36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
05.04.2011 Справа № 18/346/11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Продсервіс”, 36008, м. Полтава, вул. Серьогіна, 10
До відповідача Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1
Про стягнення 24 635,47 грн., в т.ч. 24 183, 60 грн.. -заборгованість відповідача за отримані кондитерські вироби за договором поставки №542/1 від 20.08.2010р. та 451, 87 грн. -пеня за прострочку розрахунків за отримані матеріальні цінності,
С у д д я БУНЯКІНА Ганна Іванівна
Представники:
від позивача Логвиненко А.А. (див. протокол судового засідання)
від відповідача відсутні (див. протокол судового засідання)
05.04.2011 року у судовому засіданні відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частину рішення, додано до справи та повідомлено про строк виготовлення повного тексту рішення.
Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні 03.03.2011р. в порядку ст. 77 ГПК України з огляду на неявку відповідача та необхідність поповнення матеріалів справи додатковими документальними доказами.
Суть спору: Стягується 24 635,47 грн., в т.ч. 24 183, 60 грн.. -заборгованість відповідача за отримані кондитерські вироби за договором поставки №542/1 від 20.08.2010р. та 451, 87 грн. -пеня за прострочку розрахунків за отримані матеріальні цінності.
Відповідач не скористався наданими йому правами (ст. 22 ГПК України) для захисту своїх інтересів, а саме: на позов не відреагував, представництво в судові засідання не забезпечив, хоча повідомлявся належним чином про час та місце судових засідань, про що свідчать поштові повідомлення про отримання процесуальних документів по даній справі (залучені до матеріалів справи).
Крім того, статтею 69 ГПК України передбачено, що господарський спір має бути вирішено у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Строк вирішення даного спору закінчився.
В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, і господарський суд неодноразово повідомляв належним чином відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання, згідно з п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом вищого господарського суду України (від 10.12.2002р. №75), а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, то справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наданий доказовий матеріал, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову за наступного.
Сторони перебувають в договірних відносинах по поставці продукції (кондитерських виробів) на умовах договору № 542/1 від 20.08.2010 року.
Згідно умов вказаного договору Постачальник (позивач) зобов'язувався поставити, а Покупець (відповідач) прийняти і оплатити продукцію в асортименті, кількості та в термін згідно заявки (письмової або усної) на умовах передбачених договором.
Відповідно до пункту 2.5 укладеного договору приймання продукції здійснюється уповноваженими представниками сторін (повноваження представника покупця-відповідача підтверджуються дорученням) в порядку передбаченому Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості (П-7) та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (П-6).
Вмотивовуючи позовні вимоги, позивач посилається на отримання відповідачем товару (кондитерських виробів) на загальну суму 24 183,60 грн. за видатковими накладними: (1) № ПЛ119746 від 02.10.2010р. на суму 12 967,50 грн., (2) № ПЛ119745 від 02.10.2010р. на суму 11 2146,10 грн. При цьому на останніх відсутні відмітки відповідача про отримання ТМЦ, як і відсутні довіреності на отримання ТМЦ.
За пунктом 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 16.06.1965 р. № П-6, приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб. До договорів повинні бути додані розписки матеріально-відповідальних осіб, що вони ознайомлені з Правилами приймання товарів за їх особистими підписами. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).
Порядок використання доручень регулюється наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.96 р. "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей" (зареєстрований у Мін'юсті України 12.06.96 р. N 293/1318). Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.
За приписами п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.
Згідно ст. 33, ст. 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що видаткові накладні від 02.10.2010 року № ПЛ119746 на суму 12 967,50 грн. та № ПЛ119745 не є належними доказами поставки товару відповідачу, оскільки у вказаних накладних не міститься прізвище особи, що отримала товар, його довіреності, або інші докази того, що вказана особа уповноважена на його одержання від позивача.
Також матеріали справи не містять відповідних довіреностей на одержання вказаних матеріальних цінностей.
З огляду на вищезазначене підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
У відповідності до пунктом 5 статті 83 ГПК господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.
Відповідно до частини 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»до представника відповідача, то у разі нез'явлення його представника за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК.
Враховуючи, те що (1) відповідач не з'являвся в судові засідання в даній справі, хоча належним чином повідомлявся про час та місце їх проведення, (2) бездія відповідача свідчить про небажання приймати участь у розгляді справи, про навмисне ухилення від виконання вимог господарського суду, викладених в ухвалі від 07.02.2011 р., суд дійшов до висновку про застосування до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) штрафу за ухилення від виконання ним дій, покладених на нього господарським судом в сумі 1 700,00 грн.
Понесені при поданні позову судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. В позові відмовити.
2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 1700 грн. штрафу.
3. Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.
4. Копію цього рішення надіслати сторонам за адресами зазначеними в її вступній частині.
СУДДЯ БУНЯКІНА Г.І.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 08.04.2011 року