Справа № 2а-2688/09/2.31
07 травня 2009 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі
головуючого судді Соловей Г. В.
при секретарі Манжай С. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастів Київської області цивільну справу в порядку адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області про перерахунок та стягнення заборгованості з виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
встановив:
Позивач звернулася з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення м. Фастів Києвської області про зобов'язання призначити щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та виплатити недоотриману суму даної допомоги за період з січня 2008 року по грудень 2008 року.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги і суду пояснила, що 16 листопада 2006 року народила дитину і з того часу знаходиться у відпусці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. В 2009 року позивачем було подано заяву до відповідача про перерахунок і доплату допомоги по догляду за дитиною як передбачено ст. 15 ЗУ "Про державну допомогу сім"ям з дітьми" та відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. Однак відповідачем перерахунок не здійснено. Вважає, що допомога по догляду за дитиною до трьох років невірно була нарахована і виплачується відповідачем, що порушує її права.
Представник Відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували і в обгрунтування своєї позиції суду пояснили, що відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Згідно частиною 3 Прикінцевих положень Закону розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15, визначається Верховною Радою України щороку у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути-вижчим за величину, яка дорівнює 25 відсотків від встановленого рівня прожиткового мінімуму. Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751. Виходячи з цього, Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" передбачений відповідний обсяг видатків. Разом з тим, згідно статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до п.8 ст. 7 Бюджетного Кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі визначені бюджетними призначеннями та відповідно до ст. 23 цього ж Кодексу будь-які платежі можна здійснювати лише за наявності бюджетного призначення. Враховуючи викладене, Мінпраці, як головний розпорядник коштів керуючись вимогами чинного законодавства, забезпечує через місцеві органи праці та соціального захисту населення виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірах, визначених Верховною Радою Україні у Законі про Державний бюджет України на відповідний календарний рік.
Заслухавши учасників судового процесу, розглянувши подані документи і матеріали, на яких грунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Так, судом встановлено, що позивачка має дитину, яка не досягла трьохрічного віку, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 6). Відповідно до положень частини 1 статті 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Позивачці була призначена і здійснюється виплата вищевказаної допомоги до досягнення дитиною трьохрічного віку, що підтверджується довідкою наданою відповідачем та не заперечується представником позивача.
Разом з тим, Листом від 31.03.2009 року № П-36 Відповідач відмовив Позивачці провести перерахунок суми щорічної допомоги, яку позивач вважає виплачувалася не в повному розмірі, як це передбачено Законом (а.с. 9).
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 p. № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними)
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. у справі за поданням депутатів Верховної Ради України, щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема положення Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (в редакції від 9 липня 2007 року) передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до положень статті 62 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" передбачено, зокрема, на 2008 рік прожитковий мінімум для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років у розмірі з 1 січня - 526 гривні, з 1 квітня - 538 гривні, з 1 липня - 540 гривень, з 1 жовтня - 557 гривень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, виплати допомоги по догляду за дитиною є формою реалізації конституційного права громадян на соціальний захи ст.
За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату допомоги по догляду за дитиною громадянам України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку Суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання допомоги по догляду за дитиною, яка прямо передбачена законом.
Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Враховуючи те, що Позивач має дитину віком до трьох років, тобто наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання допомоги по догляду за дитиною.
Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають дітей віком до трьох років.
Тобто, між Позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Держава стверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, встановила, окремими законами України певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до Конституції України вони є загальнообов"язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Не виконання державою своїх соціальних зобов"язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
З огляду на вищенаведене, та виходячі з загальних засад приорітетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами, суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення статей Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми ".
Разом з тим, ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня. Коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови. Якщо на ньому наполгає одна із сторін, на що вказано в ст. 100 КАС України.
Позивач звернувся до суду в квітні місяці 2009 року, але відповідач не наполягає на відмові в задоволені позовних вимог в частині пропуску строку позовних вимог, а саме за січень-квітень 2008 рік.
На підставі викладеного суд вважає переконливим доводи позивача про визнання дій суб"єкта владних повноважень в особі Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області щодо обмеження розміру належних виплат, як сім"ї, яка має дитину до трьох років до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" протиправними.
Позовні вимоги в частині зобов"язання відповідача виплачувати дану допомогу в подальшому до досягнення дитиною трьохрічного віку, не підлягають задоволенню так, як відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" дані виплати уже передбачені вказаним Законом.
Беручи до уваги встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, оцінюючи надані сторонами докази, суд вважає позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме стягнення недоплаченої грошової допомоги передбаченої ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" за період з січня 2008 рік по грудень 2008 рік.
Керуючись ст. ст. 6, 10, 11, 69, 71, 99, 100, 158, 159, 163 КАС України, ст. ст. 15, 22 Конституції України, ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім"ям з дітьми", Закону України "Про Державний Бюджет України на 2008 рік", суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області щодо обмеження розміру належних виплат ОСОБА_1 відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім"ям з дітьми" протиправними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з січня 2008 рік по грудень 2008 рік відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім"ям з дітьми ".
В іншій частині позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.