцем, не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним.
Згідно п. 6.3. Договору, вартість спожитої теплової енергії розраховується відповідно до тарифу, встановленому органом місцевої влади. Встановлений тариф є двоставковим і складається з плати за фактично спожиту теплову енергію та за одиницю приєднаного теплового навантаження.
Таким чином, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору №36/12ф-2 не оплатив вартість послуг з теплопостачання на загальну суму 35728,58 грн. і, як доказ заборгованості відповідача, позивач надав суду акт взаєморозрахунків.
11.05.2011 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача борг за період з 01.01.2008 року по 01.02.2011 року на суму 46045.52 грн.
Відповідач стверджував, що надані йому послуги з теплопостачання не підтверджуються відповідними актами прийому -передачі наданих послуг, однак таке твердження не може братися до уваги судом, оскільки, умовами договору №3512ф-2, не передбачено складання таких актів.
Щодо твердження відповідача про надання позивачем неякісних послуг з теплопостачання, таке твердження також не може братися судом до уваги, оскільки, незважаючи на вимогу суду, відповідач не подав належних та допустимих доказів того, що він в період з 01.01.2008 року по 01.02.2011 року звертався до позивача з претензіями чи листами щодо надання позивачем неякісних послуг.
Отже, враховуючи вищенаведене, а також те, що позивачем представлено достатньо доказів в обґрунтування позовних вимог, суд задовольняє уточнені позовні вимоги у розмірі 46045,52 грн.
Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Львівського комунального підприємства “Магістральне” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мальви-Меблі” про стягнення заборгованості в сумі 46045,52 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.
Згідно п. ”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №3793 від 01.12.2010 року на суму 102,00 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №3794 від 01.12.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 610, 611, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Уточнені позовні вимоги -задоволити.
2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальви-Меблі»(79034, м.Львів, вул. Литвиненка, 3, код ЄДРПОУ 13835835, р/р. 26000146 в ЛФ ВАТ «Мегабанк», МФО 385413) на користь Львівського комунального підприємства «Магістральне»(79060, м. Львів, вул. Наукова, 32, ЄДРПОУ 20806797, р/р. 260033012281в ФЛМВ ОБ №6319 МФО 385048) - борг у сумі 46 045 (сорок шість тисяч сорок п'ять) грн. 52 коп., 460 (чотириста шістдесят) грн. 45 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Магістральне»(79060, м. Львів, вул. Наукова, 32, ЄДРПОУ 20806797, р/р. 260033012281 в ФЛМВ ОБ №6319 МФО 385048) на користь Державного бюджету (р/р 31119095700006 в ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, отримувач: УДК Личаківського району м. Львова, ЄДРПОУ 22389406) недоплачене держмито у сумі 358 (триста п'ятдесят вісім) грн. 45 коп.
4. Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя