Справа № 2-763/2009
" 05 " травня 2009 року м. Фастів
Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді: Зуй Т.С.,
при секретарі: Антощенко Г. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастові справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, -
встановив:
Позивачі звернулися до суду з зазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що 05.12.2006 року їх мати ОСОБА_4 подарувала їм житловий будинок АДРЕСА_1. Після цього мати продовжувала проживати в будинку разом зі
своїм співмешканцем ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 мати померла, а відповідач переїхав до іншого місця проживання. В даний час в будинку проживають позивач ОСОБА_1 разом з сім'єю. Відповідач участі в утриманні будинку не приймав, з 07.03.2008 року і до цього часу в будинку не з'являвся, вони просили його знятися з реєстраційного обліку, проте досі відповідач ніяких дій не вчинив, тому просять визнати відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням.
В судовому засіданні позивачі підтримали свої позовні вимоги посилаючись на вище вказані обставини.
Відповідач позов не визнав, в судовому засіданні пояснив, що з 1994 року почав жити з матір'ю позивачів, приїхав жити в її будинок, там жили і діти, і онуки. Жили дружно, все було спільно, в гості приїжджали і його діти. В 1996 році купили машину і почали займатись бізнесом. Гроші заробляли всі і жили всі разом. Було і своє господарство. В 2005 році дружині зробили операцію, потім другу. В 2007 році їй знову зробили операцію. З вересня вона вже нікуди не ходила і їй ставало гірше. 04 лютого 2008 року вона померла, вони її поховали. На 9 днів прийшла сестра дружини і сказала, щоб він шукав житло і вибирався. Позивачка повідомила, що будинок оформили на неї. Він позичив гроші, зробив машину, сестра йому сказала, що може влаштувати на роботу. Він поїхав до матері, сестри, провідав їх, а потім повідомив, що влаштовувався на роботу в Києві. Живе на квартирі у сестри, платить їй. Він забрав свій одяг, а робочий одяг не забирав і автомобіль також. Сільський голова сказав йому, щоб він пішов і описав майно, але його не впустили в двір. Через рік він йде на пенсію і буде проживати в будинку. Він 14 років проживав, як член сім'ї, дружина казала, що діти його не виженуть.
Вислухавши пояснення сторін, показання свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що матері позивачів на праві приватної власності належав житловий будинок АДРЕСА_1. З 1994 року разом з нею в цьому будинку став проживати її співмешканець - відповідач по справі.
05.12.2006 року мати позивачів подарувала їм вказаний житловий будинок, що підтверджується договором дарування житлового будинку. Після цього мати продовжила проживати разом з відповідачем у будинку. Свій будинок відповідач залишив своїм дітям. Після смерті матері позивачів відповідач переїхав проживати до м. Києва, де влаштувався на роботу. І з того часу в будинку не проживав, про що свідчать акти обстеження будинку від 04.06.2008 p., 05.07.2008 p., 02.09.2008 p., 05.03.2009 p., де вказано, що відповідач не проживає в будинку з 07.03.2008 року і особистих речей його немає. Згідно довідки Триліської сільської ради в даний час в будинку проживають позивач ОСОБА_1 з сім'єю.
Свідок ОСОБА_5 суду показала, що відповідач - це співмешканець її сестри, він прийшов в її хату, жили вони нормально, працювали. Після похорон сестри відповідача не було три дні, приїхав на 9 днів, забрав машину і поїхав, більше року в будинку не проживав. Вона часто буває в будинку, але при ній він жодного разу не був. Речей відповідача в будинку немає.
Свідок ОСОБА_6 суду показав, що відповідач - співмешканець сестри його дружини. Коли сестра була жива, то відповідач був їй як чоловік, проживали разом в її хаті. Коли вона померла, то відповідач поїхав в Київ, влаштувався на роботу, приїздив на 9 днів, на 40 днів, на річницю. В будинку він не живе і речей його в будинку немає. Всі будови будував він разом з покійним чоловіком ОСОБА_1.
Свідок ОСОБА_7, суду показала, що жила по сусідству. Відповідач прийшов до матері позивачів жити. Коли мати померла, відповідач приїжджав на 9 та 40 днів. В будинку після цього не жив, їй він ніколи не скаржився, що його виганяли. Хату побудував покійний чоловік матері позивачів.
Свідок ОСОБА_8 показала, що вона є рідною сестрою дружини позивача. Після смерті матері позивачів вона відповідача не бачила. Бачила його лише на поминках. Вона часто бувала в будинку, йому пропонували жити, але він поїхав до своїх родичів. Речей його в будинку вона не бачить.
Свідок ОСОБА_9 суду показала, що проживає через три хати по сусідству. Відповідач в будинку не проживає з того часу, як померла мати позивачів. Вона не чула, щоб його виганяли. Бачила його лише на поминках, після того не бачила.
Свідок ОСОБА_10 суду показала, що відповідача останній раз бачила на річницю смерті, після цього не бачила. їй він ніколи не говорив, що його виганяють з будинку.
Свідок ОСОБА_11 суду показала, що після смерті її свекрухи відповідач перестав з ними спілкуватись. 07 березня 2008 року він забрав всі речі і виїхав. її чоловік запропонував відповідачу піти на роботу та залишитись проживати, проте він відмовився. Він забрав свої речі, вона особисто їх складала, а він перевіз.
Свідок ОСОБА_12 суду показав, що відповідач прийшов в сім'ю, займався бізнесом. Постійно проживав в хаті, на 40 день після смерті матері позивачі його вигнали і сказали, що він їм не потрібен, хоча особисто не бачив, як відповідача виганяли. Відповідач йому казав, що приїжджав декілька разів до будинку, але його не пускали, але він свідком того, що відповідача виганяли з будинку, не був.
Свідок ОСОБА_13 суду показала, що відповідач проживав в будинку, хазяйнував. Коли його жінка вмерла, то відповідача вигнали, хоча вона цього не бачила. Він був на 40 днів на поминках. Відповідач приїжджав протягом року декілька раз після цього, але вдома нікого не було їй відповідач не скаржився, що його не пускають.
ст. 163 ЖК України передбачає, що у разі відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, встановлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім"ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Суд не бере до уваги твердження відповідача, що позивачі не пускають його до спірної житлової площі, чинять перешкоди в користуванні житлом, оскільки, в судовому засіданні це не знайшло підтвердження. Так відповідно до довідки Триліської сільської ради відповідач до них не звертався з заявами, що його не допускали до будинку, де він проживає. Також відповідач не звертався до Фастівського MB з приводу того, що йому перешкоджають проживати по місцю прописки та про вчинення будь-яких неправомірних дій щодо нього.
Таким чином в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач не проживає і не користується житлом без поважних причин з березня 2008 року і тому його необхідно визнати таким, що втратив право на користування житловим приміщенням.
Керуючись ст. ст. 71, 72, 163 ЖК України, ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 Фастівського району Київської області.
На рішення суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд Київської області з дня проголошення рішення протягом 10 днів шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження, та поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.