36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
05.04.2011 р. Справа №18/460/11
За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта", вул. Фрунзе, 57, м. Полтава, Полтавська область, 36039
про стягнення грошових коштів в сумі 4221,00грн.
Суддя Тимощенко О.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2
від відповідача: Коломієць С.В.
В судовому засіданні 24.03.2011 року суд оголосив перерву на підставі ст. 77 ГПК України.
В судовому засіданні 05.04.2011 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.
СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 завданої шкоди в розмірі 2210,00грн. та моральної шкоди в розмірі 2000,00грн.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до товарно-транспортної накладної № 11000242548 від 19.03.2010р. отримувачем вантажу є Аміко Кераміка, а не позивач - ПП ОСОБА_1
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
Між підприємцем ОСОБА_1 (позивач ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова пошта»(відповідач ) укладено разовий договір про надання транспортно-експедиційних послуг (аркуш справи 9).
Позивач стверджує, що 19 березня 2010 року ним отримано вантаж, що був відправлений відповідно до товарно-транспортної накладної № 11000242548 19 березня 2010 року (аркуш справи 10) з м. Дніпропетровськ ф-ма «Новий світ»до місця отримувача -м.Ужгород просп.Свободи,43 магазин «Аміко-Кераміка»(магазин позивача) по типу послуги «Двері-Двері».
Позивач зазначає, що предмет перевезення був застрахований на всю суму вартості, що становить згідно видаткової накладної № РН-0000259 від 19.03.2010р. суму 2000,00 (дві тисячі) гривень (аркуш справи 11).Вантаж - меблевий набір (згідно товарно-транспортної накладної) - був запакований у фабричну упаковку з відповідним маркуванням для його збереження при транспортуванні або завантажувально-розвантажувальних роботах, скріплений печаткою, клеєною стрічкою, щоб виключити доступ до відправлення . За твердженнями позивача упаковка вантажу відповідала вимогам, встановленим Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363.
Зазначений вантаж був доставлений представником відповідача Стегура СІ. за адресою, вказаною в товарно-транспортній накладній № 11000242548 від 19.03.2010р. -м.Ужгород просп.Свободи ,43. В присутності представника відповідача вантаж був відкритий і було встановлено, що умивальник з штучного мармуру, який є основною складовою частиною комплекту розбитий. Коробка пошкоджена ( втиснута і розірвана від осколків). Як наслідок, меблевий гарнітур є таким, що не підлягає продажу.
19.03.2010р. позивачем з представником відповідача п.Стегура СІ. був складений відповідний Акт приймання-передачі № 19/3/10, де були зафіксовані всі допущені при перевезенні пошкодження вантажу, про що свідчить підпис представника перевізника (відповідача) на вказаному документі ( аркуш справи 12 ).
Позивач стверджує, що представнику відповідача на його вимогу позивачем була виплачена сума доставки 210.00 (двісті десять) гривень, оскільки зі слів п.Стегури СІ., сума 150,00 грн.., вказана в товарно-транспортній накладній , є помилковою.
22.03.2010р. позивачем по справі, було відправлено у режимі «факсиміле»претензійний лист відповідачу із вимогою вирішити питання відшкодування завданої шкоди.
17.08.2010р. позивач рекомендованим листом № 3864 від 17.08.2010р. відправила претензію відповідачу за його юридичною адресою. Відповідач залишив претензію без розгляду та задоволення.
В обґрунтування свої вимог позивач стверджує, що відповідач не виконав передбачених договором зобов'язань , як по сплаті суми відшкодування, що дорівнює оголошеній вартості, яка задекларована у експрес-накладній ( 2000,00 гривень), так і вартості послуг, що була сплачена позивачем при отриманні пошкодженого відправлення (210,00 гривень).
На думку позивача, такими діями відповідача йому заподіяно шкоду матеріального і морального характеру. При цьому остання полягає у втратах немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням ділової репутації позивача, частковою втратою до нього довіри у клієнтів, як до ділового партнера, зменшенням кількості замовлень та кількості клієнтів в цілому. Для відновлення своєї ділової репутації позивач, за твердженнями останнього, змушений був робити термінове замовлення по заміні товару за власний рахунок, що призвело до прострочення термінів виконання умов договору з його боку.
Моральну шкоду, завдану йому неправомірними діями відповідача позивач оцінює в розмірі 2000,00( дві тисячі) гривень.
