36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
22.03.2011 Справа № 18/305/11
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Старий Коврай, Чорнобаївський р-н, Черкаська обл., 19950
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир - Агро", вул. Київська, 4В, с. Вікторія, Пирятинський р-н, Полтавська обл., 37044
про стягнення 50 866,02 грн.,
Суддя Ківшик О.В.
Представники :
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: не з'явилися.
22.03.2011 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.
Суть спору: розглядається позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Старий Коврай про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир - Агро", с. Вікторія 50 866,02 грн. заборгованості, що виникла внаслідок порушення останнім укладеного між сторонами 04.10.2010 р. Договору № 01/ПВ/10 про надання послуг по перевезенню зернових врожаю 2010 р., з яких: 48 047,80 грн. основна заборгованість, 1 713,92 грн. пеня, 331,73 грн. три відсотки річних та 772,57 грн. інфляційні нарахування.
Позивач представництво у судове засідання не забезпечив, явка останнього у судове засідання 22.03.2011 р. судом обов'язковою не визнавалася. Крім того, останній надіслав на адресу суду клопотання вх. № 4925д від 22.03.2011 р. про розгляд справи за відсутності його представника. Дане клопотання задоволено судом.
Відповідач представництво в судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань та про обов'язки покладені на нього судом, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення № 3600108115716 та № 3600108257685 про вручення відповідачу поштового відправлення (ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 03.02.2011 р. та ухвали суду про відкладення розгляду даної справи від 01.03.2011 р.).
Крім того, відповідно до п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення строку вирішення спору, встановленого ч.1 ст. 69 ГПК України, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та розглядає справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача (у минулому судовому засіданні) оцінивши надані документальні докази,
встановив :
04.10.2010 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яромир - Агро" (замовник) було укладено договір № 01/ПВ/10 про надання послуг по перевезенню зернових врожаю 2010 р. (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язувався виконати послуги по перевезенню зернових врожаю 2010 р. (вантаж) у відповідності до вимог замовника, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити вартість наданих послуг (п. 1.1 Договору).
При цьому сторони, зокрема, узгодили наступне :
- виконавець здійснює перевезення на власному пальному по маршрутах : с. Вікторія, Пирятинський р-н, Полтавська область - с. Піщане, Золотоніський р-н, Черкаська область, вартість пробігу по маршруту (130 км) становить 90,00 грн./тона без урахування ПДВ (п. 1.2 Договору);
- виконавець зобов'язувався щоденно подавати під завантаження справний автотранспорт у кількості і комплекті, що зазначений у додатку до даного Договору, і у стані, придатному для перевезення вантажу; нести матеріальну відповідальність за збереження вантажу що перевозиться; доставити по встановленим замовником маршрутам вантаж і передати його уповноваженій на отримання вантажу особі, що вказані у накладних (п.п. 2.1.1, п.п. 2.1.3 та п.п. 2.1.4 Договору);
- замовник зобов'язувався своєчасно приймати виконані виконавцем роботи, забезпечити завантаження вантажу у автотранспорт та оплатити виконавцю вартість наданих послуг по перевезенню вантажу по встановленим маршрутам згідно поданих товарно-транспортних накладних та актів виконаних робіт (п.п. 2.2.1 та п.п. 2.2.2 Договору);
- вартість 1 тони перевезення вантажу по маршруту зазначена в п. 1.2 Договору і становить 90,00 грн./тона без урахування ПДВ. Замовник проводить оплату наданих виконавцем послуг протягом 3-х (трьох) банківських днів після підписання сторонами акту про надання послуг по перевезенню вантажу в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок виконавця. За погодженням сторін розрахунок може бути проведений поставкою замовником сільськогосподарської продукції (зернових) власного виробництва (п. 3.1 та п. 3.2 Договору).
05.10.2010 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 01/ПВ/10 від 04.10.2010 р. про надання послуг по перевезенню зернових врожаю 2010 р., відповідно до якої внесено зміни до пункту 1.2 Договору, шляхом доповнення наступного абзацу : "місто Ніжин (жиркомбінат), Чернігівська область - с. Піщане, Золотоніський р-н, Черкаська область, вартість пробігу по маршруту (300 км) становить 200 грн./тона без урахування ПДВ".
Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань та приймання замовником результатів робіт на загальну суму 87 047,80 грн. підтверджується наявними у справі копіями актів виконаних робіт № 1 від 12.10.2010 р. (на суму 82 237,80 грн.) та № 2 від 25.10.2010 р. (на суму 4 810,00 грн.), які підписані сторонами та скріплений їх печатками (а.с. 8-9).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була здійснена часткова оплата отриманих послуг в сумі 39 000,00 грн.. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень № 660,00 грн. від 12.10.2010 р. на суму 27 000,00 грн. та № 59 від 05.11.2010 р. на суму 12 000,00 грн..
За даними позивача на момент подання позову до суду відповідач зобов'язання по Договору, щодо оплати отриманих ним послуг не виконав, заборгованість останнього складає 48 047,80 грн.. Дані обставини відповідачем не спростовані.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро" 50 866,02 грн. заборгованості, що виникла внаслідок порушення останнім укладеного між сторонами 04.10.2010 р. Договору № 01/ПВ/10 про надання послуг по перевезенню зернових врожаю 2010 р., з яких: 48 047, 80 грн. основна заборгованість, 1 713,92 грн. пеня, 331, 73 грн. три відсотки річних та 772, 57 грн. інфляційні нарахування.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору про надання послуг.
Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України не сплатив вартість отриманих результатів робіт.
Заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 48 047,80 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 48 047,80 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Пунктом 4.1 Договору визначено, що у разі прострочення в оплаті замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.
Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 713,92 грн. пені за період з 28.10.2010 р. по 19.01.2011 р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 331,73 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 772,57 грн. за період з 28.10.2010 р. по 19.01.2011 р. суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
За викладеного, позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем при поданні позову судові витрати з оплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир - Агро" (вул. Київська, 4В, с. Вікторія, Пирятинський р-н, Полтавська обл., 37044), код ЄДРПОУ 33582194 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (с. Старий Коврай, Чорнобаївський р-н, Черкаська обл., 19950), ідентифікаційний код НОМЕР_1 - 48 047, 80 грн. основної заборгованості, 1 713,92 грн. пені, 331,73 грн. трьох відсотків річних, 772,57 грн. інфляційних нарахувань, 508,66 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ з набранням рішенням законної сили.
3. Рішення надіслати сторонам за адресами зазначеними у його вступній частині.
СУДДЯ О.В.КІВШИК
Повне рішення складене : 28.03.2011 р..
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.