79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.05.11 Справа№ 25/16
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Приватного підприємства “АФГ” (с.Галичани, Городоцький район)
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м.Стрий)
за участю третьої особи: Комунального підприємства “Ринок” (м.Стрий)
про: стягнення заборгованості в сумі 11 609,73 грн.
Суддя: В.М. Пазичев
При секретарі: І.Є.Башак
Представники сторін:
від позивача: Не з'явився
від відповідача: Не з'явився
від третьої особи: Не з'явився
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства “АФГ” (с.Галичани, Городоцький район) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за участю третьої особи Комунального підприємства “Ринок” (м.Стрий) про стягнення заборгованості в сумі 11 609,73 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.02.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 13.02.2009 року. Ухвалою від 13.02.2009 року розгляд справи відкладено до 19.02.2009 року, у зв'язку з неявкою представника позивача та відповідача. Ухвалою від 19.02.2009 року розгляд справи відкладено до 25.02.2009 року, у зв'язку з неявкою відповідача. Ухвалою від 25.02.2009 року розгляд справи відкладено до 27.02.2009 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 27.02.2009 року розгляд справи відкладено до 06.03.2009 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 06.03.2009 року розгляд справи відкладено до 27.03.2009 року, у зв'язку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 27.03.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 31.03.2009 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 31.03.2009 року розгляд справи відкладено до 03.04.2009 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 03.04.2009 року провадження у справі зупинено до отримання результатів судової будівельно-технічної експертизи. Ухвалою від 22.04.2011 року провадження у справі поновлено і призначено до розгляду на 29.04.2011 року. Ухвалою від 29.04.2011 року розгляд справи відкладено до 06.05.2011 року, у зв'язку із неявкою сторін.
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.02.2009 року, про відкладення розгляду від 13.02.2009 року, від 19.02.2009 року, 25.02.2009 року, 27.02.2009 року, від 06.03.2009 року, від 31.03.2009 року, від 29.04.2011 року, про оголошення перерви від 27.03.2009 року, про зупинення провадження у справі від 03.04.2009 року, про поновлення провадження у справі від 22.04.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовими конвертами від 07.02.2009 року, від 13.02.2009 року, від 19.02.2009 року, від 02.03.2009 року, від 18.01.2010 року з поштовими відмітками про те, що за даною адресою не знаходиться, поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення від 16.03.2009 року, від 19.01.20010 року, від 22.04.2011 року, від 04.05.2011 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.
В судовому засіданні 19.02.2009 року позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
19.02.2009 року за вх.№3183 позивач подав заяву про забезпечення позову.
27.02.209 року за вх.№3804 позивач подав клопотання на виконання вимог ухвал суду.
04.03.2009 року за вх.№4123 позивач подав клопотання про зміну поштової адреси.
05.03.2009 року за вх.№4406 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
16.03.2009 року за вх.№4849 позивач подав клопотання про об'єднання справ №25/16 та №25/17 в одне провадження.
26.03.2009 року за вх.№5865 позивач подав уточнення позиції по позовним вимогам.
27.03.2009 року за вх.№5979 позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить стягнути з відповідача борг -7850,00 грн., пеню -944,58 грн., інфляційні -2749,56 грн., три проценти річних -314,86 грн.
В судовому засіданні 31.03.2009 року позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідач проти заявленого клопотання не заперечив.
03.04.2009 року за вх.№6848 позивач подав клопотання на виконання вимог ухвал суду.
Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.02.2009 року, про відкладення розгляду від 13.02.2009 року, від 19.02.2009 року, 25.02.2009 року, 27.02.2009 року, від 06.03.2009 року, від 31.03.2009 року, від 29.04.2011 року, про оголошення перерви від 27.03.2009 року, про зупинення провадження у справі від 03.04.2009 року, про поновлення провадження у справі від 22.04.2011 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовими конвертами від 07.02.2009 року, від 13.02.2009 року, від 19.02.2009 року, від 19.01.20010 року, від 21.01.2010 року з поштовими відмітками повернуто за терміном зберігання, поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення від 02.03.2009 року, від 16.03.2009 року, поштовими конвертами від 22.04.2011 року, від 04.05.2011 року з поштовою відміткою про те, що за даною адресою не проживає, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.
03.03.2009 року за вх.№4095 відповідач подав клопотання про ознайомлення із матеріалами справи.
06.03.2009 року за вх.№4363 відповідач подав відзив на позовну заяву.
06.03.2009 року за вх.№4364 відповідач подав клопотання про залучення третіх осіб до розгляду справи.
06.03.2009 року за вх.№4362 відповідач подав клопотання про проведення будівельно-технічної експертизи.
17.03.2009 року за вх.№5031 відповідач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.
26.03.2009 року за вх.№5874 відповідач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.
26.03.09 року за вх.№5903 відповідач подав заяву про відвід судді. Ухвалою в.о. голови суду від 30.03.2009 року заяву про відвід судді Пазичева В.М. у справах №25/16 і №25/17 відхилено.
31.03.2009 року за вх.№6175 відповідач подав клопотання про гарантування оплати проведення експертизи.
