Господарський суд
Житомирської області
----------------------------------------* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
від "05" травня 2011 р. справа № 18/5007/41/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді Соловей Л.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1., довіреність №31 від 30.03.2011р.
від відповідача: не з'явився;
розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт" (смт.Любар)
до Приватного підприємства Агрофірми "Поділля" (с.Стрижівка Любарський район Житомирська область)
про стягнення 38687,24грн.,
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 38687,24грн., з яких: 32554,66грн. основного боргу, 4626,88грн. інфляційних та 1505,70грн. 3% річних.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, в адресованому господарському суду письмовому відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі. Вказує, що розрахунки з позивачем не проведені по причині важкого економічного стану підприємства та будуть здійснюватись частинами по мірі надходження вільних обігових коштів. Крім того, просить здійснювати розгляд справи за відсутності повноважного представника відповідача (а.с.30).
Заслухавши пояснення представника позивача , дослідивши матеріали справи, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Агропродукт" (позивач) та ППА "Поділля" (відповідач) в березні 2008 року було досягнуто домовленості про купівлю-продаж великої рогатої худоби, згідно якої відповідач зобов'язався продати позивачу поголів'я ВРХ, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар.
На виконання домовленостей між сторонами укладено договори №29 від 31.03.2008р. та від 21.04.2008р. (а.с.9-10), за умовами яких відповідач зобов'язався поставити товар (велику рогату худобу, коні в живій вазі) у встановленій договорами кількості, асортименті і якості, а позивач зобов'язався прийняти товар у порядку, встановленому цими договорами.
Позивач в якості попередньої оплати сплатив відповідачу авансовий платіж у розмірі 178711,06грн., що підтверджується платіжним дорученням №228 від 28.03.2008р., №296 від 22.04.2008р., №154 від 20.05.2008р., видатковим касовим ордером №1128 від 19.05.2008р. та квитанціями до прибуткового касового ордеру (а.с.13-16).
Відповідач в свою чергу здійснив поставку продукції частково. Так, згідно накладних від 31.03.2008р., 21.04.2008р. та 22.04.2008р. відповідач поставив позивачу товар лише на суму 126156,40грн. (а.с.11-12).
Отже, відповідачем недопоставив позивачу товар на загальну суму 52554,66грн.
В матеріалах справи міститься акт звірки розрахунків станом на 30.11.2008р., підписаний повноважними представниками та скріплений печатками обох сторін, з якого вбачається, що відповідач визнав наявність боргу перед позивачем у розмірі 52554,66грн. (а.с.17).
Позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 25.12.2008р. та вимогу від 28.09.2009р. з проханням повернути позивачу суму попередньої оплати за непоставлений товар (а.с.18-19).
03.11.2009р. відповідач сплатив позивачу частину заборгованості у розмірі 20000,00грн.
Таким чином заборгованість ПП Агрофірми "Поділля" перед ТОВ "Агропродукт" становить 32554,66грн.
Враховуючи те, що відповідачем договірні зобов'язання по поставці товару не виконані, позивач звернувся до суду з позовом про повернення часткової попередньої оплати.
Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Приписами ст.663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Приписами ч.2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як встановлено судом, внаслідок укладання між сторонами договорів від 31.03.2008р. та 21.04.2008р. позивач та відповідач набули відповідних прав та обов'язків.
Зокрема, у ППА "Поділля" виникло зобов'язання здійснити поставку великої рогатої худоби ТОВ "Агропродукт" відповідно до домовленостей та умов договорів від 31.03.2008р. та від 21.04.2008., а у останнього - прийняти та оплатити одержаний товар.
Однак відповідач своїх договірних зобов'язань не виконав, поставку великої рогатої худоби здійснив не в повному обсязі, залишок суми попередньої оплати позивачу не повернув.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 32554,66грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання 1505,70грн. 3% річних та 4626,88грн. інфляційних нарахувань.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.
Господарський суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних вважає, що річні та інфляційні нараховані позивачем обґрунтовано, тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4626,88грн. інфляційних та 1505,70грн. 3% річних.
Відповідно до вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач не надав суду доказів на підтвердження поставки позивачу великої рогатої худоби, або доказів повернення позивачу попередньої оплати, на яку не був поставлений товар; натомість у письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.30) позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 38687,24грн. 32554,66грн. основного боргу, 4626,88грн. інфляційних та 1505,70грн. 3% річних.
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства Агрофірми "Поділля" (13131, Житомирська область, Любарський район, с.Стрижівка, вул.Леніна, 72, код ЄДРПОУ 30014396)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт" (13100, Житомирська область, Любарський район, смт.Любар, вул.Польова, 1, код ЄДРПОУ 31650272)
- 32554,66грн. - основного боргу;
- 1505,70грн. - 3% річних;
- 4626,88грн. - інфляційних;
- 386,79грн. витрат по сплаті державного мита;
- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу
3- відповідачу (рек. з повідомленням)