Всього позивач просить стягнути з відповідача завданої шкоди в розмірі 2210,00грн. (вартість меблевого набору та вартість доставки) та моральну шкоду в розмірі 2000,00грн.
Суд, дослідивши та оцінивши подані докази, дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами 1, 2 ст. 908 та ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. За договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Згідно зі ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організовувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України).
Згідно ст. 308 ГК України відповідальність виконавця за схоронність вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення і закінчується після його видачі одержувачу в пункті призначення.
Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник має довести, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало, тобто діє презумпція вини перевізника.
Особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.
У відповідності до вимог ч.1 ст.224 та ст.225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства. Аналогічні норми містяться у ст.22 Цивільного кодексу України.
Відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних (господарських) прав та інтересів особи. Цей спосіб захисту має місце лише за наявності складу цивільного (господарського) правопорушення, яке включає в себе протиправну поведінку заподіювача шкоди, наявність негативних наслідків (шкоди), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та наслідками, а також вину правопорушника, обов'язок по доведенню яких покладається на кредитора.
При цьому, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).
Відповідно до п. 7 Разового договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 19.03.2010р. у разі втрати або пошкодження відправлення (п.3) з вини виконавця, виконавець повертає відправнику або отримувачу суму, що дорівнює оголошеній вартості, яка задекларована у експрес-накладній та вартість послуг, що була сплачена відправником. У разі часткової втрати або пошкодження відправлення з вини виконавця, виконавець повертає відправнику відповідну частину оголошеної вартості.
Згідно ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що втрата, нестача і пошкодження вантажу є наслідком його незбереження під час перевезення, свідчить про неналежне виконання перевізником своїх обов'язків за договором перевезення та є підставою господарсько-правової відповідальності перевізника. Під втратою вантажу слід розуміти неможливість видачі вантажу одержувачеві протягом встановленого строку у зв'язку з його фізичною загибеллю, крадіжкою або знищенням. Нестача (часткова втрата) має місце тоді, коли перевізник видає одержувачеві вантаж у меншій кількості або меншої ваги, ніж його було прийнято від відправника за єдиним транспортним документом. Псування - це хімічні або біологічні зміни вантажу, а пошкодження - це механічні зміни (поломка, руйнування), що викликають зниження цінності вантажу внаслідок зменшення ефективності використання його за призначенням.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що до обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 цього Кодексу).
Відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
За приписами вказаної норми, письмові докази - це документи, в яких містяться відомості про певні обставини, що мають значення для справи, які повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі цифрового, графічного запису або іншим способом, який дає змогу встановити достовірність документа.
Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не подано жодного доказу на підтвердження того факту, що вартість пошкодженого вантажу становить 2 000 грн. Посилання позивача на накладну від 19.03.2010 року ( аркуш справи 11) не є належним та допустимим доказом вартості частини пошкодженого вантажу, оскільки за вказаною накладною Продавцем є ПП ОСОБА_3 місто Львів, тоді як за відправником за експрес-накладною - ф-ма «Новий світ» м. Дніпропетровськ. Суду не подано жодних доказів на підтвердження того, що меблевий набір (вантаж) є тим самим товаром, що був придбаний позивачем за накладною від 19.03.2010 року (раковина, тумба, дзеркало).
Крім того, позивач безпідставно вважає, що за сколи на умивальнику відповідач повинен сплатити вартість всього меблевого набору для ванної кімнати, тоді як за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість.
Позивачем не доведено суду доказів щодо розміру суми на яку зменшилась вартість меблевого набору, оскільки умивальник не є незамінною річчю в наборі.
Також позивачем не доведено і судом не встановлено фактичних даних щодо приниження ділової репутації позивача та зниження кількості замовлень.
Матеріали справи свідчать, що позивач не виконав свій обов'язок відповідно до ст. 33 ГПК України та не надав суду доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
З урахуванням дійсних обставин справи та оцінюючи докази, які знаходяться в матеріалах справи в їх сукупності, суд зазначає про недоведеність позивачем розміру завданих збитків.
Враховуючи викладене, недоведеність суми збитків , суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, не підтверджуються матеріалами справи і не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 32-34,43,49,82-85 ГПК України, суд -
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суддя Тимощенко О.М.
повне рішення складено 06.04.2011 року