Третя особа вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.02.2009 року, про відкладення розгляду від 13.02.2009 року, від 19.02.2009 року, 25.02.2009 року, 27.02.2009 року, від 06.03.2009 року, від 31.03.2009 року, від 29.04.2011 року, про оголошення перерви від 27.03.2009 року, про зупинення провадження у справі від 03.04.2009 року, про поновлення провадження у справі від 22.04.2011 року не виконала повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча і була належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлена про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення від 07.02.2009 року, від 13.02.2009 року, від 19.02.2009 року, від 16.03.2009 року, від 22.04.2011 року.
01.03.2010 року за вх.№546 на адресу господарського суду Львівської області із Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи №25/16, та повідомлення №1223 про неможливість дати висновок судової будівельно-технічної експертизи по господарській справі №25/16, в якому зазначено, що, у зв'язку з невиконанням Ухвали Господарського суду Львівської області від 03.04.2009 року в частині оплати експертизи, матеріали справи №25/16 повертаються на адресу суду без виконання ухвали суду.
Позов розглянуто у відсутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.
Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 06.05.2011 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
В позовній заяві позивач зазначає, що між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - відповідач), та Комунальним підприємством «Ринок»(надалі - третя особа) було укладено Договір підряду №152 від 26 травня 2007 року (надалі -Договір). Позивач стверджує, що він власними силами і засобами спорудив для відповідача на території, наданій третьою особою, секцію №152, що є частиною тимчасової споруди торгівельного павільйону 138-153 за адресою вул. Кравецька 2/4 у м. Стрий.
Відповідно до п. 8.1. Договору, договірна ціна матеріалів та робіт, виконання яких доручається виконавцю (позивачу) становить 12850,00 грн.
На думку позивача, обов'язки, покладені на нього щодо спорудження відповідної секції були виконані повністю та у відведені договором терміни. Будь-яких рекламацій, як зазначає позивач, щодо виконання робіт від замовника не надходило.
Позивач стверджує, що замовник не виконав договірні зобов'язання щодо своєчасної оплати виконаних робіт в повному обсязі. На думку позивача, відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати вартості будівельних робіт на загальну суму 8609,72 грн.
Тому, позивач нарахував відповідачу за прострочення грошового зобов'язання пеню у розмірі 924,72 грн., інфляційні у розмірі 2691,77 грн. та 3% річних у розмірі 308,24 грн.
Позивач подав уточнення позовних вимог, згідно яких, на думку позивача, основний борг відповідача становить 7850,00 грн. Окрім того, позивач нарахував пеню у розмірі 944,58 грн., інфляційні у розмірі 2749,56 грн. та 3% річних у розмірі 314,86 грн.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив наявність боргу перед позивачем, оскільки, як вважає відповідач, будівельні роботи були виконані неякісно, з явними недоліками. Відповідач також зазначив, що перерахував позивачу в рахунок оплати вартості робіт 5000 гривень, однак, по сьогоднішній день не отримав акту виконаних робіт.
Третя особа пояснення щодо суті спору суду не надала, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила.
Станом на момент розгляду справи відповідач не подав докази виконання своїх зобов'язань за договором, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В ході судового розгляду справи судом встановлено, що 26 травня 2007 року між позивачем та відповідачем укладено Договір №152, згідно якого позивач зобов'язується власними силами і засобами спорудити для відповідача на території, наданій третьою особою, секцію №152, що є частиною тимчасової споруди торгівельного павільйону 138-153 за адресою вул. Кравецька 2/4 у м. Стрий.
На виконання умов договору, відповідач оплатив 5000,00 грн., що підтверджується виписками з банку від 24.07.2007 року, від 03.08.2007 року.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
До позовної заяви долучено вимогу позивача від 28.08.2008 року №152, в якій наголошується на необхідності відповідача виконати свої зобов'язання за договором №152 від 26.06.2007 року року, а саме: оплатити вартість виконаних робіт. В підтвердження належного направлення вимоги на адресу відповідача, позивачем долучено до матеріалів справи поштовий конверт з повідомленням про вручення поштового відправлення від 29.08.2008 року з відміткою поштової установи «причина невручення -за терміном зберігання»від 10.10.2008 року.
Згідно р.4 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених Міністерством транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 року №1149 (з наступними змінами та доповненнями), нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку), у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку. При пересиланні рекомендованої поштової кореспонденції нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Отже, згідно вищезазначених норм, вимога позивача повинна бути доставлена відповідачу 02.09.2008 року, тобто, право вимоги у позивача наступило 10.09.2008 року.
Незважаючи на вимоги суду, докази належного, у відповідності до вимог чинного законодавства України, реагування відповідача на вищезазначену вимогу, відповідачем не подано.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1, ч.6, ст.231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 10.5 Договору, у випадку порушення замовником взятих на себе грошових зобов'язань, останній сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. За уточненим розрахунком позивача, розмір пені за договором № 152 від 26 червня 2007 року складає 944,58 грн.
