73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
05.05.2011 Справа № 5024/375/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Литовській Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Херсонської філії, м. Херсон,
до товариства з обмеженою відповідальністю "Херсоноблпреса", м. Херсон,
про стягнення 3128 грн. 71 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Воробйовська В.В., ю/к 2 категорії відділу правового забезпечення, дов. від 22.07.2008 р.;
від відповідача: в судове засідання не прибув.
Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Херсонської філії (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Херсоноблпреса" (відповідач) заборгованості за надані телекомунікаційні послуги в сумі 2808 грн. 59 коп. основного боргу, 158 грн. 41 коп. індексу інфляції, 108 грн. 50 коп. пені та 53 грн. 21 коп. 3% річних, відповідно до умов договору про надання послуг електрозв'язку №4388 від 26.09.2000 р..
Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, обгрунтовуючи позовні вимоги порушенням відповідачем договірних зобов'язань з оплати наданих послуг.
Відповідач в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, не скористався наданими йому ст.ст. 22, 59 ГПК України процесуальними правами щодо надання документів, які б підтвердили його доводи.
Судові акти направлялись на адресу відповідача, зазначену в матеріалах справи та довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з рекомендованими повідомленнями. Поштові повідомлення з відміткою про вручення судових актів відповідачу за юридичною адресою на адресу господарського суду не повернулись.
Відповідно із чинним ГПК України, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Таким чином, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу (аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України -Інформаційний лист ВГСУ від 15.03.2007 р. N 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” та Інформаційний лист ВГСУ від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2453-VI від 07.07.2010 року), ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
З огляду на приписи статті 77 ГПК України, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, за умови неможливості вирішення спору в даному засіданні.
Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обов'язки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи).
В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.
Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.
Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.
За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Ухвалами господарського суду від 24.03.2011 р., 12.04.2011 р. розгляд справи відкладався в зв'язку із неявкою представника відповідача, ненаданням ним витребуваних судом документів та необхідністю представлення нових доказів. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд:
26.09.2000 р. між відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Херсонської філії (підприємством зв'язку) та товариством з обмеженою відповідальністю "Херсоноблпреса" (споживачем), укладено договір про надання послуг елктрозв'язку №4388, за умовами якого підприємство зв'язку зобов'язане забезпечити безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку, а споживач зобов'язався своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови та інші послуги, надані по телефону.
Відповідно до п. 4.2 договору, система оплати послуг є авансовою, а відповідно до п. 4.6 споживач зобов'язаний щомісячно, до 20 числа поточного місяця здійснювати попередню оплату вартості послуг у сумі, не меншій ніж сплачена у попередньому місяці, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настав після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг).
Крім того, договором (п. 5.8.) передбачено право позивача нараховувати пеню у разі затримки оплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня від вартості неоплачених послуг.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України "Про телекомунікації" споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Кабінетом Міністрів України, зокрема виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, в тому числі за спрощеною процедурою, та своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
Однак, відповідач договірні зобов'язання в період з травня 2010 року по вересень 2010 року не виконав, в зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 2808 грн. 59 коп., що підтверджується розрахунком позивача (а.с. 12, 27), рахунками, виставленими відповідачеві за надані телекомунікаційні послуги згідно договору № 4388 (а.с. 13-16, 32) та письмовим поясненням позивача про направлення відповідачеві рахунків (а.с. 23).
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, позивач 06.08.2010 р. був змушений звернутися до споживача з письмовою вимогою за вих. № 9977/29-31 про сплату заборгованості, яку останнім залишено без задоволення (а.с. 10-11).
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається (ст. 525 ЦК України).
За визначенням частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Частина 1 ст. 902 ЦК України встановлює обов'язок виконавця особисто надати послугу, а частина 1 ст. 903 ЦК України - обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі і в строки, що передбачені договором.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 652 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про телекомунікації", п. 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005р. № 720 споживач повинен своєчасно оплачувати отримані телекомунікаційні послуги.
Проте, відповідачем зобов'язання перед позивачем щодо перерахування плати за послуги в обумовлені Договором розмірах та строки виконані не в повному обсязі. На момент звернення позивача з позовом до суду за відповідачем обліковується заборгованість за надані послуги електрозв'язку в сумі 2808 грн. 59 коп. основного боргу.
Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 2808 грн. 59 коп. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 108 грн. 50 коп. пені, 53 грн. 21 коп. 3% річних, 158 грн. 41 коп. інфляційних збитків.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 232 (ч. 6) Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За несвоєчасне внесення плати за послуги електрозв'язку, на підставі п.п. 5.8. Договору відповідачеві нарахована пеня у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня від вартості неоплачених послуг.
Враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд, перевіривши розрахунок суми пені, здійснений позивачем, відповідно до періодів виникнення та стягнення заборгованості, передбачених договором, визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати послуг електрозв'язку та задовольняє ці вимоги в сумі - 108 грн. 46 коп. Пеня в сумі 00 грн. 04 коп. заявлена позивачем до стягнення безпідставно.
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів в сумі 2808 грн. 59 коп. основного боргу на момент звернення до суду підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання є правомірними та обґрунтованими. Перевіривши розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, наведений позивачем, відповідно до періодів виникнення та стягнення заборгованості, суд задовольняє ці вимоги в сумі 44 грн. 51 коп. 3% річних та 141 грн. 08 коп. інфляційних втрат. 3 % річних в сумі 8 грн. 70 коп. та інфляційні втрати в сумі 17 грн. 33 коп. заявлені позивачем до стягнення безпідставно.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2808 грн. 59 коп. основного боргу, 108 грн. 46 коп. пені, 44 грн. 51 коп. 3% річних, 141 грн. 08 коп. інфляційних збитків.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.
На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Херсоноблпреса", ідентифікаційний код - 31047211, адреса: буд. 11, вул. Горького, м. Херсон, р/рахунок - № 260062538 АКБ "Укрсоцбанк", МФО - 352015 на користь відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Херсонської філії, ідентифікаційний код - 01188661, адреса: буд. 41, пр-т Ушакова, м. Херсон, р/рахунок - № 260012199 в ХОД АТ "Райффайзен банк Аваль", МФО - 352093, 2808 грн. 59 коп. основного боргу, 108 грн. 46 коп. пені, 44 грн. 51 коп. 3% річних, 141 грн. 08 коп. інфляційних збитків, 101 грн. 08 коп. витрат по сплаті державного мита та 233 грн. 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. Відмовити в задоволені позовних вимог щодо стягнення 00 грн. 04 коп. пені, 17 грн. 33 коп. інфляційних збитків, 8 грн. 70 коп. 3% річних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).
Суддя Т.А. Остапенко
Повне рішення складено 10.05.2011 р.