79014, м.Львів, вул.Личаківська, 128
10.05.11 Справа№ 14/169
Суддя Кітаєва С.Б., розглянувши клопотання Вих № 80/04 від 04.04.2011 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест», м. Червоноград, Львівської області, та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний консалтинг /Інтеко/», м. Червоноград, Львівської області, про затвердження Мирової угоди від 01 квітня 2011 року, укладеної сторонами у процесі виконання рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2010 р по справі №14/169, ухвалою від 21.04.2011 року прийняв клопотання (заяву) до розгляду та призначив судове засідання на 10.05.2011 року. Зазначеною ухвалою зобов»язано сторін по справі надати належні докази знаходження на виконанні в органах ДВС наказу суду, виданого на примусове виконання рішення суду у справі 14/169, забезпечити в судове засідання явку повноважних представників сторін по справі .
Ухвалу від 21.04.2011 року ТзОВ «Агро-Інвест»отримало 27.04.2011 року,що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції. Отримання зазначеної ухвали відповідачем у справі (Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний консалтинг «/Інтеко/») підтверджується явкою в судове засідання 10.05.11р. директора товариства.
Листом за №108/04 від 28.04.2011 року, який поданий в канцелярію суду 04.05.11 р і зареєстрований за вх.. № 9885/11, позивач повідомляє, що ТзОВ «Агро-Інвест»не зверталось у державну виконавчу службу про примусове виконання рішення господарського суду по справі №14/169 від 15.12.10р. на підставі виданого судом наказу від 17.01.2011р, а відтак не може надати доказів відкриття виконавчого провадження та вчинення інших, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», виконавчих дій державним виконавцем по примусовому виконанню цього рішення суду . Просить слухання справи проводити у його відсутності та визнати мирову угоду.
В судове засідання 10.05.11р. позивач явку повноважного представника не забезпечив; доказів знаходження на примусовому виконанні у органах ДВС України наказу суду, виданого господарським судом Львівської області 17 січня 2011 на примусове виконання рішення від 15.12.10 р у справі 14/169, суду не надано.
В судовому засіданні 10.05.11р. від відповідача взяв участь директор товариства ОСОБА_1, який просить затвердити мирову угоду від 01 квітня 2011р. Доказів відкриття органами ДВС виконавчого провадження з примусового виконання наказу , виданого господарським судом Львівської області 17 січня 2011 на примусове виконання рішення від 15.12.10 р у справі 14/169, відповідач суду не надав.
Заява розглядається за наявними у справі документами.
Судом встановлено наступне.
Розглянувши заявлені у позовній заяві від 14.10.2010 року № 917/10 Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест»( м. Червоноград, Львівської області) вимоги про розірвання договору підряду № 6/10 на проектні роботи від 17 червня 2010 року та про стягнення з відповідача,Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний консалтинг /Інтеко/», м. Червоноград, Львівської області 21 600,00 грн. збитків, 15 грудня 2010 року господарський суд Львівської області прийняв рішення у справі 14/169, яким позовні вимоги задоволив повністю. Рішенням суду від 15.12.10р. розірвано договір підряду підряду №6/10 на проектні роботи від 17 червня 2010 року, що був укладений між ТзОВ “Агро-Інвест”і ТзОВ “Інженерно-технічний консалтинг”/Інтеко”.
До стягнення з ТзОВ «Інженерно-технічний консалтинг /Інтеко/», на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест»присуджено 21600,00 грн. збитків.
Рішення господарського суду Львівської області від 15.12.2010 року у справі 14/169 набрало законної сили.
17 січня 2011 року на примусове виконання рішення від 15.12.2010 року Господарським судом Львівської області видано наказ , який скеровано позивачу у справі рекомендованою кореспонденцією, що засвідчується належними і наявними в суді доказами та засвідчено штампом про відправлення на звороті копії наказу , що наявна в матеріалах судової справи.
15.04.11 р в канцелярію Господарського суду Львівської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест»та ТзОВ «Інженерно-технічний консалтинг /Інтеко/»поступило клопотання »про затвердження мирової угоди на стадії виконання судового рішення» Вих. 80/04-ос від 04.04.2011 року з додатком , примірником мирової угоди від 01 квітня 2011 року в справі №14/169. Клопотання зі сторони позивача підписано директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест»І.Б. Ляховським, а зі сторони відповідача: ТзОВ «Інженерно-технічний консалтинг /Інтеко/», заява підписана директором ОСОБА_1 і завірені печатками підприємств.
До клопотання долучено примірник Мирової угоди від 01 квітня 2011 року , яку сторони по справі просять суд затвердити .
У зазначеному вище клопотанні сторони стверджують, що мирова угода від 01.04.2011 року укладена між ними (сторонами по справі №14/169), в процесі виконання судового рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2010 року.
Мирова угода укладена на наступних умовах:
«1.Враховуючи неналежне виконання відповідачем -боржником своїх зобов»язань по договору підряду № 6/10 на проектні роботи від 17 червня 2010 року, який розірваний судом, сторони визначили реальну вартість виконаних робіт у розмірі 10 % вартості, зазначеної в п. 4.2. договору, тобто в сумі 7 600,00 грн. і від повернення (стягнення) цієї суми ТзОВ «Агро-Інвест»відмовляється.
2. Сторони домовились, що у зв»язку з досягненням згоди викладеної в п. 1 цієї мирової угоди та добровільним поверненням 14 000,00 грн., ТзОВ «Агро-Інвест»не вживатиме в подальшому заходів щодо стягнення з відповідача боржника -14 000,00 грн., що підлягатимуть стягненню в складі 21 600,00 грн. збитків, присуджених судом.
3. З моменту затвердження цієї мирової угоди сторони не матимуть в майбутньому жодних майнових та немайнових претензій , пов»язаних з виконанням названого судового рішення.
4. Сторони заявляють, що ні в процесі укладення цієї мирової угоди, ні в процесі виконання її умов, не будуть і не можуть бути порушенні права будь-яких третіх осіб.
5. Сторони ознайомленні з наслідками укладення мировоъ угоди, що передбачені положеннями чинного законодавства і вони їм є зрозумілими.
6. Мирова угода набирає чинності з моменту її визнання господарським судом Львівської області.
7. Після підписання даної мирової угоди, сторони погоджують клопотати до Господарського суду Львівської області про її затвердження.
8. Ця мирова угода укладена українською мовою в чотирьох примірниках, по одному примірнику для кожної Сторони, один примірник для господарського суду Львівської області та 1 -додатковий примірник. Кожний примірник цієї мирової угоди має однакову юридичну силу».
Суд, розглянувши подане сторонами клопотання за № 80/04 від 04.04.11р дослідивши умови Мирової угоди від 01 квітня 2011 року, яку сторони просять затвердити, оглянувши наявні докази у справі, вважає, що клопотання про затвердження мирової угоди від 01 квітня 2011 задоволенню не підлягає, відповідно , у затвердженні мирової угоди від 01 квітня.2011 року заявникам слід відмовити.
При цьому суд виходив з наступного.
Рішення , ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов»язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» ( ст.115 ГПК країни)..
Згідно ст.124 Конституції України та ст.4-5 ГПК України судові рішення є обов»язковими до виконання на всій території України. Судове рішення містить остаточний висновок відносно прав і обов»язків сторін, приписує їм певну поведінку на майбутнє. Окрім того , судове рішення являє собою імперативне веління, яке адресується не тільки учасникам процесу, а й органам державної влади, до сфери компетенції яких входить виконання даного виду судових рішень
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»(далі-Закон), виконавче провадження -це сукупність дій органів і посадови осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону визначено органи і посадові особи, які здійснюють примусове виконання рішень. Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу», примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці.
Статтею 3 Закону встановлено перелік рішень, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню, зокрема, рішення, ухвали, постанови господарських судів.
Відповідно до ст.18 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Відповідно до ст.116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.
17 січня 2011 року позивачу, Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест», видано на примусове виконання рішення господарського суду Львівської області від 15.12.10 р у справі 14/169 наказ. Рішення набрало законної сили 17.01.2011 року. Наказ дійсний до пред»явлення до виконання протягом трьох років.
Відповідно до ст.24 Закону державний виконавець у 3-х денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до ст.25 Закону державний виконавець зобов»язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження , а по виконанню рішення немайнового характеру -у двомісячний строк.
Відповідно до ст.27 Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження , які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.
Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Належних і допустимих доказів звернення стягувача (позивача) до органів виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду від 15.12.10 р на підставі наказу від 17.01.2011 року №14/169, суду не надано , як і не надано жодною із сторін доказів відкриття ВДВС виконавчого провадження на підставі зазначеного наказу у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Таким чином, сторонами не доведено виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», а відтак , що мирова угода від 01 квітня 2011 року укладена сторонами у прцесі виконання судового рішення.
Відповідно ж до ч.4 ст.121 ГПК України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.
Як встановлено, мирова угода, яку просять затвердити сторони, не укладена на стадії виконання судового рішення.
Слід зазначити, що відповідно ж до ч.1 ст.82 ГПК України при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення.
Постановленням судового рішення закінчується діяльність суду по розгляду справи і вирішенню спору. Результат вирішення справи по суті знаходить офіційне закріплення в судовому рішенні , яке містить державно-владний і індивідуально конкретний припис.
Відповідно до ч.5 ст.188 ГК України , якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Відповідно ж до ч.2 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов»язання сторін припиняються.
Таким чином, розірвання договору відповідно до положень зазначеної статті визнається правомірним способом припинення зобов»язання ( ст.598 ЦК) та припиняє ті зобов»язання , що були невиконані до моменту розірвання договору, тобто достроково припиняє дію тих зобов»язань, строк виконання яких не настав.
Зміна умов договору не припиняє його дії та зобов»язань за ним, змінюються лише на майбутнє його окремі умови.
Договір розірвано, зобов»язання за договором припининились, однак, як вбачається з умов в п.1 мирової угоди від 01.04.2011 р, сторони визначають реальну вартість виконаних робіт у розмірі 10% вартості, зазначеної в п.4.2 вже розірваного договору. Окрім того, умови мирової угоди мають стосуватись неше правовідносин сторін, які були предметом спору. Умови мирової угоди не можуть стосуватись вимог, що не заявлялися в мировій угоді.
Укладення мирової угоди неможливе у випадку, коли ті чи інші відносини твердо врегульовано законом і не можуть змінюватись за волевиявленням сторін.
Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону.
У п.2 мирової угоди сторони домовляються , «що у зв»язку з досягненням згоди викладеної в п. 1 цієї мирової угоди та добровільним поверненням 14 000,00 грн., ТзОВ «Агро-Інвест»не вживатиме в подальшому заходів щодо стягнення з відповідача боржника -14 000,00 грн., що підлягатимуть стягненню в складі 21 600,00 грн. збитків, присуджених судом».
Як вбачається, умови в пункті 2 мирової угоди є похідними від умов, звикладених у пункті 1 цієї угоди.
Однак , умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно, мають бути безумовними, тобто сторона не має права ставити свою процесуальну дію в залежність від будь-яких обставин чи дій іншої сторони.
Знову ж таки, у частині 4 ст.121 ГПК України зазначається, що мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне рішення.
Слід зазначити про те, що сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яке затверджується судом відповідно до пложень Закону України «Про виконавче провадження».
У випадку затвердження судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження підлягає закінченню відповідно до ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».
Виходячи з вищенаведеного вище, суд не вбачає підстав для затвердження мирової угоди від 01 квітня 2011 року, та задоволення клопотання сторін за Вих. № 80/04-ос від 04.04.2011 року.
Керуючись ст.ст.1,2ч.4 ст.121 ГПК України, ст.86 ГПК України, суд-
1.У задоволенні клопотання Вих.№ 80/04 від 04.04.2011 року та затвердженні Мирової угоди в справі №14/169 від 01 квітня 2011 року, яка подана в додаток до зазначеного клопотання на затвердження суду, відмовити.
2. Ухвалу надіслати сторонам по справі.
Суддя Кітаєва С.Б.