Однак, вимога позивача щодо стягнення пені підлягає задоволенню та стягненню з відповідача за Договором № 152 від 26 червня 2007 року частково у розмірі 583,26 грн., оскільки, при розрахунку пені, що поданий до позовної при уточненні позовних вимог, позивачем неправильно визначено момент настання права вимоги. Тому, судом здійснено перерахунок пені за період з 10.09.2008 року по 31.12.2008 року. (7850,00*(12*2/365)*113/100 = 583,26 грн.)
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З врахуванням зазначених норм законодавства, позивач нарахував відповідачу, при уточнені позовних вимог, за договором № 152 від 26 червня 2007 року інфляційні втрати в розмірі 2749,56 грн. Оскільки позивачем неправильно встановлено настання моменту права вимоги, тому інфляційні втрати підлягають задоволенню та стягненню з відповідача частково у розмірі 510,25 грн., відповідно до розрахунку, зробленого судом.
(Відповідно до наданих доказів, індекс інфляції за період з 10.09.2008 року по 31.12.2008 року становить 101,1 * 101,7 * 101,5 * 102,1 = 106,5%. Отже, інфляційні втрати позивача, що підлягають стягненню з відповідача становлять 106,5% * 7850,00 грн. / 100% = 8360,25 грн. -7850,00 грн. = 510,25грн.)
Також, позивачем було нараховано відповідачу, в уточненні позовних вимог, три проценти річних від простроченої суми на суму 314,86 грн. Оскільки позивачем неправильно встановлено настання моменту права вимоги, тому три проценти річних підлягають задоволенню та стягненню з відповідача частково у розмірі 72,90 грн., відповідно до розрахунку, зробленого судом за період з 10.09.2008 року по 31.12.2008 року.(7850,00*3%*113/365/100=72,90 грн.)
Таким чином, вимога позивача в частині стягнення з відповідача 7850,00 грн. основного боргу, пені у розмірі 583,26 грн., інфляційних у розмірі 510,25 грн. та 3% річних у розмірі 72,90 грн. є обґрунтованою, такою, що відповідає вимогам чинного законодавства України і підлягає до задоволення.
За клопотанням відповідача, для надання можливості відповідачу спростувати позовні вимоги та обґрунтувати обставини, що були викладені відповідачем у відзиві, судом була призначена будівельно-технічна експертиза, а обов'язок оплати за дану експертизу було покладено на відповідача. Однак, із Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення про те, що, незважаючи на вимоги суду та звернення судового експерта до відповідача з вимогою оплатити проведення експертизи та надати необхідні для її проведення документи, зі сторони відповідача ці вимоги залишилися невиконаними. Тому, у зв'язку з неоплатою вартості експертизи та невиконанням вимог ухвали суду щодо надання необхідних документів для проведення експертизи, ухвалу суду про призначення експертизи залишено без виконання, а матеріали справи №25/16 повернено на адресу суду.
Згідно ч.1 ст.4-7 ГПК України, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи.
Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 38 ГПК України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Згідно ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи має бути доручено компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідними для цього знаннями. Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт), користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу. Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах п'ятій і шостій статті 31 цього Кодексу.
Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Отже, відповідач не надав суду належні та допустимі докази виконання господарського зобов'язання, ухилився від проведення судової експертизи, яка була призначена за його клопотанням, доказів погашення боргу суду не представив.
Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд прийшов до висновку , що позов Приватного підприємства “АФГ” (с.Галичани, Городоцький район) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за участю третьої особи Комунального підприємства “Ринок” (м.Стрий) в частині стягнення заборгованості в сумі 9016,41 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Крім того позивач з поданням позовної заяви було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми в порядку ст.ст.66,67 ГПК України.
Інститут забезпечення позову за своєю правовою суттю є гарантією забезпечення інтересів позивача, за допомогою якого особа, яка має підстави вважати, що її права порушено, і яка, відповідно, подала позов до суду, мала можливість забезпечити виконання рішення суду на свою користь.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явленням позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Однак, позивач не подав належних та допустимих доказів, що підтверджують наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову, а також доказів, які б свідчили про те, що виконання можливого рішення суду може бути утруднене або неможливе.
Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.
Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжні доручення №1263 від 29.01.2009 року, №1246 від 30 грудня 2008 року на загальну суму 118,59 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №761 від 14.12.2010 року на суму 118,00 грн. та платіжне доручення №1250 від 30.12.2008 року на суму 118,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Судові витрати, на підставі ст.49 ГПК України, слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 Св. д. р .- НОМЕР_1 від 02.09.2004 р. інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Приватного підприємства “АФГ” (Україна, Львівська обл., Городоцький район, с Галичани Св. платника ПДВ №18366000 Інд.под.№ 191702513168, р/р-2600301083766 в першій Львівській Філії ВА Т "Кредобанк" МФО - 325365, Код ЄДРПОУ- 19170259) -7850 (сім тисяч вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. - боргу, пені -583 (п'ятсот вісімдесят три) грн. 26 коп., інфляційні -510 (п'ятсот десять) грн. 25 коп. та 3% річних -72 (сімдесят дві) грн. 90 коп., 90 (дев'яносто ) грн. 16 коп. - сплаченого державного мита, 89 (вісімдесят дев'ять) грн. 71 коп. -сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті частині позовних вимог -відмовити.
4. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя